Сергій Кузін «Дзеркало тижня. Україна» №14, 13 квітня 2012, 21:40
Рішення про явку з повинною за скоєний злочин може визріти зовсім несподівано. І причини можуть бути дуже різні. На Вадима Болотських, або ж Вадика Москвича, який 1996 року розстріляв в аеропорту Донецька народного депутата Євгена Щербаня, вплинули, очевидно, дивні люди в камуфляжі, голка в плече та густий ліс на українському кордоні. 2001 року Болотських зізнався в убивстві Щербаня, однак його замовників не назвав досі. Тепер він — козирна карта в руках Генпрокуратури, яка несподівано відновила розслідування цієї справи. Чи назве Болотських замовників, якщо знає їхні імена, чи волітиме мовчати? Що або хто тепер у змозі вплинути на його рішення? Ось думка того, хто знає справу Болотських не з чуток: Дмитра Поєзда — адвоката, який захищав Болотських під час досудового слідства у 2001—2003 роках…
— Дмитре Васильовичу, ваш колишній підзахисний Вадим Болотських через дев’ять років після суду над ним знову в епіцентрі уваги. Він єдиний, хто залишився живим, з угруповання, причетного до вбивства народного депутата Євгена Щербаня. Болотських зізнався, що Щербаня вбив саме він. Тепер вищі чини Генпрокуратури мусують тему причетності Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня, а самого Болотських несподівано перевели з колонії в Лук’янівське СІЗО. Ви один із небагатьох, хто знає справу Щербаня досконало. Чи стежите за ситуацією, і як оцінюєте дії та висловлювання представників Генпрокуратури?
— Я зацікавлено стежу за новинами на цю тему. Те, що затіяла Генпрокуратура, — звісно, повний блеф. Це коли називати речі їхніми іменами. Жодних доказів причетності Тимошенко й Лазаренка до замовного вбивства Щербаня у прокуратури немає. Я це кажу зі стовідсотковою впевненістю. Немає доказу ланцюжка проходження грошей від замовника до Болотських. Він єдиний, хто залишився живим, із учасників цього злочину. І слідству потрібно довести, що гроші, які, припустімо, перераховувала Тимошенко, потрапили до Болотських, і саме за скоєння вбивства.
— Але Ренат Кузьмін згадує якісь платіжні документи, які свідчать, за його словами, про те, що Тимошенко перераховувала гроші особам, причетним до кілерів.
— Під час досудового слідства слідчі мені показували копію якоїсь платіжки. Я сказав — дайте оригінал документа, і на цьому все скінчилося. Ніяких платіжних документів, які б дозволяли зробити висновок, що Тимошенко або Лазаренко перераховували гроші за вбивство Євгена Щербаня, у матеріалах справи не було. Це я заявляю з усією відповідальністю. До речі, тоді, перед початком процесу, хотів зробити заяву адвокат на прізвище Ніказаков. Він заявив, що представляє Павла Лазаренка, хотів надати суду доручення від екс-прем’єра на представлення його інтересів. Ніказаков хотів зробити заяву про непричетність Лазаренка до злочинів, які розглядатимуться в суді. Однак суд не прийняв ані доручення, ані заяви від Ніказакова й не дозволив йому ознайомитися з матеріалами справи. Адвокатові суддя відмовив на тій підставі, що Лазаренко не є учасником процесу. Тобто фактично тоді мови про причетність до цих резонансних злочинів Павла Лазаренка, не кажучи вже про Юлію Тимошенко, не було. Суд цього навіть не розглядав. Тому всі теперішні інсинуації про причетність Тимошенко й Лазаренка до вбивства того ж таки Щербаня — брехня. Це все висмоктано з пальця.
— Кузьмін тепер, фактично, обвинувачує Тимошенко й Лазаренка, публічно називаючи у їхні прізвища як причетних до вбивства Щербаня…
— Це, щонайменше, непрофесійно з його боку. Адже не дарма Лазаренка не визнали учасником процесу, не кажучи вже про Тимошенко. Немає й не було прямих показань про їхню причетність до вбивства. А це дуже важливо. Що таке прямі показання? Хтось має сказати: «У моїй присутності ця людина передавала гроші й тому-то замовляла вбивство того-то». Таким доказом може бути зафіксована телефонна розмова, за що людина заплатила й скільки. Або пересилалася зброя тому, хто скоїв злочин. Таких речей як доказів немає, коли говорити про причетність Лазаренка й Тимошенко. А всі ці перерахування коштів ще тоді, під час досудового слідства й під час суду, не мали жодного значення. Мало що й хто кому перераховував! Де докази, що це за вбивство? Прокуратура тепер, якщо говорити жаргоном, бере Тимошенко на понт.
— Про причетність Тимошенко заявив і син Євгена Щербаня Руслан, який передав у прокуратуру, за його словами, свідчення про причетність Юлії Тимошенко до вбивства його батька. Чи, на ваш погляд, можуть у нього бути матеріали, здатні якось пролити світло на вбивство Євгена Щербаня і вказати на причетність до нього Тимошенко та Лазаренка?
— У мене запитання — що він може передати? І де він був 16 років тому зі своїми «документами та доказами»? Проводив власне розслідування причин загибелі батька і шукав замовника? Чому не передав свої документи й докази у правоохоронні органі, коли був суд у Луганську? Що заважало? (Тоді П.Лазаренко перебував у в’язниці США, а Ю.Тимошенко організовувала антивладну акцію «Повстань, Україно!» — Ред.) Суд не знайшов у діях Тимошенко й Лазаренка складу злочину. А Руслан Щербань мовчав. Тут багато незрозумілого…
— Ви були ознайомлені з цією справою дуже близько. Наскільки професійно, на ваш погляд, велася робота слідства? Чи все було зроблено в час досудового слідства? Чи були якісь порушення розслідування, на ваш погляд, котрі вплинули на його перебіг?
— Було безліч порушень, причому кричущих. Було все — залякування, тиск. Задля кінцевого результату слідство не гребувало жодними можливими методами. Усе це відбувалося з самого початку. У 2001 році до мене звернулися жителі міста Харкова, які привезли з собою цивільну дружину Вадима Болотських Марію Чашину, жительку Москви. Це були її знайомі. Вона їх попросила знайти в Україні адвоката для свого цивільного чоловіка Вадима Болотських, якого викрали спецслужби й привезли в Україну. Вона вияснила, що його заарештовано. Уклавши з нею угоду, я встановив, де перебуває Болотських: у слідчому ізоляторі СБУ в
м. Києві. Слідство вело головне слідче управління Генпрокуратури України з розслідування особливо важливих справ.
Вступаючи у справу згідно зі статтею 48 КПК України, я мав право ознайомитися з матеріалами, які стали підставою для арешту Болотських. Оскільки Вадима Болотських обвинувачували у скоєнні тяжкого злочину, це дало підстави для його арешту. Я зустрівся передусім із самим Болотських. Після ознайомлення з матеріалами з’ясував, що він уже дав показання без мене. Тобто він давав показання без адвоката, і йому не роз’яснили його права. Слідчі проігнорували право підслідного на захисника, тобто його право зустрітися з адвокатом до першого допиту, що не дало можливості виробити єдину лінію захисту. Коли я прийшов до нього в камеру, то відразу сказав, хто мене найняв у його інтересах. Тільки після цього він допустив мене до свого захисту. Хочу зазначити, що коли я вступив у справу із його захисту, він уже визнав, що особисто застрелив 1996 року в аеропорту Донецька народного депутата України Щербаня. Тому мені нічого не залишалося як дотримуватися цієї лінії.
— Не могло бути так, що його примусили дати зізнавальні показання?
— Я виясняв це. Я мав спочатку розібратися, як він, житель Москви, потрапив в Україну, як опинився у київському ізоляторі СБУ, де дав явку з повинною? Це було важливим моментом. За словами Болотських, він жив у Москві з Марією Чашиною, вийшов на вулицю вигуляти собак. Під’їхала машина, вискочили невідомі в камуфляжі, зі зброєю, в масках, заштовхали його в машину. Зробили укол у плече, і він відразу знепритомнів. Швидше за все, це була спільна операція українських і російських убозівців. Болотських казав, що їхали довго по трасі з Москви. Дорогою зупинялися, купували їжу, якою годували і Болотських. За його словами, тим, хто його віз, на КПП віддавали честь. Тобто можна тільки здогадуватися, яка структура доправляла його в Київ.
Московські колеги супроводжували їх до кордону, їхали дуже швидко. Болотських згадує, що коли перетинали кордон, то довго їхали якимсь лісом. Перетинали кордон, так би мовити, неофіційно. Отже, представники правоохоронних структур незаконно перетнули кордон, а це кримінальна відповідальність. Спочатку українська прокуратура була зобов’язана надати всі матеріали справи московським колегам для ознайомлення. І тільки потім суд на підставі висновків уже російської прокуратури мав виносити рішення про можливість екстрадиції. Нічого цього зроблено не було. Його просто викрали й нелегально переправили в Україну на підставі чиїхось рішень та якихось внутрішніх домовленостей між спецслужбами двох країн.
— Його цивільна дружина не знала, де він?
— Так, вона подала заяву про його зникнення. У Росії він вважався таким, що зник безвісти. Потім вона дізналася про його перебування в Києві. Про розслідування прокуратури у справі про вбивство Щербаня і про обвинувачення в ньому Болотських. Це вбивство він узяв на себе. Гадаю, на нього психологічно впливали, і він дав показання. Ну яка може бути явка з повинною, коли закон вимагає, аби людина сама прийшла у правоохоронні органи й написала заяву про скоєння злочину?! Мені здається, рішення про «явку з повинною» Болотських прийняв, коли перетинали кордон. Фактично, ніхто не знав, де він і що з ним, його затримали неофіційно. Мені здається, у лісі на кордоні йому дали зрозуміти, як поводитися. Бо в Києві він відразу зізнався в убивстві Щербаня.
— У момент, коли ви стали його адвокатом, відчували, що на нього чиниться тиск?
— З ним хотіла побачитися його цивільна дружина. Це не заборонено законом. Але слідчі натомість просили дати ще якісь показання, тобто зловживали своєю владою. Її дуже довго не допускали до нього. Мені було важливо як адвокату не допустити, щоб його били, простежити, щоб у нього була нормальна їжа і щоб його не кидали часто в інші камери. У слідчих є такий спосіб тиску на підслідних. Коли людина не дає показань, які вигідні слідству, її починають пресингувати, кидаючи то в одну, то в іншу камеру. А людина ж щойно звикла до обстановки, познайомилася з людьми. Це дуже негативно впливає на психіку, і про це знають тюремники, слідчі і прокурори.
Була безліч перешкод моїй роботі адвоката. Мене намагалися обшукувати, робили все, щоб відсторонити від захисту Болотських. Йому не передавали ліків — після поранення, отриманого в аеропорту під час убивства Євгена Щербаня, в нього боліла рука. Робили все, щоб зламати його і змусити дати потрібні показання. Коли я сказав, що передам заяву в ЗМІ про свавілля слідства і про те, що роблять із моїм підзахисним, мене попросили не давати заяв в обмін на те, що Болотських передаватимуть необхідні ліки, передачі від цивільної дружини тощо. Йому навіть передали еспандер, щоб розминати руку. Якісь моменти вдалося обстояти. Але я можу лише здогадуватися, що творили з іншими підслідними в даній справі.
Від Болотських слідчі вимагали інформацію про замовників. Однак він не сказав, хто йому замовив Щербаня, хто платив і
т. ін. Він визнав, що йому дали сімсот доларів. На ці гроші він купив костюм, заплатив за готель, частину витратив на харчі. Тобто нікому не вдалося довести, що він професійний кілер. Ці гроші йому дали на витрати, а хто давав — він не сказав. У Болотських запитували про вбивство Вадима Гетьмана, намагалися навісити на нього й цю справу. У прокуратурі були б раді звалити на Болотських усі злочини. Він узяв на себе вбивство Щербаня і все. Слідчі намагалися домогтися визнань про якісь рахунки, про суму в кілька сотень тисяч доларів. Вони не очікували, що він отримав лише сімсот доларів, та й то на витрати. За мірками професійних кілерів, це несерйозно. Вони думали, що перераховано гроші, і багато. Але довести не змогли. Більше того, судмедекспертиза навіть не змогла встановити термін поранень Болотських. Якби не його так звана явка з повинною, їм би нічого не вдалося довести.
— Болотських — багата людина? Якщо припустити, що він усе-таки отримував гроші за вбивство, а суми Генпрокуратура називає досить великі, то він мав би забезпечити собі безбідне існування…
— У них із Марією Чашиною в Москві був якийсь бізнес, нібито розводили собак. Але в самої Чашиної грошей було обмаль. Вона платила за адвокатські послуги мінімальну ціну. Я бачив, що вони далеко не жирують. Адже багаті люди вирішують свої питання відразу через прокурора. У цьому випадку можу точно сказати, що Болотських не отримував за вбивство Щербаня ніяких грошей, крім тих семисот доларів.
— Чи знав Болотських якогось Матроса (Мільченка), який, за словами представників Генпрокуратури, нібито був комунікатором між Тимошенко, Лазаренком та кілерами?
— Ні, він не був знайомий з Матросом. Ні мені особисто, ні в показаннях у справі він цього прізвища не згадував. І коли йому ставили це запитання, він заперечував знайомство із цією людиною.
— Але ж хтось давав йому гроші — ті ж таки сімсот доларів? Він згадував прізвище Кушніра?
— Болотських казав про те, що приїжджав у Донецьк до своїх знайомих. Факту знайомства з Кушніром він не заперечував. Але, як я розумію, спілкувався більше не з самим Кушніром, а з людьми з його оточення. Які, за його словами, казали, що їх підтримує грошима та забезпечує умовами для якихось завдань одна дуже авторитетна людина, котра живе в Донецьку. Вони й розповідали Болотських, що в них хороше прикриття. Гуляли в ресторанах за гроші цієї авторитетної людини. Захоплювалися її багатством і пишалися, що на неї працюють. Але сам Болотських у цих посиденьках участі не брав. Люди з групи Кушніра й дали йому ці сімсот доларів, щоб він міг купити костюм, харчі, заплатити за проживання в готелі.
— Болотських єдиний з усієї групи, хто залишився живий. Адже інші члени угруповання теж давали показання, але не дожили навіть до суду. Дуже дивна ситуація, чи не так?
— Я витратив багато сил, щоб Болотських дожив до суду. Спочатку він перебував в ізоляторі СБУ м. Києва, потім його перевели в Житомирське СІЗО. Я намагався їздити туди постійно. Він перебував там під постійним пресингом — я приїжджав і заставав його щоразу в різних камерах. Під час зустрічей нас постійно прослуховували — я це знав. Мене навіть якось обшукали, хоча за законом не мали права. Слідство думало, що ми говоритимемо про гроші, рахунки і передаватимемо один одному інформацію. Що ж до інших, які проходили в даній справі… Один з угруповання раптово помер після того, як дав показання: прийшов якийсь сторонній лікар, зробив йому укол, і молодий хлопець, спортсмен, раптово помер від серцевої недостатності. Акцентую — відразу після того, як дав показання. Таке могло б бути й з Болотських, у мене є таке відчуття. Членів угруповання залякували і, я думаю, використовували хімічні препарати. Тому я йому категорично забороняв щось підписувати без мене і брати на себе чужу вину… Можливо, тому, що він мене слухався, і залишився живий…
— Дехто зник безвісти. Чи казав вам щось Болотських про долю інших членів угруповання?
— Коли він стріляв у Щербаня, там була така ситуація: вони заїхали на льотне поле в костюмах співробітників аеропорту, їх узагалі ніхто не перевіряв. Коли Болотських вистрілив у Щербаня з пістолета, його напарник Зангеліді, який раптом почав вести вогонь навсібіч із пістолета-кулемета «Аграм 2000», прострелив йому плече, шию та руку. Мені здається, що Зангеліді навмисно стріляв у Болотських, щоб його прибрати. Я запитував у підзахисного — як він думає, чому в нього стріляв Зангеліді. Болотських сказав, що Зангеліді тоді злякався й почав кричати, що влучив випадково. Тобто Болотських убив Щербаня, а Зангеліді — його дружину, льотчика. Тіло Зангеліді потім знайшли закопаним у Пущі-Водиці, це є в матеріалах справи. Упізнали за коронками зубів.
— Ви добре знаєте свого колишнього підзахисного. Як відомо, він довіряв вам і не допускав інших адвокатів. На ваш погляд, тепер, коли його перевели з колонії в Луганській області до Лук’янівського СІЗО м. Києва на час слідчих заходів у знову порушеній кримінальній справі, на нього сильно тиснутимуть? І як він поведеться, на вашу думку?
— Слідство не змогло змусити Болотських дати показання щодо замовника, грошей, рахунків тощо. Він стійка людина — досвід мого спілкування з ним переконав, що просто так його не зламати. Адже зараз його для чого перевели з колонії до Лук’янівського СІЗО? Щоб було зручніше і слідчому, і прокурору з ним щодня працювати. З однією метою — дай показання, що Щербаня тобі замовила Тимошенко або Лазаренко, а ми допоможемо тобі. А чим вони можуть йому допомогти? Людину ув’язнено довічно. Його можуть передати Росії, де Болотських міг би розраховувати на перегляд справи. Або ж справу можуть переглянути в Україні, і потім, після указу президента, змінити Болотських строк з довічного на іншій.
Людина, яка сидить у в’язниці, а особливо в українській в’язниці, думає про всі можливості змінити своє життя. Однак, наскільки я знаю Болотських, він не піде на жодні угоди. Не робитиме неправдивих заяв. Болотських пройшов свого часу підготовку в антитерористичному підрозділі. Він така, знаєте, конкретна людина, як прийнято говорити. Далеко не базіка.
— Але тиск на нього напевне вже чиниться…
— Зараз було б дуже цікаво проконтролювати, хто ходить до Болотських. Усі ці дані фіксуються в тому ж таки Лук’янівському СІЗО. Навряд чи його перевозитимуть містом на бесіду з тим-таки Кузьміним. Болотських тепер оберігатимуть — він важливий для тих, хто звинувачує сьогодні Тимошенко і Лазаренка. Але ж був прецедент, коли його везли з Росії, нашпигувавши наркотиками. І вийшла явка з повинною. У принципі, можуть на таке піти й зараз. Під впливом наркотиків людина може підписати все що завгодно.
— Зараз у Генпрокуратурі вже піднімають убивство Олександра Момота і заявляють про причетність до нього тієї ж таки Юлії Тимошенко, а одним з організаторів називають Вадима Болотських…
— По вбивству Момота Болотських не визнавав своєї участі. Він зізнався тільки в убивстві Щербаня. І більше ні в чому. Ні у справі про вбивство Момота, ні щодо вибуху на стадіоні «Шахтар». Прокуратурі буде дуже складно щось довести. Я навіть не знаю, як. Хіба що знову використають якісь методи…
— Але ж може статися так, що Болотських піддасться тиску й змінить свої показання? Точніше, зізнається в тому, чого раніше не визнавав?
— Болотських пошле їх на три букви. Він чекає, коли його переправлять у Росію. І розуміє, що його оберігатимуть і він буде живий доти, доки не дасть показань на Лазаренка й Тимошенко. У нього є шанс виграти час, і він це розуміє. Болотських — далеко не дурень, повірте. Увесь час, поки я з ним спілкувався, він не справляв враження нерозважливої людини. Тож тут прокуратурі нічого не світить — Болотських не даватиме неправдивих свідчень.
— Тобто без показань Болотських слідчим буде дуже складно довести причетність Тимошенко і Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня?
— Луганський апеляційний суд не знайшов складу злочину ні в діях Лазаренка, ні в діях Тимошенко. Тепер необхідно поновлювати слідчі заходи. Допитати того ж таки Лазаренка, перевірити інформацію. І це при тому, що представники Генпрокуратури стверджують, щойно Лазаренко ступить на українську землю, його заарештують. Питання — хто ж так робить? Мені здається, дехто в цій країні дуже боїться повернення Лазаренка. До речі, США тепер не дасть дозволу на його допит. У них зовсім інші закони. Треба було його допитувати тоді, коли йшло слідство. А тепер прокуратуру чекає розчарування.
zn.ua
Сообщение от Гудвин
Тема: Тимошенко
И не гавари, Кыцят честнейший человек, она то и комара убить не может, а тут людей!!
Показать скрытый текст
«Прокуратуру у справі Щербаня очікує розчарування»
Ваши права
Социальные закладки