Істерія навколо Степана Бандери має два
джерела пульсації: внутрішнє і зовнішнє.
Внутрішнє виплекане спершу польськими, а
потому російськими загарбниками, що
вичавили українську душу і мутували
свідомість українців у відступників та яничарів
– за це нація ще довго і жорстко платитиме
свою жертву і одна з них – теперішня влада
по-радянському виплеканих дегенератів. Саме
представники цих дегенератів явили рішення
Донецького суду. Саме вони намагаються
повторити подібне у Криму. Саме вони
організовують виставки про начебто звірства
бандерівського руху тощо. Все це не лише від
убивчої для національного духу зміни
етноструктури нашого краю на Сході, Півдні
країни, але і від пригаслого радикального
націоналістичного духу по всій країні, який
щойно тепер почав відроджуватися. При
владі безликість, пристосуванство,
угодовство, страх: "Маліють люди – висяться
царі". Це найкращий ґрунт для утвердження
дегенератів – і їхній панічний страх перед
радикалізмом водночас інтелектуала,
мислителя, месника і воїна Степана Бандери.
Їхній отруєний розум, чорна душа і
покорчений дух ірраціонально не сприймає
величі цієї постаті, смерть якої кличе націю до
безсмертя. Малі ніколи не розуміли великих,
слабкі – сильних, малодушні – одержимих,
перевертні і зрадники – героїв. Бо кожен
ніякий і посередній лише свої риси та потреби
приписує іншому. Звідси їхня агресія, хамство і
безсилля позірної сили. Звідси неминучий час
їхнього повного краху, позаяк будь-яке явище
органічного і суспільного життя на стадії
дегенерації, себто розкладу, виділяє
найбільше фізичного і морального смороду та
бруду. На інше вони не здатні за природою.
Отже, чим більше бруду вони виригують, то
швидший їхній крах і могутніший Дух Бандери.
Социальные закладки