Сообщение от
ЮФ МиБ
Мыслите шире
Прикиньте сколько это денег пени выйдет за 10 лет. И задумайтесь - удовлетворит судья за 10 лет, при условии, что отец и так не может справиться?)
У судей спросите, как они к срокам давности по семейке относятся, думаю, что услышите, что к разделу имущества и признанию отцовства применяется СК, к пене по обязательствам (алименты в том числе) применяется ГК. И мотивировать будут, что СК точно не регламентирует сроки по пене, а ГК регламентирует конкретно по пене.
Вот есть такое мнение:
Показать скрытый текст Решение апелляции 1
Доводи ОСОБА_1 щодо застосування строків позовної давності не грунтуються на законі. У частині першій статті 20 Сімейного кодексу України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, оскільки правовідносини щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) врегульовані ст.196 Сімейного кодексу України, на яку не поширюються обмеження щодо строку позовної давності, визначені в ст. 20 цього ж Кодексу, доводи ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин ст. 258 Цивільного кодексу України щодо однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) є помилковими і такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права.
А ещё вот такое:
Показать скрытый текст Решение апелляции 2
... Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про безпідставне застосування судом першої інстанції строку позовної давності, враховуючи наступне.
...
Враховуючи, що ч.1 ст. 20 СК України прямо передбачає неможливість поширення позовної давності на вимоги, що випливають із сімейних відносин, у тому числі і на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, вимога позивачки про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за грудень місяць 2007 року є законною і підлягає задоволенню...
Похожее мнение:
Показать скрытый текст Третья апелляция
Відповідно до положень ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з вини інших осіб, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення виплати аліментів.
Враховуючи, що ч.1 ст. 20 СК України прямо передбачає неможливість поширення позовної давності на вимоги, що випливають із сімейних відносин, у тому числі і на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, вимога позивачки про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за грудень місяць 2007 року є законною і підлягає задоволенню
А вот и кассация:
Показать скрытый текст Кассация 1
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивачів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів застосовується встановлений ст. 258 ЦК України однорічний строк позовної давності.
Погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У частині першій статті 20 Сімейного кодексу України зазначено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, оскільки правовідносини щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) врегульовані ст. 196 Сімейного кодексу України, на яку не поширюються обмеження щодо строку позовної давності, визначені в ст. 20 цього ж Кодексу, висновки судів про застосування до спірних правовідносин ст. 258 Цивільного кодексу України щодо однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) є помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.
Ещё одно мнение кассации:
Показать скрытый текст кассация 2
Задовольняючи частково позов та стягуючи з ОСОБА_2 неустойку від суми несплачених аліментів за період з 16 березня 2005 року до 28 лютого 2006 року в розмірі 1 133 грн. 17 коп., суд першої інстанції виходив із вини відповідача у виникненні заборгованості за аліментами та відсутності підстав для стягнення неустойки із заборгованості за аліментами за період з 1 червня 2006 року до 31 березня 2007 року у зв'язку з погашенням відповідачем цієї заборгованості 12 квітня 2007 року - до пред'явлення позивачкою позову в цій частині.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки, апеляційний суд дійшов висновку, що неустойка підлягає стягненню лише за період, починаючи з лютого 2006 року, виходячи положень ст. 258 ЦК України, якою щодо стягнення неустойки (пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Однак із зазначеними висновками судів не можна погодитися з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Виходячи зі змісту зазначеної норми та положень ст. ст. 214, 215 ЦПК України суди під час ухвалення рішення повинні були встановити факт заборгованості за аліментами, вину платника в її виникненні, період часу, за який виникла ця заборгованість, час її погашення та період, на який було прострочено сплату аліментів - з моменту виникнення до її погашення, і залежно від характеру правовідносин сторін встановити правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, суди не врахували, що відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із аліментних відносин, позовна давність не застосовується (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст.138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу), а відтак до правовідносин, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія ЦК України, зокрема ст. 258.
И наконец свеженькая кассация:
Показать скрытый текст кассация 3
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд дійшов висновку, що неустойка підлягає стягненню лише за період з жовтня 2008 року до жовтня 2009 року, виходячи з положень ст. 258 ЦК України, якою щодо стягнення неустойки (пені) встановлено спеціальну позовну давність в один рік.
Однак із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст.138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а відтак до правовідносин, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія ЦК України, зокрема ст. 258.
Крім того, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд у порушення зазначених вимог належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Так что Вы там про судей рассказывали?
Объясните , пожалуйста! Спасибо!
Тема: Алименты
те написали, что раз задолженность существует, то ее нужно взыскивать. сроки на кассацию давно прошли. а ГПК есть такое - признание исполниительного документа не подлежащего исполнению. мотивировали, что задолженность, о которой идет речь в исполнительном, погашена в другом исполнительном производстве, поэтому этот исполнительный нет оснований исполнять
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки