| ||
Тема: Поговорим об ОУН - УПА
В колодцы, из которых потом пили воду? Они же не в Котовск с Карпат приходили, а "зверствовали" на своей земле, где жили их родственники... Логика отсутствует...Сообщение от Тихон Петрович
Старики могли рассказывать то, что им рассказывали на политсобраниях, что писалось в газете "Правда" (рассказ про колодцы соответствует логике этой газетенки)...
П.С. Здесь на форуме была тема о зверстве УПА в лесах Одессы... и были свидетельские показания!
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас!
Не знаю, возможно,это были колодцы, расположенные возле воинской части и воду из них пили только военные. За что купил - за то и продаю. Только почему словам дедов з полоныны мы должны верить во всем, а другим не верить совсем? Не нравится просто?
По документам, приведенным в другой ветке, УПА уничтожила в районе 8000 солдат СА разных подразделений. Армия в СССР была призывная, значит убивали и солдат срочной службы.
А партизанские действия всегда предполагают элемент запугивания и устрашения. Поэтому версия про колодцы представляется вполне возможной.
Ну их двое реально участвовали в боевых действиях , это братья моего деда .А так сопротивлению помогала вся семья.
Старший был призван на службу в Войско Польское , в 1938 году , хотел поступать во Львовский университет после гимназии , но забрали в армию .
В сентябре 1939 года , он и еще 5 жовниров-украинцев под Познанью , прихватив с собою ротмистра подались к немцам , потом 2 недели лагеря и свобода. Потом "Нахтигаль" Львов , Винница , дезертирство из немецкой армии в сентябре 1941 года .Потом участие в УПА , осенью 1945 года , он в последний раз пришел домой , сказал что его курень уходит в рейд на Косовщину , на Збруч много карателей нагнали , вот вот курень разгромят.
Больше его не кто не видел , как и бойцов его сотни .
Младший когда началась война был совсем пацаном 15 лет , пережил страшную трагедию расстрела семьи , окруженцами красной армии .Встал на путь мести
Сначала членом боевой организации ОУН , потом бойцом УПА , потом роевым , но а в плен в 1947 году попал будучи чотовым .
Приговор стандартный 25 лет , потом Салехард , в 1970 ему он освободился , но ему не разрешили вернуться домой , тем более он и не хотел портить жизнь своему брату-моему деду который был депутатом райрады в то время , бригадиром бригады механизаторов , передовиком производства.
Поселился в Винницкой области , устроился в сапожную мастерскую , но душа не смотря на 23 года по лагерям , рвалась в бой , не мог он просто так сидеть на месте , и с местной учительницей украинского языка и еще двумя друзьями-единомышленниками начали набирать на печатной машинке газету "Украинское слово" и распространять среди коллег , учителей местной школы , на местном предприятии .
Вокруг их неформального кружка начали собираться люди , их было около 20 человек , когда 9 марта 1973 года они собрались в доме электрика местного предприятия на празднования дня рождения Тараса Шевченко , их всех и взяли .Учительнице дали 5 лет .
Ему , учитывая уже крупный стаж антисоветской деятельности дали 10 лет , за ту самую деятельность.
И опять в Россию , уже теперь Ханты-Мансийский до 1980 года , где был освобожден.
Сейчас один из активных членов Братства УПА , руководить районной организацией Народного руха.
Война, что сказать. Действия Ваших родственников подпадали под определения сепаратизм в Союзе. Естественно, за это по головке не гладили.
Еще повезло тому, который младший. Могли и просто расстрелять.
А они жили, я так понимаю, на территории, которая до событий 1939 г. принадлежала Польше ?
Союз не воспринимался как свое государство.
Да они жили на территории современного Камено-Бугского района Львовской области.
А как они себя ассоциировали ? Как граждане Польши или как граждане украинского государства, которого нет, но надо за него бороться.
Жили себе жили как граждане Польши. Потом Польша прекращает свое существование на время. Боролись они за что ?
За украинское государство, которого нет, но надо бороться.
Але дістали вже оті безапеляційні заяви.Шухевич - військовий злочинець (де вказано, чи є рішення суду, національного або міжнародного).
Другий міф - Шухевич винний в загибелі кількадесят чи кількасот тисяч жінок та дітей (де докази, де рішення судів)
Потім взагалі - УПА - бандити.Де рішення міжнародного суду?
Люди, які НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ воювали за свободу і звільнення від окупантів та пригноблювачів являються героями свого народу за визначенням. До цієї категорії героїв відношу запорізьких козаків, опришків, гайдамаків, повстанців Холодного Яру, вояків УПА... Для Туреччини, Польщі та Росії вони, звичайно, героями не являються . Але це їхня справа. Для мене, УКРАЇНЦЯ, вони - герої України.Апріорі.
Suum cuique
Для меня, внука тех, кто отстоял свою землю с оружием в руках, воюя с теми, кто носил ту же форму, что и УПА, они навсегда останутся фашистами и предателями.
OH, East is East, and West is West, and never the twain shall meet,
Till Earth and Sky stand presently at God’s great Judgment Seat;
Цікаве формулювання.Кого зраджували УПА?
Срср?Батька сталіна?Тих.хто прийшов до них в 39-му році зі зброєю в руках?Про що ви говорите?
По-вашому ці люди повинні були скласти зброю,покірно поцілувати в дупу кожного партійця,подякувати за знищені сім’ї,сплюндровані домівки,а,потім сісти в "тєплушку" і їхати в Сибір?
А,щодо бандитів..
Вся історія перебування срср на ЗУ - це відвертий бандитизм.
Отже срср з метою захоплення все нових і нових територій, розв’язує агресивну війну проти Польської держави в процесі війни було взято в полон, а згодом ростріляно декілька тисяч польських військовополонених, що є порушенням п. “а” та “в” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу, а саме: вбивства, застосування тортур, увід у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю.
2. Масові репресії на окупованих територіях, що їх за спільною угодою планово проводили НКВД та гестапо.
На окупованих теритоторіях НКВД та гестапо здійснювались масові репресії та розстріли української і польської інтелігенції, державних службовців, військових, духовенства. У березні 1940 року на спільному симпозіумі гестапо-НКВД сторони обмінялися списками осіб які підлягали знищенню та обговорювали подальшу долю польських військовополонених. Навесні і влітку цими службами, на території Польщі була проведена “Акція АБ”, в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури, мистецтва. Також за спільною угодою відбулась передача СС і гестапо 800 німецьких та австрійських антифашистів, що спочатку переховувалися в СССР, а потім стали мешканцями ГУЛАГу.
Треба відзначити, що під час цих спільних “акцій” радянські карателі діяли набагато маштабніше ніж німці. За нещодавно розсекречених матеріалів “Особой папки” дізнаємось, що в “комитете государственной безопасности при совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетние дела и другие материалы на расстреляных в том же году пленных и интернированых офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек, из них: в Катынском лесу Смоленская область 4421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3820 человек и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Беларуссии.
Вся операция по ликвидации указаных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года.”
Дії більшості засуджених до страти кваліфікувались за статтею діючого на той час Кримінального кодексу СССР як “Зрада Батьківщини”, однак населення окупованих територій не можна було вважати громадянами Радянського Союзу , оскільки приєднання західноукраїнських територій відбулося насильницьким шляхом, в односторонньму порядку і в загальному носило фіктивний характер. В той же час мирне населення , яке з приходом неприятеля взяло в руки зброю, не можна розглядати як зрадників країни-завойовника.
Вказані злочини Компартії підлягають відповідальності згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.
3. Репресії комуністичного режиму на Західній Україні 1939-40 рр.
Масові репресії були застосовані також до населення Західної України та Західної Білорусі. Навесні 1940 року звідти до Казахстану були депортовані близько 25 тис. сімейств, а також тисячі біженців. Про маштаби репресій можна судити з того, що для перевезення депортованих виділили 81 ешелон по 55 вагонів у кожному. В Західній Україні в 1939-1941 роках було репресовано 1 мільйон 70 тисяч осіб, що, в основному, передбачало виселення за межі України без права повернення або на тривалий строк.
В порушення ст. 102 Конституції СССР, згідно якої правосуддя мало б здійснюватися виключно судами, депортація проводилася за рішеннями органів НКВД та вироками позасудових органів („трійок”). Таким чином державні органи Компартії порушували навіть власне законодавство, не кажучи вже про норми міжнародного права.
У відповідності із наказами працівників НКДБ у в’язницях Львівської області було розстріляно 2464 в’язні, звільнено 808 в’язнів, переважно звинувачуваних у побутових злочинах. У двох в’язницях Дрогобицької області, у містах Самбір і Стрий розстріляний 1101 в’язень; у в’язницях Станіславської області розстріляно 1000 в’язнів, міста Луцька - 2000, у Ковелі - 194, у Дубно - 260; із Чорткова було евакуйовано 954 в’язні, по дорозі розстріляно 123, а у місті Умані - 767 в’язнів; у Перемишльській в’язниці розстріляно 267 в’язнів, у Вінниці – 22756 в’язнів, у Києві – 150000 в’язнів, в Заліщиках – 2500 в’язнів.
Такі дії, що були вчинені за наказом радянського керівництва, є нічим іншим як масові вбивства, що здійснювались в порушення загальної процедури кримінального судочинства, з перевищенням владних повноважень та порушенням основних прав людини, а також статті 102 Конституції СССР 1936 року за якою „правосуддя в совєтському союзі здійснюється виключно судами.” Такі дії кваліфікуються згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.
Коли Червона армія 1944 року витіснила німців з частини території Волині, партизанське з’єднання С. Ковпака відповідно до рішення Компартії більшовиків України було розформоване і на його базі утворена партизанська дивізія ім. Двічі Героя Радянського Союзу С. Ковпака, якою командував П. Вершигора. Подальшим завданням партизанської дивізії, згідно радіотелеграми № 991 за підписом М. Хрущова була боротьба з “немецко-украинскими националистическими бандами”. Тоді ж дивізія була передана під командування НКВД УССР. Організаційним моментом, що поклав на державну основу політичні провокації та замаскований фізичний терор українського населення, необхідно вважати лист тодішнього наркома внутрішніх справ УРСР Рясного за № 2070/сп від 20 вересня 1944 року на адресу секретаря ЦК КП(б) України Д. Коротченка. В цьому документі нарком мотивував необхідність розформування партизанської дивізії імені С. Ковпака для створення з її особового складу, тобто з колишніх партизанів, спеціальних малих груп, що діяли під виглядом національних українських формувань - окремих загонів УПА, а потім боївок СБ ОУН - протягом 1944-53 років для провокативної діяльності.
Загони НКВС-МДБ здійснювали масові депортації мирного населення Західної України в глибинні райони радянської імперії протягом 1944-1953 років.
Ці дії, а саме: вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів, у відповідності до п “с”, ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу повинні кваліфікуватись, як злочин проти людства.
Suum cuique
"Фашисты" - даже слишком много чести ; настоящие "фашисты" пыжились из-за чистоты своих деревень, мощи своей промышленности, размаха своей культуры и свысока посматривали на своих соседей. А укр.наци., кажется, и не знали, что вербовавший их хозяин глубоко презирал их и направлял только на самые грязные работы. Это предательство в квадрате, ибо целью нацистов было доведение всех славян до скотского состояния. Прихвостни своих собственных поработителей.
А вся их "логика" : "НКВД занимался репрессиями в 39-м году, поэтому надо было учиться в немецких разведшколах, надевать униформу Вермахта, быть надзирателями в концлагерях, истреблять всех подряд евреев, травить патриотов-партизан". Какие НКВД-шники в 41-44-м годах, на ЗУ ?
Вірш згадався...про сьогодні.
Сорок пустелею. Триста в ярмі.
Ті, що боролися, гнили в тюрмі.
Ті, що змирилися, важко жили.
Ті, що вслужилися, зрадні були.
Кажуть: минулося. Знаю: дарма.
Тим, що проснулися - місця нема.
Поле засіяли. Де той врожай?
Мрія — осміяна. Віра — чужа.
Душі — руїнами. Плакать — не смій!
Над Україною — Волі застій.
Іншого виходу, мабуть, нема:
Сорок пустелею вже без ярма.
Suum cuique
Ромко, мое отношение к ним вполне понятно. Меня трудно заподозрить в малейших симпатиях к сталинскому режиму, который я небезосновательно считаю кровавым. Этот режим прошелся и по моей семье, как и ВОВ. Мои родственники погибли во время Голодомора, который не был геноцидом украинского народа (иначе они не погибли бы. так как не имели к нему никакого отношения), но был именно преступлением против крестьянства, совершенный тем кровавым режимом. Другие были высланы в Балхаш, тогда там была просто голая степь возле соленого озера, без пресной воды. Там, правда, погибли не все, потомки выживших и сейчас живут в Томске.
Я ни слова никогда не сказал и не скажу в поддержку того режима. Но началась война, и ОУН-УПА воевали на стороне врага. А потому нет им прощения. И то, что потом те же НКВДшники их уничтожили - тоже правильно. Такую вину, как ведение войны совместно с гитлеровцами, можно смыть только кровью. Ну, а как они воевали против НКВД, ссылочку уже давал...
OH, East is East, and West is West, and never the twain shall meet,
Till Earth and Sky stand presently at God’s great Judgment Seat;
Соглашусь с Romko, что УПА действительно НЕ могла по определению быть "предателями" сталинского СССР - они ЭТОГО гос-ва не приняли, но ответь мне, Romсю на ПРОСТОЙ вопрос: -А почему и КОМУ в угоду/радость УПА-шники вырезАли с 1945 по 53 в прикарпатских деревнях учителей, этн. русских (случайно занесенных войной), поляков, евреев и всю сельскую интеллигенцию???
И второй вопрос: вот МЫ не принимаем нынешнего ПРЕЗа Украины, а если начнём массово предавать (в пользу, скажем, ФСБ России или ЦРУ США) Украину - нам благодарные нащадки бронзовые памятнички поставят?!?
Питання - де взялися в ЗУ етнічні росіяни?Справа в тому що це були якщо і не люди НКВД то люди прислані цією організацією для окупації нашої землі.А нашу інтелігенцію масово винищили окупанти ще в 1939-му році.Нищили людей,які ДУМАЛИ.
І були УКРАЇНЦЯМИ.
Для більшої ясності я наведу інший приклад. Була інша окупація, в тому числі російських земель - німецька. Хоч не така жорстока як більшовицька, але окупація. Німці створили свої структури для управління російськими територіями, поліцію і ін. Що комуністичні партизани робили з ними? Так вбивали. Разом з сімями і маленькими дітьми. І це нам "прєпадносітся как ґєраїзм славних савєтскіх мстітєлєй".
І ще.
Вам відомо,що таке СБ ОУН?
"СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ ОУН(б)
Уничтожение агентов-провокаторов польской Дефензивы, проникновение в немецкие военные штабы, Гестапо и Абвер, борьба с засылаемыми в ряды ОУН-УПА агентами НКВД, ведение агентных игр, многократное раскрытие попыток физического устранения лидеров ОУН(б) позволили подпольно ОУН(б) продолжить борьбу с советской властью вплоть до начала 60-х годов. Все эти действия входили в функции Службы безопасности Организации украинских националистов (СБ ОУН(б)), самой большой и единственной из спецслужб многочисленных украинских партий 30-50-х годов, которая, не имея государственной поддержки, сумела подняться с любительского до профессионального уровня и в целом успешно противостоять польской, немецкой и советской разведкам."
СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ ОУН(б)
Suum cuique
Угу. И за это в каждом селе им по памятнику поставили. Слышали.
Используя Ваш стиль, хочется спросить: где решения судов по этому вопросу?
Ставили.І ставлять.
Suum cuique
Угу. В кожному сели. А. И мистечку.Ставили.І ставлять.
Ваши права
Социальные закладки