|
Эрунда: это опять же от неведения (сродни невежеству).
Тема бормотания на "держ. мове" в одесский судах обсуждалась.
А у меня и коллекция имеется записанных примеров этих судейских бормотаний - жуткое явление....
А уж как дети, для которых русский - родной,
изучают гос. яз. и пользуются им, читают произведения навязываемых им авторов - это отдельная песня.
націоналістів... можна поділити на декілька категорій.
Перша – це ті, для яких мова – робочий інструмент, верстат, яким вони заробляють собі на життя. Державний статус тієї мови, якою вони професійно володіють, дає їм більше шансів проштовхувати на ринок свої твори, які не користуються широкою популярністю.
Друга група – це люди, що не знайшли себе в якійсь справі, яка дає матеріальне забезпечення і моральне задоволення. Не відчуваючи себе особистостями в загальнолюдському плані, вони роблять ставку на національне. Розуму нема, грошей нема, але ж я щирий (українець, росіянин, німець), і моя держава повинна надати мені перевагу перед інородцями, щоб я зайняв державний пост, отримав пільги тощо. Перші дві групи, так би мовити, не "справжні націоналісти", а кон’юнктурні, з необхідності.
Третя група – це люди такого низького інтелектуального і культурного рівня, що все чуже сприймають не тільки як вороже, але як погане, непотрібне. Мабуть, це атавізм, що залишився в людському тілі (язик не повертається сказати – в душі) з епохи неоліту, коли люди жили в печерах невеликими групами, більш схожими на стадо чи зграю. Ці зграї, певно, ворогували, тому чужинців треба було остерігатись і, по можливості, вбивати. Недарма на неолітичних стоянках первісної людини вчені знаходять багато проломлених людських черепів. Первісний націоналізм – той інстинкт, що був необхідною умовою виживання окремої групи первісних людей. Інакше кажучи, "справжній націоналізм" – це зграйний (чи стадний) інстинкт двоногих. Таким чином, "справжній націоналізм" – це щось не з теренів ідеології, а, радше, із зоології чи фізіології.
http://politiky.net/content/суржик-щасливе-майбуття-української-мови-на-укр-и-рус-языках
Вот как надо. Настоящее лицо демократии.
"На агитацию против русского языка не жалко и ста миллионов"
Об этом в передаче "Вопрос с пристрастием" телеканала PRO100TV заявил глава Бюджетной комиссии Сейма Латвии Янис Рейрс
Ты грамотности поучи своего кумира - Кваснюка)) а мне ваш рюсский без надобности, ну разве что пленных допрашивать)))
Я много чего читал)
http://firtka.if.ua/?action=blogs&id=74
Українська мова є, окрім всього, священною мовою (давнішою за санскрит), яку наші предки пронесли крізь століття. Так твердять деякі дослідники, і я також не маю в цьому сумніву.
Для захисту нашої священної мови треба:
1) Заборонити етнічним неукраїнцям (якщо лише вони не довели практично своє вміння мислити українським способом) вживати українську мову у розмовах і писати нею тексти, призначені для публічного прочитання;
2) Заборонити писати українською мовою еротичні твори, детективи, жіночі романи та іншу примітивно-розважальну літературу, взірці якої запозичені у занепадницьких культур, а також агресивну журналістику. І це потрібно зробити негайно. Українська мова не повинна нести в собі цього примітивістського навантаження;
3) Встановити адміністративну відповідальність за спотворення української лексики, за не освячені такими авторитетами як Ліна Костенко експерименти з мовою та за вживання під час українського мовлення матюків і принижуючих українську людину виразів.
Ми ніколи не захистимо нашої мови, якщо не будемо відноситись до неї, як афганський Талібан відноситься до священного слова Корану.
![]()
Социальные закладки