Сообщение от
bobbob
Стосовно діяльності ОУН на східних та південно-східних землях до початку війни між СРСР та Німеччиною.
Перший конгрес ОУН або І Великий Збір, 28 січня-3 лютого 1929 року у Відні прийняв, окрім установчих документів, таку заяву:
«ОУН не буде обмежувати свою діяльність яко¬юсь конкретною територією, а прагнутиме опанувати всі українські терени й ті землі, де мешкають українці».
Звичайно, що до 1938 року, активна діяльність ОУН була помітна здебільше на ЗУЗ, і втілювала все це в життя КЕ ОУН та її бойова ланка-УВО, яка набула статусу референтури ОУН лише у 1932-33 роках. Але взаємовигідна (обопільна, як що хочете) співпраця з німецькою військовою розвідкою Абвер, Рейхсвера(до 1935 року), а потому і Вермахта, яку було відновлено у 1938-у, вимагала знаходити можливості до ведення розвідки не лише на ЗУЗ, а й на решті теренів УРСР. Підписання Німеччиною «Пакту про ненапад» із Польщею, змусило керівництво Абверу, вчинити спробу тиску на ПУН, з метою запобігання антипольської діяльності ОУН.
Спроба виявилася невдалою, навіть більше, ПУН вирішив розірвати стосунки з Німеччиною і Абвер, аби не втратити найбільш дієвого супротивника СРСР на українському полі, навіть запропонував оунівцям «моральну компенсацію» у розмірі 200 тисяч рейхсмарок.
Так чи інакше, але існування такої радикальної антирадянської організації, турбувало керівництво і держбезпеку Совітів, вже на початку 30-х років і напевно недарма.
Вперше питання ОУН було широко розглянуто на об’єднаному пленумі ЦК і ЦК КП(б)У 18-20 листопада 1933 року, у доповідях та під час обговорення яких, постійно згадувалося ім’я провідника ОУН Є.Коновальця.
В грудні 1934 року, Військовою колегією Верховного суду СРСР
було засуджено до страти 14-ть діячів української культури та літераторів, за приналежність до антирадянської підпільної організації, створеної за вказівкою та при сприянні ОУН (відома справа СВУ).
Така сама доля спіткала у 1938 році іншу групу, серед яких був А.Любченко, брат колишнього голови Раднаркому УРСР Панаса Любченка. Їм інкримінувалися зв’язки з керівництвом Проводу ОУН.
Наведені приклади, звичайно не свідчать про розгалужену мережу ОУН на території України(справи були сфабриковані), але вони вказують на те, що радянська влада була твердо переконана у потенційних можливостях цієї організації.
Вбивство Є.Коновальця у Роттердамі, зайвий раз підтверджує цю думку.
Як би там не було, але безпосередньо перед війною, активність ОУН на радянській території, вже не викликає сумнівів.
Наприклад, за даними НКВС у Вінницькій області з 26 березня по 10 травня 1938 року, було викрито «українське націоналістичне підпілля у кількості: 1-го обласного комітету, 16 райповстанкомів, 26 міжрайонних повстанкомів, 97 повстанських загонів, 126 бойових груп. Кількість засуджених 3112 осіб.»
Захоплення Польщі Німечиною і СРСР та подальші події, які вказували на неминучість зіткнення двох потужних диктатур, активізували також і антирадянську діяльність ОУН.
10-го березня 1940 року, на засіданні Проводу ОУН С.Бандери, приймається рішення перекинути на територію УРСР керівних працівників і створити військово-повстанські штаби на всіх досяжних територіях, принаймі на ЗУЗ та ПЗУЗ.
Під час вторгнення в СРСР військ Німеччини, заздалегідь розроблений план антирадянського повстання, що готувала ОУН, спрацював на повну потужність. Повстанці, організовані та очолювані оунівцями, а також боївки ОУН, не лише завдавали втрат відступаючим радянським військам та НКВДістам, але й захоплювали цілі містечка та населені пункти, ще до підходу німецьких частин.
Таким чином, можу впевнено стверджувати про наявність підпільних осередків ОУН не лише на ЗУЗ, а і на всій території УРСР ще до приходу «Похідних груп», включно з Одесою, хотілося б одеситам цього, чи ні… До речі, головна типографія ОУН, яка друкувала агітаційну продукцію мовами народів СРСР, знаходилася саме в Одесі.
От же Одеса також не лишилася на узбіччі національно-визвольних змагань українців. З чим вас щиро і вітаю.
Тема: 
Ответить с цитированием
Показать скрытый текст
Таки, может от пшеков позаимствовать "европейский культур"? 
Социальные закладки