|
Ну да. Просто позабыл до конца расчитаться.
Вот какой рассеяный
Сын Розы Моисеевны.
А что искать-то? "Система ПВО" в лучшем случае жиденькая станция РЭБ и пиротехника нафаршированная конфетной фольгой. Ну а батискаф с моторчиком, это таки да - реальная угроза для Российской ядерной составляющей морского базирования.
Для него это не прибамбас, а насущная необходимость для увеселительных мероприятий с нужными людьми и расходными девушками. Типа как для вас кондиционер в авто.
По известным причинам к бухгалтерии допущен не был. )))
Да собственно правильно ответили выше. Лодка - для прогулок под водой. Хотя вряд ли ею пользовались более 2-х раз, если вообще пользовались. Ну а возможное наличие системы РЭБ с хлопушками - ну так дал он задание шульцам подсуетиться с яхтой, что б была самая-самая, вот они и заказали самую-самую систему безопасности. Подрядчики им туда и нафигачили всего подряд. Вы думаете он интересовался такими тонкостями? На мега яхты как "базовая комплектация" идёт вертолёт (не противолодочный или ударный), док камера с всякой мотоживностью типа скутеров разного калибра и многое другое.
Свиду кстати она никакая. Есть куда симпатичнее.
А бояться АбрамОвичу кроме АбрАмовича ИМХО некого. У них как раз суд в разгаре.)))
Стало быть, только догадки и подозрения
Там интересный момент был....Роман признался, что стоимость "Сибнефти" он оценивал гораздо выше покупной.
Роман Абрамович признал коррупционность приватизации «Сибнефти»
Как полагаете, можно ли рассматривать это как прецендент для уголовного преследования подобных приватизационных сделок на территории пост-СССР?![]()
Громадянка України Ірина ПОЛІЩУК-САРАХМЕ, звільнена Ізраїлем у рамках обміну з Палестиною на ізраїльського солдата, просить палестинську владу надати їй посвідку на проживання в Палестині.
Про це І.ПОЛІЩУК повідомила в інтерв`ю газеті "Сегодня" (№ 239 від 26 жовтня).
"Я - громадянка України. Я народилася в Миколаєві в 1977 році, й у мене на руках обидва паспорти: внутрішній і закордонний паспорт України, який мама продовжувала через Посольство України в Ізраїлі. Я виросла й навчалася в Миколаєві, за професією - швачка. Лише днями я написала прохання Президенту Палестини, щоб мені дали посвідку на проживання", - сказала І.ПОЛІЩУК.
І.ПОЛІЩУК повідомила, що переїхала до Палестини в 2000 році, залишивши свою першу доньку у мами. "Доньку не взяла з собою - не встигла оформити документи, і вона залишилася з мамою. За рік і 4 місяці до арешту в мене народилася друга донька Газалех. У травні, коли тут почали частіше стріляти, ми з чоловіком вирішили виїхати до Тель-Авіва, зняти там готель і відпочити на морі 10-20 днів. У той час я зовсім не знала арабської. В день, коли стався вибух (за який її та чоловіка потім засудили - УНІАН), ми приїхали до Тель-Авіва на нашій машині, зареєструвалися в готелі", - згадує вона.
За її словами, під час затримання в Тель-Авіві її сильно побили. "Три дні мене допитували, але я не знала, в чому мене звинувачують. А потім привели чоловіка. Він був побитий, нам не дозволяли розмовляти. Ібрагім лише встиг сказати: "Не бійся, поїдеш скоро додому". Але мене забрали до іншої в`язниці, де терористів тримають у підвалі. Там без адвоката, без будь-якої допомоги я провела 35 днів. Мене ніхто не шукав, лише батьки чоловіка", - уточнила І.ПОЛІЩУК.
"Мені сказали, що доньку віддадуть євреям на удочеріння, але можуть віддати свекрусі, якщо я підпишу зізнання. Дівчинку мені привели через три дні, але маля не впізнало мене. Я вирішила: хочу, щоб вона була живою і здоровою, й заради цього підпишу все... Коли мені дали по телефону поговорити з сім`єю чоловіка, і я почула голос своєї дитини, я підписала всі папери. Я не знала, що там. Потім адвокат сказав, що мене звинуватили, що я - дружина терориста, що ми разом відвозили на ізраїльську територію бомбу і смертників, що я особисто їх знала. Але це брехня! Через 3,5 місяця мене засудили до 3,5 років в`язниці. Сказали, що дали так мало, тому що я громадянка України", - повідомила І.ПОЛІЩУК.
За її словами, перед закінченням першого терміну покарання до неї приїхав тодішній консул України й повідомив про плановану депортацію її та другої доньки на батьківщину. "Чоловік був проти. А консул сказав, що я - терористка, що я заслуговую того, щоб гнити у в`язниці, і в Україні мене посадять на більший термін. Я не стала підписувати папери на депортацію, і в 2005-му мене засудили на 20 років", - згадує вона.
І.ПОЛІЩУК розповіла, що в ізраїльській в`язниці навчилася вишивати, плести з бісеру, за самовчителем навчилася читати й писати арабською.
"Кожні півроку я дзвонила мамі й доньці в Україну. Вони кілька разів приїжджали до мене, у нас було побачення на 2-3 години. Арабське радіо влаштовувало нам прямі ефіри на 20 хвилин. Молодшу доньку привозили батьки чоловіка. Вона раніше ніколи не посміхалася, а зараз, коли я з нею, весь час посміхається й почала сміятися. А ось наш посол, який тоді був, лише раз приїхав. Сказав, що я сиджу в комфортних умовах, як у готелі, що у мене є гроші на все необхідне, що у мене адвокати по три дні на місяць бувають, сказав: "Ти терористка справжня, палестинці тебе обожнюють", - і поїхав", - додала вона.
За її словами, її чоловік Ібрагім вивчив російську мову, заочно навчається в медуніверситеті. "Чоловіка я не покину. А допомогти йому можу, лише написавши прохання Президенту Палестини, щоб його включили до списку тих, кого ще повинні відпустити. Більше я нічого не можу. Я дуже хочу мати повноцінну сім`ю. Я спробую надолужити все те, що втратила за 9 років, і дати своїм дітям усе, чого вони були позбавлені. Я досі не вірю, що на волі! Це велике диво! Адже я - громадянка України, а обмін повинен був бути лише на палестинців", - підкреслила І.ПОЛІЩУК.
Довідка УНІАН. І.ПОЛІЩУК було засуджено ізраїльським судом до 20 років в`язниці за пособництво в організації теракту в місті Рішон Ле-Цион під Тель-Авівом у травні 2002 року, коли загинули 2 людини і 40 людей були поранені. За гратами українка провела 9 років. 18 жовтня І.ПОЛІЩУК було звільнено в рамках обміну 1027 палестинських ув’язнених на ізраїльського солдата Гілада ШАЛІТА, викраденого ХАМАС у 2006 році. У в`язниці залишається її чоловік, якого засуджено до декількох довічних термінів.
Черви на народном теле: тело худеет — паразиты волнуются. В.О. Ключевский
Без адвоката? Шо в Израиле перевелись адвокаты?
Пытали? Та не может такого быть! Ей показалось. Арабская подстилка. Наверное сама упала со стула. 3 раза.
Евреи помнят концлагеря, но никогда сами так не поступают.
А может ей, как украинке, мстили за сбитый самолет?
Хотя?!
Социальные закладки