| ||
да..да..сознался в содеянном,под тяжестью содеянного !!тогда, и теперь кстати тоже ,многие сознаются в содеянном,методы известны .....троцкист одним словом)), и Есенин сам повесился в гостинице Англетер,в присутствии любопытных работников Губ ЧК, ты Наумович сталинист,и жизнь без кнута и страха не мыслишь, потому больше вопросов не задавай, беседуй с че бурашкой,он тоже верит что товарищ сталин имел только одну шинель и ничего не знал.
Може, сучасні історики щось перебріхують? «Усі ми знали, що німецьких дівчат можна ґвалтувати і вбивати. Це сприймалося ледь не як відзнака в бою». Це написав Олександр Солженицин, котрий воював у Східній Пруссії і був заарештований за «антирадянську діяльність». А ось і більш конкретне його свідоцтво: «Герінгштрассе, будинок 22. Він не спалений, лише розграбований, спустошений. Ридання біля стіни, наполовину приглушені: поранена мати, ледь жива. Маленька дівчинка на матраці, мертва. Скільки їх було на ньому? Взвод, рота? Дівчинка, перетворена на жінку, жінка, перетворена на труп. Мати благає: "Солдат, убий мене!"». Молодший колега капітана артилерії Солженицина, в майбутньому – письменник і художник Леонід Рабичев був тоді юним лейтенантом-зв’язківцем. Він на початку 2000-х описав те, що коїли війська Черняховського, детально: «…Війська наші у Східній Пруссії наздогнали громадянське населення, яке евакуювалося з Гольдапа, Інстербурга й інших міст, які залишалися німецькою армією. На возах і машинах, пішки старі, жінки, діти, великі патріархальні сім’ї повільно по всіх шляхах відходили на захід. Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, зв’язківці наздогнали їх, поскидали у кювети обабіч шосе їхні вози з меблями, валізами, чемоданами, конями, відтіснили вбік старих та дітей і, позабувши про обов‘язок і честь і про відступаючі без бою німецькі підрозділи, тисячами накинулися на жінок і дівчаток. Жінки, матері та їхні дочки лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, і перед кожною стоїть, регочучись, орава мужиків зі спущеними штаньми Тих, хто обливається кров‘ю і втрачає свідомість, відтягують убік, дітей, які кидаються їм на допомогу, розстрілюють. Регіт, гарчання, сміх, крик і стогони. А їхні командири, їхні майори і полковники стоять на шосе, хто посміюється, а хто і диригує – ні, радше, регулює. Це щоб усі їхні солдати без винятку взяли участь… Ошелешений, я сидів у кабіні полуторки... А полковник, той, що тільки-но диригував, не витримує і сам займає чергу, а майор відстрілює свідків, дітей і старих, які б’ються в істериці... До обрію серед гір мотлоху, перекинутих возів трупи жінок, старих і дітей... Мені і моєму взводу управління дістається фільварок у двох кілометрах від шосе. У всіх кімнатах трупи дітей, старих і зґвалтованих та застрелених жінок. Ми так втомилися, що, не звертаючи на це увагу, лягаємо на підлогу та засинаємо».». А далі – «цим самим шосе проїздив на своєму вілісі і командуючий Третім Білоруським фронтом генерал армії Черняховський...» Одне слово, знав славетний командувач, чим займаються його війська. І мовчки (чи не мовчки, а віддавши відповідний цілком таємний наказ своїм командирам?) благословляв цей неприхований геноцид.
МИ САМОТНІ В БЕЗМЕЖЖІ
ХАЙ НАМ СНЯТЬСЯ СТЕПИ
"Кулаки"-это люди ,которые мантулили днём и ночью,тогда-когда соседи не просыхали.Потом эти "соседи" "поддержали" революцию,пошли в ЧК и другие "хлебные" места.Принцип простой:кто был никем-тот станет всем.Это и сегодня ощущается.
Это все потому что сцуко никто из вас не понимает понятия "кулак".
Если у кого-нибудь в понимании "кулак" это просто зажиточный крестьянин, тогда можно не продолжать - человек живет казочками с тиливизера, который смотрит круглосуточно.
Кулак это БАНДИТ.
Это тот, кто мог кулаком заставить крестьян пахать на него, кто давал деньги в долг а потом выставлял "на счетчик".
Рэкетир и бандюга.
Для нормальной работы мозгов надо, чтобы это было понятно, а то со временем уже все подзабыли, что значит слово "кулак".
Социальные закладки