Ліна Костенко "Записки українського самашедшого".
Давно скачав,але аж зараз взяся читати.
Аж кричати хочеться...то ж я...
Безнадія...безвихідь...навколо театр абсурду....
На згадку приходять рядки її ж віршів...
Показать скрытый текст вірщі,якими вона мовчала 10 років
Прогавили, прогледіли,
і хочеться на Марс.
Це сталася трагедія,
а ви зіграли фарс.
Отримали Україну без бою
і здають без бою,
а, втім, чого ж без бою:
б"ються поміж собою.
Дивлюся ввечері і вранці,
милуюсь депутатським гроном.
Яка гармонія і танці,
і єдність змій з Лаокооном!
***
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
але убік безодні.
Компроміси, компромати,
компрадори і примати.
Скільки сили треба мати,
щоб усе це витримати?!
***
Ну, от і дожилася наша мова,
була-була безсмертною в віках,
але прийшли бендюжники від слова
і потопили мову в матюках
***
Шакали знову ошукали,
тепер вони вже не шакали,
тепер вони: то «за», то «проти»,
то шахраї, то патріоти.
Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:
від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б"ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!
Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!
І продовж усього твору лейтмотивом
Показать скрытый текст калейдоскоп
Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.
Розбився корабель.
Горять Галапагоси.
І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.
Десь вибух.
Десь вулкан.
Руйновище.
Заглада.
Хтось цілиться.
Хтось впав.
Хтось просить:
«Не стріляй!»
Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.
Показать скрытый текст цитати
Ми можем втратити Україну.
Ми вже,фактично її втратили.
Ми нездатні протистояти,ми не знаєм,на кого й на що спертись в цьому суспільстві,воно хистке і захланне,інфіковане тліном мертвих ідеологій,поляризоване за принципом поколінь,сконфронтоване соціально і національно.навіть регіонально, - а ми,що зробили ми,покоління у силі віку,ми,ніби ж уже громадяни вільної країни,ми,ублюдочні катастрофісти своїх особистих драм,сипонули урозтіч по світах,або сидимо тут,скніємо,чекаєм.поки нам усміхнеться доля.
Цікаво,чи хтось на світі веде діяріуш людства? Не свій особистий щоденник,не мемуари,не спогади,не історію держав і народів,а саме діяріуш,запис дій і подій,компедіум фактів,щоб хоч щось збереглось у пам"яті,що діялось на цій планеті. Бо ж пропаде,щезне,висвистить,і то не вітрами Історії,а через кватирку кухні.
Люди дивляться серіали,триллери,детективи,все,що накрутив режисер і придумали сценаристи,переймаються долею вигаданих персонажів,а реальні події,реальні учасники цієї драми хай щезають безслідно,не зачепивши свідомості?
Бог з вами,люди. Все.до чого ми байдужі,байдуже до нас.
Через ми й такі смертельно самотні.
Хтось же і наше страждання дивиться як серіал.
У якому світі ми живемо? На ніч нам показують хорори і триллери,зранку ми входимо в світ реальних кошмарів,децибели трагедій такі,що уже перестаєш їх чути. Нас привчають до кривавих видовищ,до пласких понять і печерних емоцій. Нас постійно тримають на подразниках,ми вже не здатні на потрясіння,інформація,як з брансбойта збиває з ніг - може це так і задумано,щоб ми перестали бути людьми?!
нас підхопило якимсь грязьовим потоком,і несе,і не дає стати собою.
Сурмлять фанфари секс-революції. Продукується порно і еротичні шоу. Тепер найбільший комплімент жінці- що вона сексуальна.Хоча,як на мене,це комплімент сумнівний.Сексуальність напоказ - прерогатива шлбондр.
Але мої критерії застарілі. Хай живе свобода інстинктів! жінки прагли рівності - вони її мають. Вже не тільки борделі,є вже новий вид обслуги - спраглу ласки жінку може обслужити за викликом - як їх тепер називають? - жиголо,халстер,сексуальний робот для жіночого вжитку. Так,що здоровий гицель тепер без роботи не залишиться,на край-біду піде у халстери.Десь,у Європі вже відкрився перший публічний дім у маскулінному варіанті. Йдучи в ногу з часом його відкрив колишній альфонс.
Свобода,рівність і блядство! - такий парафраз охлократії. Естетика нуворишів. Диктат грошових мішків.Моральний ексгібіціонізм придурків.На цьому постане література нового часу. На цьому розквітне шоу-бізнес.На цьому нові покоління втрачатимуть сенс життя.
Словом,нарешті знайшли себе. Можна злізти з дерева,можна залізти на дерево.Свобода.
Взагалі.мистецтво зробило величезний крок вперед.Що там ті китайці,з їхніми пензликами,японські мініатюри і весь цей Іван Марчук з його космічно-капілярною технікою,всі оті голоси його душі і "Нові експресії"? Вчорашній день. Нафталін.Сучасне мистецтво не визнає канонів.Приміром,драппінг. Що в руки трапило - віхоть,лопатка,дірява бляшанка,кулінарний шприц - квецяй,маж,не кремпуйся. Нафіг талант,натхнення,якісь там ідеї.Головне,щоб було стьобно. щоб скандал,провокація - ось ферменти мистецтва,його елітарний тренд. Все має бути спонтанне і гранично відверте - як фізіологічний акт,як бажання лайнутись,або відлити в неположеному місці.
Відливають на все. На батька,на матір,на літературу,на історію. сміються до гикавки над самим словом - "патріотизм".
Але ж і фільми показують по телебаченню,але ж і фільми! Якийсь малюк в американській стрічці хвалиться іншому малюкові: "А ти знаєш,що я можу пропердіти мелодію американського гімну?"
Наші теж можуть. Вони це давно зробили з українським гімном. І не малюки,а дорослі. Вони це вже зробили з Україною,культурою,з усім.
Але чому,звідки все це взялося? Які шлюзи прорвало? Чому стоїть у суспільстві густий дух плебейства? Чому до влади дорвались шахраї і невігласи? Чому все продається і купується? Чому домінує жлобство на державному рівні? Чому це називається демократія, народовладдя?
- У Біблії це називається: "Пішло угору Хамове плем"я"
Баритони мене вже дістали.
Сьогодні співає:
Україно моя,світанковий розмаю,
Щоби славу твою,та й понесли у світ!
Яка слава,який розмай?! Колись Довженко написав "Україна у вогні".
Пора вже писати "Україна у багні".
- Пам"ятаєш,у Шевченка:"Заворушилась пустеля"?
- Та ніколи вона не заворушиться.Тут самі тільки міражі. Міраж незалежності. Міраж свободи. Міраж майбутнього.
Але,на відміну від чудовиська Амброза Пірса,міраж прозорий,не перекриває реальності.
Свобода слова...
У нас тепер така свобода.наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства,свобода невігластва,свобода ненависті до України. Все.що є ницого і зловорожого,вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правлять люди,які її не люблять і яка їм чужа.
що це? Плебейство,чорна діра свідомості? Наша нездатність побудувати свою державу? Виснаження нації до цілковитої втрати життєвих сил? Чи,може це просто Страшна помста імперії- хотіли свою державу - маєте.
Ось вам ваша культура,ось вам ваша свобода. Ось вам троянський кінь,з нього повискакують усі ті парторги і комсорги,райкомівці і обкомівці і директори ВПК. Вони й очолять вашу державу,вони її і розвалять.
Вічна парадигма історії: за свободу боряться одні,а до влади приходять інші. І тоді настає лукава,найпідступніша форма несвободи,одягнута в національну символіку,зацитькана національним пафосом,вдекорована атрибутами демократії.
Папа Іоанн-Павло Другий...прибув до Греції. Черниця піднесла йому чашу з землею,і він поцілував ту землю. І вибачився за кривди,які заподіяли тут хрестоносці.Ще,коли вони були ті хрестоносці! - а він вибачився.
Торік,він взагалі попросив у Бога прощення за всі гріхи католицької церкви протягом двох тисяч років.
Можна собі уявити московського патріарха,щоб він вибачився перед народами,які зазнали від Росії кривд?
Можна уявити собі Росію,що визнала б свої провини і покаялась? За репресії,за депортації,за Голодомор?
За ту,колись пошматовану Польщу. За поневолену Україну. За "сторостерзаний" Київ. За кров"ю залитий Кавказ. За поневіряння кримських татар,за вторгнення в Афганістан.У Будапешт.У Прагу. За Берлінський мур.За Чорнобильську атомну,що отруїла наші і суміжні землі.
Та,зрештою,перед своїм власним народом - за переслідування найдостойніших своїх громадян,за руйнування храмів,за всіх тих убитих хлопців у її неоголошених війнах.
Ні,вона вже покрикує на Німеччину.щоб хутчій платила острабайтерам компенсацію.
А,щоб подумати про власні борги - репресованим,депортованим,силоміць вивезеним народам.Їхнім спустошеним землям.Їхнім пограбованим поколінням.
У кожної нації свої хвороби.
У Росії - невиліковна.
Та й в України свої мутації теж.
Для чого їй,цікаво,була Незалежність?
Щоб потрапити у нову залежність,вже не лише від чужих падлюк,а й від своїх власних негідників?
Щоб дивитись безпорадно,як її продають,розкрадають,компроментують в очах світу?
Я розумію,що батько відходить.Я думаю,що він теж це розуміє. Мені страшно за нього і за себе. більше таких людей не буде,це вже останні. Він жив для України. Його батько вмер за неї. А я.а моє покоління...Ми якось дуже швидко втомились,зрезиґнували. Нас тільки й вистарчило,що на скепсис і іронію. А скепсис - як сепсис для нації у її теперішньому становищі. Іронія,гірка,як абсент. От вона й дивиться в різні боки,як ті двоє на картині Дега.
Взяти б приклад зі старих демократій.В Англії,кажуть,сидить лорд у благородній сивій перуці,і всі дискусії йдуть через нього.Він амортизує пристрасті і надає інвективам коректної форми.
Наприклад,я кажу:- Ах,ти ж гад!Та я тобі морду наб"ю! - А той лорд перекладає: - Такий-то пан зволив віднести такого-то високодостойного пана до класу земноводних і виявив бажання відкоригувати ту частину його тіла,яка не відповідає Божому задуму.
Тема: 
Книги. Что читаем? (*)
Ответить с цитированием
Сообщение от Feliz11
. имхо
!
. 
. Всегда будет кто-то кто напишет лучше чем ты, но это не значит что сам ты плох. Копайтесь в себе, не останавливайтесь на достигнутом, но не слишком уж рьяно, ибо распадетесь на куски в погоне за совершенством 
Социальные закладки