| ||
Тема: Языковая проблема - 3D
Ты начало пропустил. )
Самое интересное, что не были раньше особыми националистами. Спасибо Ющу-дрыщу...
Знову чую російську мовуу,
Мову рідкісної краси...
Прошуміли вікнами знову
непроглядні брянські ліси.
Обступила темні ялини
полохливих берез юрба.
Їх далеко десь мла поглине,
голуба, голуба, голуба...
Опустити скло непротерте,
все, що бачиш, душею обнять,
і задуматись, і завмерти,
і до самої ночі стоять...
На моє непокрите волосся
окадає легка курява.
Крізь важку вечорову просинь
проступає вогнями Москва.
***
Найрідніше моє Підмосков"я,
я сходила твої гаї.
Там спіткала свою любов я,
не таїла від тебе її.
Ти до мене привітно торкалось
молодими руками ялин.
Ти за щастя моє боялось,
хоч не знало ніяких причин.
Ти дивилось на мене тривожно
голубими очима озер...
Ну, то як же у світі можна
відірватись від тебе тепер?
Поїзд виїхав з Підмосков"я -
серцем я відчуваю межу.
Нерозривне з моєю любов"ю,
я тебе бережу, бережу...
Зберігай же і ти ознаки -
на березах зарубки слід -
щоб було мені де поплакать,
як вернусь через кілька літ.
- Барышня спрашивают, для большого или малого декольте им шею мыть?
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Time is the only critic without ambition
Социальные закладки