«Саме питанню практичної реалізації Хартії та захисту права людини на рідну мову присвячено цю книгу», - пише пан Ківалов. Тут-таки він наголошує, що в Україні «щодня» використовується понад 20 мов, окрім української, а носіями їх є 30 % громадян.
Проте той, хто завдасть собі клопоту прочитати Звіт, легко переконається, що авторів цікавить лише одна мова – російська. До честі панів Колесніченка та Бортніка, вони цього і не приховують.
«Російськомовна спільнота України вирізняється неформальною цілісністю та виступає самостійним суб’єктом соціальної поведінки», - стверджують автори доповіді. – «За даними останнього перепису населення 14, 273 млн. громадян України назвали російську мову своєю рідною мовою, що в цілому становить 29,6% населення країни» (тут і далі збережено орфографію та пунктуацію Звіту – Ред.).
Залишається загадкою, в чому саме виявляється «самостійна соціальна поведінка» російськомовних українців (якось особливо на роботу влаштовуються, особливий хліб купують у супермаркетах, особливо переходять дорогу?). Проте є висновок авторів: російська повинна отримати в Україні «особливий статус», котрий ставив би її вище за інші мови меншин.
При цьому автори Звіту самі ж наводять дані, виходячи з яких російська, а не державна, сприяє прискореному зникненню низки інших мов меншин ! Але їх, тобто авторів, це не бентежить. Для доведення своїх переконань автори вдаються до маніпуляції «правозахисним дискурсом», котрий домінує в Європі. Мовляв, ідеться про захист права кожного громадянина на його рідну мову.
Очевидно, магічне слово «правозахист» повинне подіяти на душі європейців. Разом із тим, напевне, європейцям цікаво буде дізнатися, до чого вдаються Вадим Колесніченко та його однодумці, переконуючи, що в Україні нібито масово порушуються мовні права меншин.
Наприклад, як стверджено в Звіті, частка телевізійного мовлення регіональними мовами або мовами меншин в Україні Януковича зменшилась навіть порівняно з часами президентства Ющенка. Автори звіту пишуть, що на 2011 рік вона склала не більше 5 – 8 %. Виходить, українська мова обіймає на загальнонаціональних каналах понад 90 %?
Неуважний читач, зокрема європейський, може так і подумати. Але ні. Адже автори зараховують до «україномовних» програми та кінофільми, котрі… лише титровані державною мовою! Тобто переважну більшість російських фільмів та серіалів, що заполонили український ефір. Як кажуть у такий випадках росіяни, «наглость – второе счастье».
Социальные закладки