|
....."Та ось у 1991 році на українців впала з неба, як манна небесна, зовсім неочікувана незалежність. На жаль, з причини браку консолідації національно-демократичних сил, владу у формально вже незалежній Україні вдалося утримати колишній майже цілковито зденаціоналізованій партійно-комсомольсько-гебістській номенклатурі.
Тому малоросійщення українців триває і у вже незалежній Україні. До того ж часто воно набирає вкрай огидних, з точки зору загальнолюдської моралі, форм.
Лише один приклад, свідком якого я є особисто. Дорослі внуки (мешканці одного з міст-супутників Києва) україномовного діда-педагога з Черкаської області (околиці знаменитого Холодного Яру) взагалі не володіють розмовною українською мовою. Так їх виховали покручі-батьки - фахові педагоги.
Яке моральне право мають такі, з дозволу сказати "педагоги", виховувати підростаючі покоління, коли не спромоглися посіяти "розумне, добре і вічне" у душах власних дітей?
Сьогодні вони вже перетворюють на недорікуватого малороса онука - можливо нащадка повстанців Холодного Яру.
Безперечним фактом є те, що на 19-му році незалежності на очах мільйонів українських патріотів все ще мальовнича співоча Україна продовжує перетворюватися на похмуру недорікувату Малоросію з неорганічними для неї чужомовними "попсою" та "блатняком"...
Це є ніщо інше, як постколоніальний синдром. Потрібно спільними зусиллями всіх українських патріотичних сил встановити точну причину цього патогенезу та терміново розпочати його лікування.
Адже, поза всяким сумнівом, абсолютна більшість українців хоче жити у співучій мальовничій Україні, а не у недорікуватій похмурій Малоросії...
Валерій Степаненко, для УП
....С фашистской силой темною , с москальскою ордой....
Український сатирик Павло Глазовий
еще из его творчестваПавло Прокопович одинадцять років працював заступником головного редактора журналу «Перець», пізніше заступником гловного редактора журналу «Мистецтво». За досягнення в літературній творчості П.П. Глазового нагороджено державними відзнаками. Лауреат премії Петра Сагайдачного 1966 року. З 1968 року — член Спілки письменників СРСР.
Кто шумєл?
В ресторані київськім
Питає директор:
- Кто шумєл здесь - контрольор,
Ревізор, інспектор? -
Кухар каже: - Ето тіп
В вишітой рубашкє
По-українскі мораль
Рєзал нашей Машкє.
Распєкал: "Ваш борщ такий.
Що не можна їсти".
- Розжірєлі, стєрвєци,
Націоналісти.
Последний раз редактировалось Sklif; 20.07.2011 в 12:55.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
А як це Ви так з неповагою до цього мастодонта, цеж ваш старший брат!??
"Сергі́й Володи́мирович Михалко́в (рос. Сергей Владимирович Михалков; *13 березня (27 лютого за старим стилем) 1913, Москва — †27 серпня 2009, Москва) — російський поет і письменник, автор текстів гімну СРСР (1944, 1977) і Росії (2000). Голова виконкому Міжнародного співтовариства письменницьких союзів. Герой Соціалістичної Праці, кавалер чотирьох орденів Леніна, лавреат численних урядових, літературних, громадських і міжнародних премій
....С фашистской силой темною , с москальскою ордой....
Калейдоскоп сознания был остановлен мощным космическим вихрем подсознания...кароче, я тож хочу он тот вкусненький картонный квадратик...Или наоборот, он стал пробиваться против его воли?![]()
Социальные закладки