Виступ Президента України Леоніда Кравчука на Міжнародній науковій конференції «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки»
…
Шалений тиск на Україну фактично був намаганням викоренити самий дух українства.
Численні антиукраїнські укази циркуляри, створення нестерпних умов життя призводили до розмивання українського етносу; з одного боку, розселенням його за межами України, як то, приміром, «запобутовуванням» далекосхідних кордонів Російської імперії та заселенням українцями «неісходимого» Сибіру, а з другого, – заселенням правічних українських земель переселенцями з інших країн, що мало перетворити Україну на колонію серед Європи.
…
…І щоб зламати устремління народу до кращого майбуття,
тодішнє політичне керівництво Союзу розробило й здійснило найжахливішу і найжорстокішу людиноненависницьку акцію в історії сучасної Європи – штучний голод 1932-33 рр. в Україні, який забрав близько 8-ми мільйонів (за іншими даними – близько 11 млн.) життів.
Сьогодні завдяки сподвижницькій праці істориків, письменників, кінематографістів, тих сміливих і чесних людей, хто відкривав нам сторінки трагічної історії України (особливо ж найбільш знаних серед них — українського письменника Володимира Маняка, американських вчених Р. Конквеста і Дж. Мейса), ми можемо твердити, що
це була адміністративно спланована акція, до якої були підключені численні ланки державного і партійного апарату.
…
Я цілком погоджуюсь з тим, що
це була спланована акція, що це був геноцид проти власного народу. Але я тут не ставив би крапку. Так, проти власного народу, але за директивою з іншого центру. Очевидно, саме так слід трактувати цю страхітливу сторінку нашої історії.
…
… І сьогодні, в час випробувань, коли розпалюються пристрасті в Україні, люди повинні дуже уважно слухати і політиків, і лідерів, І не тільки слухати, а й робити правильні висновки, тому що заложниками врешті-решт стануть, знову ж таки, вони. А ті, хто закликає до нерозумних дій, залишаться осторонь.
…
Заможне життя можливе тільки в умовах економічно сильної незалежної української держави. І лише на свої сили ми можемо покладатись,
будуючи добрі стосунки з усіма країнами в світі, розумні стосунки з нашими сусідами. Бо, втративши незалежність, ми приречемо себе на довічну економічну, політичну, культурну відсталість. І головне, – на можливість повторення тих страшних сторінок історії, в тому числі
голодомору, запланованого чужим народові урядом.
Найбільшим багатством України завжди була, є і завше буде земля, чи не найродючіша і найщедріша в усьому світі. Тому дуже багато було охочих привласнити її. Недарма, мабуть, чи не з часів середньовіччя в умах політиків і вчених блукала думка, про те, що той, хто володіє Україною, – володіє світом.
…
… Адже в нашому суспільстві ще є ті, що вважають, ніби хтось свідомо хоче загострити ситуацію. Ми повинні нарешті дізнатися правду про цю трагедію, аби не допустити її повторення у майбутньому.
________________________________________
(Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Київ, 9-10 вересня 1993 р. Матеріали. – К., 1995. – С.10).
http://www.president.gov.ua/content/golodomor75_17.html
Социальные закладки