|
Если кто то мне не верит, может проверить через знакомых(или сам).
Все необходимая информ. по данным документам мной предоставлена.
А вот может кто поверить, или не может, меня, благо особых иллюзий я не питаю, не особо интересует.
Речь идёт о событиях августа 1944 года. Это уже после того, как Германия расстреливала тысячами членов ОУН\УПА. Уже после того, как ОУН отказалась от сотрудничества с Германией. Так что, если речь идёт действительно о ОУН\УПА, то очень уж удивительно, чтобы в их рядах могли оказаться немцы, кроме как в качестве военнопленных.
Последний раз редактировалось Makanaki; 17.12.2007 в 13:38.
напомнило, что-то из старых сатириков: товарищи, до революции в нашем городе не было ни одного цветного телевизора!! зато теперь телевизор есть в каждой квартире - вот чего добилась для нас Советская Власть!!
это к тому, что в 1940-м году может оно так и было, и тех пустяков, что могли дать эти месторождения действительно хватало, чтобы обеспечить 87% потребности газа всего СССР. хотя и то врядли.
Для неумеющих сопостовлять события... в июле 1944 года, советскими войсками была проведена Львовско-Сандомирская операция, кстати, в ходе которой в районе Брод были окружены 8 дивизий врага, в числе которых, в том числе, была дивизия СС "Галичина". Теперь представим вырывающихся из окружения разрознеными групппами фашистов и их холуев, могли ли они оказаться в лесах в августе 1944 года вместе? Как знаток теории вероятностей, подсчитай какова вероятность таких событий?Речь идёт о событиях августа 1944 года. Это уже после того, как Германия расстреливала тысячами членов ОУН\УПА. Уже после того, как ОУН отказалась от сотрудничества с Германией. Так что, если речь идёт действительно о ОУН\УПА (а точнее только УПА уже), то очень уж удивительно, чтобы в их рядах могли оказаться немцы, кроме как в качестве военнопленных.
На Марсе танки
В объятьях наших марсианки...
"Ви пишете про передачу німцями відділам УПА восени 1944 р. «понад 700 мінометів, 10 тисяч кулеметів, 26 тисяч автоматів, 50 тисяч гвинтівок, 100 тисяч гранат, декілька мільйонів патронів і велику кількість іншого спорядження» (с. 10). Цікаво, чи належать до категорії «іншого спорядження» літаки, танки, гармати, а можливо, це був шнапс і баварське пиво? Ви самі розумієте абсурдність вами ж написаного? Німецька армія, відступаючи на всіх фронтах, відчуваючи брак військового спорядження, спокійно передає УПА таку кількість зброї, фактично повністю її озброївши, до ледь не останнього рядового кухаря? Ще одна деталь: у звітах НКВС-МДБ чітко фіксувалася кількість зброї, вилученої у ході спецоперацій проти УПА. Так от, якщо цю кількість підрахувати за 1944—54 pp., то до вказаної вами цифри буде ой як далеко (тим більше, що враховуємо саме німецьку зброю). То де ж ця зброя поділася?
ви зазначаєте, що у складі УПА протягом 1946—48 pp. перебувало 10—12 тис. німців — колишніх солдатів вермахту. По-перше, як вони пробилися в такій кількості в 1946 р. на Західну Україну? По-друге, чому цього не зафіксували працівники НКВС? Повернемося до хронології німців в УПА: 1946—48 pp. Ви уявляєте таку кількість іноземців у Карпатах або волинських лісах, де в той час була локалізована повстанська армія? «Більшість німецьких офіцерів очолювали «сотні», тобто роти УПА. У першу чергу це стосувалося її навчальних підрозділів» (с. 11). Тобто або особовий склад УПА досконало знав німецьку мову, або ж німці дуже швидко не менш досконало вивчили українську, бо важкувато уявити, щоб віддавалися накази й приймалися звіти через перекладача(?!). Особливо в умовах бою.."
Suum cuique
Ромко, пишу, власне, не я, а сайт http://www.oun-upa.org.ua.
15 квітня 1944 р. начальник поліції безпеки та СД дистрикту „Галичина” оберштурмбанфюрер СС Вітіска повідомив Головне управління імперської безпеки у Берліні, що з кінця січня 1944 р. загони УПА починають шукати прямих контактів з військовими частинами Вермахту. Представник відділу 1-ц (розвідка) „бойової групи Прюцманна” штурмабанфюрер СС Шмітц налагодив зв'язок з командирами повстанців у районах Постойно (33 км на захід від Рівного), Кременець, Верба, Котин, Березно, Подкамень, Деражно й отримував від них розвідувальні дані про радянську армію та партизан, польських партизан, залучав УПА до диверсійних заходів. Це дало позитивні наслідки для німецьких фронтових частин. Відносини будувалися на основі домовленості про ненапад, встановлювалися відповідні умовності для контактів розвідників УПА та німецьких вояків.
22 квітня того ж року Вітіска повідомляв до Берліну и Кракова, що начальники Абверкоманд зацікавлені у співробітництві з УПА, а повстанці користуються їх „частковим неофіційним визнанням” з боку німців. 5 березня 1944 р. відбуваються переговори у Тернополі між представником Проводу ОУН І. Гриньохом („Герасимівським”) з Вітіскою та кримінал-комісаром Паппе (представником СД в Галичині). В обмін на припинення вогню і допомогу українська сторона зобов'язується надавати німцям агентурні матеріали про радянські та польські збройні формування. На черговій зустрічі у Львові 23 березня „Герасимівський” підтверджує готовність УПА надавати всі наявні відомості про радянські і польські сили, брати участь у диверсійно-терористичних заходах, вести розклад тилу Червоної армії. При цьому він зажадав конспіративності у передачі німцями зброї УПА з метою нерозголошення таких контактів перед її рядовим вояцтвом.
2 квітня 1944 р. командувач УПА -„Північ” Д. Клячківський через Абверкоманду Групи армій „Північна Україна” передає пропозицію про координацію боротьби з радянськими військами, надання повстанцями розвідувальної інформації і просить взамін передати повстанцям 20 польових і 10 зенітних гармат, 500 автоматів, 250 тис. набоїв, 10 тис. гранат.
Зазначимо, що співробітництво між УПА та Абвером у розвідувальній сфері розвивалося настільки інтенсивно, що отримало високі оцінки на нараді начальників Абверкоманд 101, 202 і 305 Групи армій „Південь” у Львові (19 квітня 1944 р.). Матеріал, отриманий від УПА, заявив начальник команди-101 підполковник Ліндгарт, „виключно розлогий і переважно придатний для використання армією у військовому відношенні”, без допомоги повстанської розвідки агентурна діяльність німецьких розвід органів „була б взагалі неможливою”. За словами начальника команди-202 підполковника Зелінгера підривна робота за фронтовою смугою „може бути здійснена тільки за допомогою УПА”.
Відповідно домовленостям здійснювалися практичні кроки зі співробітництва у розвідувально-підривній сфері. Так, Абвергрупою-220 (Львів, Жешув (Польща), начальник – капітан Ю. Лазарек) за участю представників штабу УПА Кошука („Синього”) та „Шевчука” створюються курси радистів–розвідників (16 чоловік, Львів), курси радистів для подальшого виведення до радянського тилу (30 осіб, червень 1944 р., Львів). Ним же у липні-серпні 1944 р. створюються і дві диверсійні школи УПА, де водночас з курсантів готували молодших командирів повстанських сил (навчалося понад 100 осіб, які згодом повітряним шляхом перекидалися до тилу радянських військ)
Восени 1944 р. німецькою розвідкою було асигновано лідерам ОУН (Б) на ведення розвідувально-підривної діяльності 50 млн. радянських карбованців, 5 з яких отримав безпосередньо Р. Шухевич. На Станіславщину закидається спеціальну групу під командуванням емісара Проводу ОУН Ю. Лопатинського та капітана німецької розвідки Кірна. З нею ж десантується зброю, вибухівку та радіостанції. На початку 1945 р. емісари повернулися з отриманими від УПА розвідувальними даними. Про їх вартість свідчило нагородження Кірна Хрестом з діамантами.
до кінця серпня 1944 р. щотижня до УПА направлялося 3-4 вантажівки зброї та боєприпасів. При відступі тільки у лісах Галичини німці заклали 40 баз зі зброєю та боєприпасами. Окремі такі сховища знаходили принаймні до 1949 р. Всього повстанці отримали (без урахування роззброєння ними окремих підрозділів окупантів) 10 тис. кулеметів, 50 тис. автоматів і гвинтівок, сотні мінометів, іншу важку зброю, а також 103 радіостанції для зв'язку з німцями.
ЗЫ. Makanaki, это так ОУН отказалась от сотрудничества с немцами в 1944 году?
И это пройдет.
Все ж таки,Ви забуваєте,хто був тоді більшим ворогом для УПА.І про пропаганду...
"Протягом усього часу протистояння населення піддається шаленій пропаганді протилежного змісту ворогуючих сторін: німці намагаються дискредитувати повстанський рух, приписуючи йому зв'язки з большевицькою Москвою ("Москва дає накази ОУН", "в проводі ОУН сидять агенти Москви, що отримують і виконують накази кровожерного Сталіна і його жидівських опричників", "ОУН і большевизм - це одне, тому вони мусять бути знищені!"), а совєтська пропаганда, навпаки, звинувачує націоналістів у зрадництві свого народу на користь Німеччини. Між тим, перемовини з німцями окремих командирів УПА формально каралися смертю, хоча повстанці мали велику зацікавленість у зброї відступаючої німецької армії, наміряючись продовжувати свою боротьбу проти большевиків. У цих обставинах Головною командою УПА було здійснено у березні 1944 р. спробу порозуміння з німцями щодо припинення конфронтації і об'єднання зусиль у боротьбі проти большевиків. Але переговори у Тернополі помітних результатів не дали, і повстанці мусили продовжувати боротьбу на два фронти. Втім, переговори про нейтралітет велися в певний момент і з Ковпаком, партизанську дивізію якого було передано до НКВД і використано проти повстанців, але Ковпак нейтралітет порушив і був розбитий упівцями. Відомі також факти переговорів націоналістів з бригадою Бринського, переговори за дорученням Сабурова... Усі вони закінчувалися нічим, оскільки українська сторона послідовно висувала вимогу відновлення після війни незалежної української держави, про що противник не хтів нічого слухати."
Історія
Suum cuique
Ромко, я як раз намагаюся ні про що не забувати. Мою увагу привернуло твердження Makanaki:
Це твердження геть не стикується з фактами. Чи не так?Речь идёт о событиях августа 1944 года. Это уже после того, как Германия расстреливала тысячами членов ОУН\УПА. Уже после того, как ОУН отказалась от сотрудничества с Германией.
І ще - Ви висловили сумнів щодо масштабності надання німцями УПА зброї. Ось як цю обставину (щедрість німців) пояснює група істориків під керівництвом згадуваного вже в цій темі Кульчицького:
відділи УПА і боївки ОУН(Б) активізували контакти з підрозділами вермахта. Як і раніше, військове спорядження і зброя обмінювалися на розвідувальні дані. Але в обміні сталися якісні зміни. Коли УПА перебувала в їхньому тилу, німці постачали озброєння в помірних кількостях. Коли УПА опинилася в радянському тилу, німці виявили готовність давати зброю в будь-яких кількостях і навіть без компенсації. Були налагоджені повітряні мости, якими літаки Люфтваффе перекидали українським повстанцям військове спорядження і зброю.
Последний раз редактировалось lens; 17.12.2007 в 08:58.
И это пройдет.
Социальные закладки