Тема: 
Мне очень «нравится» компания украинофобов в этой теме, как только мой пост попадает у них в самую "гнилую" точку, сразу все норовят ответить, и так похамовистее, несчастные люди.
| ||
Мне очень «нравится» компания украинофобов в этой теме, как только мой пост попадает у них в самую "гнилую" точку, сразу все норовят ответить, и так похамовистее, несчастные люди.
<участливо наблюдает за метанием карася на сковородке>Сообщение от Реалист.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Липовые покойники, липовые фотографии, липовый геноцид. И мы еще и виноваты.
Особенно подчеркивают желание загеноцидить украинцев голодом вот эти строки:
...Поставить себе целью превратить Украину в кратчайший срок в настоящую крепость СССР; в действительно образцовую республику. Денег на это не жалеть».
Есть известная фраза Бернарда Шоу
"Узкая специализация в широком смысле приводит к широкой идиотизации в узком смысле слова"
Генуэзская Конференция 1922
- по экономическим и финансовым вопросам происходила с 10. IV по 19. V.
Подготовка конференции. В поисках выхода из послевоенного кризиса Англия пыталась вернуть на мировой рынок в качестве покупателя прежде всего Советскую Россию и, в известной мере, страны, потерпевшие поражение в первой мировой войне. Английский премьер-министр Ллойд-Джордж добился на Каннской конференции (см.) единогласного решения Верховного совета Антанты о созыве в Генуе конференции с участием России, Германии, Австрии, Венгрии и Болгарии.
Решение Каннской конференции вызвало резкие протесты реакционных кругов во Франции, не желавших отказаться от враждебной позиции к Советской России и опасавшихся восстановления Германии. Кабинет Бриана пал. Премьером был назначен Пуанкаре. Политический кризис во Франции вызвал кризисы в ряде стран Европы, более или менее зависимых от Франции, и в странах, связывавших с проектируемой конференцией надежды на оздоровление своего хозяйства, - в Польше, Австрии, Италии, Греции и в самой Англии, где благодаря атаке консерваторов едва не пал кабинет Ллойд-Джорджа.http://www.enc-dic.com/diplomat/Genujezskaja-Konferencija-1922-317.html
5 ян*ва*ря 1926 г. лон*дон*ская га*зе*та «Мор*нинг пост» опуб*ли*ко*ва*ла на*глое пись*мо од*но*го из са*мых мо*гу*ще*ст*вен*ных лю*дей За*па*да то*го вре*ме*ни, ме*ж*ду*на*род*но*го «неф*тя*но*го ко*ро*ля» и чле*на Ко*ми*те*та 300, уже упо*ми*нав*ше*го*ся вы*ше сэ*ра Ген*ри Де*тер*дин*га. От*кры*то со*об*щив в нем, что уже идет ак*тив*ная под*го*тов*ка к но*вой во*ен*ной ин*тер*вен*ции про*тив Со*вет*ской Рос*сии (как бы*ст*ро-то, еще и чер*ни*ла в тек*сте Ло*карн*ских со*гла*ше*ний не вы*со*хли, а лау*реа*ты Но*бе*лев*ской пре*мии ми*ра еще не про*пи*ли свои пре*мии), он пи*сал: «Че*рез не*сколь*ко ме*ся*цев Рос*сия вер*нет*ся к ци*ви*ли*за*ции, но при но*вом и луч*шем пра*ви*тель*ст*ве, не*же*ли цар*ское. С боль*ше*виз*мом в Рос*сии бу*дет по*кон*че*но еще в те*ку*щем го*ду; а как толь*ко это со*вер*шит*ся, Рос*сия вер*нет се*бе кре*ди*то*спо*соб*ность в гла*зах все*го ми*ра, она от*кро*ет свои гра*ни*цы для всех, кто по*же*ла*ет ра*бо*тать. День*ги, кре*ди*ты, а глав*ное, труд в из*быт*ке при*дут на по*мощь Рос*сии».(с)
Нда 30 из 141,9 млн - выборка супер.Нет , с 30 человеками, но зато "чисто русскими"Да, и вск таки я там жил 2 года и пол россии изъездил..так что мне есть с чем сравнивать..возможно не объективно, но мою версию "тотальной русской лени" подтверждали" неоднократно и другие, причем когда разговоры шли сосвсем о других вещах..
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
А как поляки заставили признать? Если бы не русские не захотели, не признали. Про гэбуху доставляет.
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
Нет такого языка как дагестанский. Если бы Вы указали бы даргинский, аварский, лезгинский или кумыкский - было бы еще ничего. А так - дагестанский - знание России впечатляет.Ниче скоро на дагестанском будете слушать доклады, в гос.думе...по принципу равноправия народов россии..Мы тогда вместе посмеемся
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
Без российского флота будут совсем другие цены на газ.Ну я думаю что фашистов то , может и нет, а вот детей ихних, я думаю, вы давно уже простили. Потому как ездите на машинах сделанных детьми этих фашистов, бытовую технику покупаете в Германии, а некоторые так вообще хотят туда жить уехать, подозреваю что вы не исключение....так что все относительно...И если исходить из теории что, все людт братья, то почему бы вместо российского флота, не поместить туда, скажем...американский..? или другой какой то? А я ненадолго в Одессе, я еще помешаю вам лет 30 и уеду в деревню...там интернета нет, вот и заживете спокойно..Хотя нет, доченька здесь наверное останется..так что не отдохнете
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
У тебя все в порядке?
А то я как то запереживал за тебя, ты что по теме хотел сказать то?
Заикаться начал, ты это брось, я тебе желаю здоровья.
«Недоверчивость - мудрость дурака». Джордж Бернард Шоу
Вы бы полностью текст выложили, а потом умничали.Дешевле некуда.
[QUOTE=Sashulechka;17402787][QUOTE=Lexa2007;17402032]Как это нихрена не вышло - а порт Приморск на отвоеванной Сталиным территории.Короче без вас родимых "русских патриотов" ну никак бы не было!?? Правильно я понял?))).."Да кака любовь? Завертелось по пьяни и не выберешься" (Любовь и голуби)
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
[QUOTE=Реалист.;17405876]Вы бы полностью текст выложили, а потом умничали.[QUOTE]
Кто устроил голодомор 1932-33 годов на Западной Украине?
20.12.2009 (18:02)
В 1932-33 годах Западная Украина не входила в СССР и геноциду не подвегалась
В 1932-33 годах Западная Украина не входила в СССР и геноциду не подвегалась
В 1932-33 годах Западная Украина не входила в СССР и геноциду не подвегалась. И жизнь там должна быть сытой.. Кто же тогда голодомор устроил там?
1932 г. Польская газета "Новый час":
"На Гуцульщине число голодающих хозяйств достигло 88,6%... В марте голодовало полностью около 40 сёл Косивского, 12 сёл Наддвирнянского и 10 – Коломийского уездов... Люди повально пухнут с голоду и умирают на ходу. Особенно лютует голод в сёлах – Перехреснях, Старому Гвиздцы, Островици. Вместе с голодом быстро распространились брюшной тиф и туберкулёз."
1932г. Львовские газеты сообщают, что в Прикарпатье население Западной Украины живёт в жуткой нищете. В Калушском воеводстве есть сёла, где от голода вымирают целые семьи. После запрета польским правительством заниматься древесным промыслом в неурожайный год гуцулы не имели никаких средств к существованию. Правительство Польши никакой помощи голодающим при этом не оказывало.
1932 г. Польская газета "Сила":
"В Здунской Воле крестьянин привёз на ярмарку продавать 18-летнего сына, чтобы на вырученные деньги спасти от голодной смерти остальных членов семьи. Просил за него всего 50 злотых."
1932 г. Американская газета "Украiнськi щоденнi вiстi". Из статьи "Голодная смерть царит в сёлах Гуцульщины":
"Выясняются всё новые и новые подробности о голоде, который охватил десятки сёл горной части Западной Украины – Гуцульщину. По сельским домам лежат целые семьи, которые опухли от голода. От села к селу ходят толпы замёрзших, голодных гуцулов, которые просят хлеба и картофеля. От пятнистого тифа умирает молодёжь и старики..."
1932 г. Американская газета "Украiнськi щоденнi вiстi". Из статьи "15 тысячам детей в Закарпатье угрожает голодная смерть":
"Два дня тому назад оппозиционные депутаты в чешском парламенте заявили, что голодная смерть угрожает 15000 детей на Закарпатской Украине, а сообщения английских и немецких журналистов, которые недавно посетили эту провинцию Чехословакии, подтверждают факт, что всё тамошнее население живёт в состоянии невероятной бедности и невероятного голодания."
И т.д.
1932 г. Из разговора жителя Закарпатья Ивана Куртяка с корреспондентом "Нью-Йорк таймс":
"Журналисты не описали сотой части той бедности и бед. В горных округах есть много сёл, где всю пищу детей составляет малое количество овсяного хлеба и полусгнившего картофеля. В действительности на барских дворах свиней кормят лучше, чем тех маленьких существ. В целых округах с осени люди не видели кусок хлеба. В результате недоедания туберкулёз распространился в устрашающих размерах... В большинстве сёл ночью не увидите свет. Поезда проходят страной грустной и мёртвой похожей на кладбище."
1932 г. Польша. Чехословакия. И везде одна и та же картина.
Голод, тиф, туберкулёз, смерть.
И дело не только касается Западной Украины. Дело касается и самой Европы...
В 1930-1933 годах голод свирепствовал в Европе и в Америке
Демографическая ситуация в Европе и в США в 30-е годы была в два раза хуже, чем в Украине.
...
В 1929-1933 гг. глобальный экономический кризис, получивший название "Великая депрессия", охватил практически все капиталистические страны и сопровождался массовой безработицей и, следовательно – голодом. Пособие по безработице выдавалось изредка в ничтожно малых суммах – 1-2 долл.
...
В странах капитала царили безработица и голод, повышение цен и снижение номинальной зарплаты. Рабочие и безработные, интеллигенция и крестьяне организовывали забастовки, голодные походы, требовали: "Работу! Зарплату! Хлеб!" Правительства отвечало массовыми репрессиями, направляло против них жандармов и, даже регулярные войска с пулеметами. Свирепствовали суды. Газета "УЩВ" приводит данные МОПР – ужасную статистику усиливающихся репрессий: "Если в 1925 г. численность убитых до суда составляла 9,87%, то в 1931 г. – 33,9%. За этот период намного вырос удельный вес смертных приговоров: в 1925 г. – 0,37 %, в 1931 г. – 8,4%. Численность жертв белого террора в 1931 г. составляла 1090 тыс. человек; за период 1925-31 гг. – 3 млн. чел. ("УЩВ" 08.11.32 р.).
...
и т.д. и т.д... читайте, ибо Ющенко и его учебники этого не расскажут...
Что...выводы сделаете сами?
1930-е – голодные годы...но не было геноцида. Было неправильное ведение народного хозяйства. И там и здесь...И те, кто упорно пропихивает и отстаивает идею геноцида, выглядит, мягко говоря, глупо. А по-большому – просто плюет в свою собственную историю, в историю своих соседей и надеясь при этом, что его за это все начнут уважать...
P.S. Комиссия Парламентской Ассамблеи Совета Европы (ПАСЕ) по политическим вопросам отказалась одобрить поправку к докладу о Голодоморе 1930-х годов в СССР, признающую его геноцидом украинского народа.
Без учета внешних факторов, международной обстановки в то время и расклада сил внутри страны, так и будешь долбить, то, что тебе "старший приказал"))))
хронология голодомора - геноцида украинского народа:
1933 рік Частина друга
19 січня 1933 р. більшовицьке керівництво СРСР ухвалило рішення про включення хлібозаготівель до складу обов’язкового податку, що встановлювався державою.
22 січня 1933 р. Й. Сталін і В. Молотов надіслали директиву партійним і радянським органам, в якій підкреслювалось, що міграційні процеси, що розпочалися внаслідок голоду серед селян, організовані «ворогами Радянської влади, есерами і агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних районах СРСР проти колгоспів і взагалі проти Радянської влади».
У зв’язку з цим наказувалось органам влади, ГПУ УСРР і Північного Кавказу не допускати масового виїзду селян в інші райони. Відповідні вказівки було дано транспортним відділам ОГПУ СРСР.
24 січня 1933 р. з’явилась постанова ЦК ВКП(б), якою передбачались кадрові зміни в більшовицькому керівництві України і за якою на посаду другого секретаря ЦК КП(б)У призначили Павла Постишева, діяча, якому сталінське керівництво доручило шукати вихід із ситуації, що склалася у зв'язку із голодом, а також остаточний погром українського відродження.
13 лютого 1933 р. Голова ГПУ УСРР В. Балицький видав наказ №2 «Про чергові завдання агентурно-оперативної роботи органів ГПУ УСРР». Балицький поставив своїх підлеглих до відома, що «аналіз ліквідованих справ говорить за те, що у даному випадку ми зустрілись з єдиним, ретельно розробленим планом організації збройного повстання на Україні до весни 1933 року з метою повалення радянської влади та встановлення капіталістичної держави, так званої «Української незалежної республіки». При цьому він поставив перед ГПУ УСРР «найближче основне та головне завдання... – забезпечення весняної сівби».
13 лютого 1933 р. постановою наркома юстиції УСРР з метою «забезпечити паспортизацію та перешкодити антигромадським і соціально небезпечним елементам незаконно одержувати паспорти» було зупинено справи про зміну прізвищ та імен.
19 лютого 1933 р. у виступі на Першому Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників Сталін висунув гасло: «Сделать колхозы большевистскими, а колхозников зажиточными!»
23 лютого 1933 р. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Про поїздки по СРСР іноземних кореспондентів», якою встановлювався порядок, «в силу якого вони зможуть роз’їжджати по СРСР і відвідувати певні пункти лише з дозволу Головного управління міліції». Світ не мав знати про те, що коїться в Україні, бо саме в цей час Радянську державу почали офіційно визнавати інші країни світу.
10 березня 1933 р. Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову: «Надати право розгляду справ по повстанству і контрреволюції на Україні із застосуванням вищої міри соціального захисту трійці у складі тт. Балицького, Карлсона, Леплевського». Разом із П. Постишевим В. Балицький об’їхав голодуючі райони України та вживав на місцях рішучих та жорстких заходів. Це дозволило йому згодом казати у вузькому колі, що його разом з Постишевим надіслали рятувати Україну, яку за його відсутності довели до загибелі.
15 березня 1933 р. Станіслав Косіор у листі до Сталіна повідомляє: «Всього за регістрацією ГПУ на Україні охоплено голодом 103 райони. Навряд чи ці цифри про кількість районів правильно відбивають стан справ».
8 квітня 1933 р. Раднарком і ЦК КП(б)У затвердили Тимчасові правила трудового розпорядку у колгоспах, якими встановлювався жорсткий контроль і запроваджувались каральні санкції (штраф до 5 трудоднів, виключення з колгоспу) за невихід на роботу, заборонялась робота поза колгоспом без дозволу його правління. Правління також могло регулювати тривалість робочого дня, відміняти вихідні.
28 квітня 1933 р. з’явилась постанова РНК СРСР про видачу паспортів громадянам СРСР на всій території країни. Наступного дня її надрукували у газеті «Известия». Документ передбачав, що паспорти видаються громадянам СРСР, які мешкають «у містах, населених пунктах, що є районними центрами, у робітничих селищах, на новобудовах, на промислових підприємствах, у смузі відчуження залізниць, у радгоспах і населених пунктах, де розташовані МТС». У постанові спеціально було обумовлено, що «громадяни, які постійно мешкають у сільських місцевостях, паспортів не одержують».
8 травня 1933 р. у спеціальній інструкції, розісланій на місця, Й. Сталін і В. Молотов засудили «масові невпорядковані арешти» на селі. Інструкція вимагала припинити масові виселення, але разом з тим «дозволяла» виселення ще 12 тис. господарств (в тому числі 2 тис. з України).
13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством Микола Хвильовий.
8-11 червня 1933 р. відбувся Пленум ЦК КП(б)У, на якому П. Постишев здійснив вирішальну атаку проти М. Скрипника. Виступ останнього не задовольнив П. Постишева, оскільки «та ділянка, якою донедавна керував тов. Скрипник, – я маю на увазі Наркомос і всю систему органів освіти України, – виявилась найбільш засміченою шкідницькими, контрреволюційними, націоналістичними елементами...»
7 липня 1933 р. після чотирьох обговорень його «покаянного» листа на Політбюро ЦК КП(б)У в робочому кабінеті застрелився М. Скрипник, однак боротьба, із «скрипниківщиною» тривала. Протягом лише 1933 р. з апарату Наркому освіти було «вичищено» 200 «націоналістичних, ворожих елементів», а в обласних управліннях народної освіти за політичними мотивами замінено 100% керівництва, у районних 90%. Всі вони були піддані різним формам репресій. 4000 вчителів були звільнені зі шкіл України як «класово ворожі елементи». Значно розширювалася мережа російських шкіл і класів.
20 жовтня 1933 р. Голова ГПУ УСРР Всеволод Балицький затвердив обвинувальний висновок у справі «Української військової організації» («УВО»). Ця організація нібито здійснювала «активну повстанську, шпигунську, диверсійну і терористичну роботу з метою повалення диктатури пролетаріату на Україні, відторгнення УСРР від Радянського Союзу і встановлення фашистської диктатури у формі «незалежної» буржуазної республіки». За твердженням авторів висновку, «УВО» було створено «активними контрреволюційними кадрами українсько-галицького войовничого націоналізму, що пройшли загартування збройної боротьби у громадянській війні і активної повстансько-шпигунської діяльності, спрямованої проти Радянської влади».
18-22 листопада 1933 р. відбувся об’єднаний Пленум ЦК і ЦКК КП(б)У, на якому П. Постишев підкреслив, що колгоспи в Україні зроблено більшовицькими. Пленум ухвалив резолюцію, в якій було записано, що «в даний момент головною небезпекою є місцевий націоналізм, що поєднується з імперіалістичними інтервентами». Цей «даний момент» розтягнувся на кілька років і означав послідовне винищення інтелектуальних сил в Україні, погром в системі науки і освіти. Причому цього разу репресивна хвиля зачепила і комуністичну інтелігенцію, тих, хто ще вчора трощив «націоналістів», а сьогодні сам був оголошений ворогом системи, якій віддано слугував.
21 листопада 1933 р. кореспондент англійської газети «Манчестер Гардіан» писав: «Якщо йдеться про голод, то жоден чесний спостерігач, який дивиться відкритими очима, не може стверджувати, що в селах, які я відвідав, є тепер голод, але не буде й заперечувати, що голод був, причому немалий, переважно в квітні і травні... Можна сміливо сказати, що жодна провінція... не потерпіла стільки, як Україна і Північний Кавказ».
Українська політична еміграція ще в кінці 1932 р. забила тривогу в засобах масової інформації. Особливу роль відігравала преса Галичини, в якій друкувалися свідчення утікачів із підрадянської України. Львівська газета «Нова зоря» у статті «Нищать українську націю. Боронімся!» зазначала: «Східна сторона Збруча виглядає на справдішну воєнну лінію, за котрою фізично винищують наш нарід до самого кореня. Хто втікає на сей бік, той паде трупом на границі, тільки рідки виїмки добігають сюди, як живі кістяки».
В тій же газеті читаємо й розлогу статтю «Страшні події на Україні. Слово про обов’язок всіх українців». Робиться висновок про те, що у боротьбі з масовим винищенням українців потрібно протестувати як в самій Україні, так і по цілому світові. «Зокрема, українська еміграція в Європі й Америці має великий національний обов’язок освідомлювати про мартирольогію України під большевицькою Москвою всі ті народи, серед котрих наша еміграція живе. Освідомлювати устно, в пресі й окремими публікаціями».
24 липня 1933 р. Український греко-католицький Єпископат галицької церковної провінції в справі подій на Великій Україні звернувся з відозвою «До всіх людей доброї волі!», в якій, зокрема, зазначалося: «На вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається у жилах...
Усі радіостанції просимо рознести наш голос по цілім світі, може дійде він і до убогих хатин, конаючих з голоду селян».
Варто відзначити значну інформаційну й згуртовуючу роль, яку відігравав український часопис «Тризуб». Упродовж 30-х років майже в кожному номері друкувалися статті, повідомлення про голод в Україні, свідчення очевидців й висвітлювалися організаційні заходи, які проводила українська еміграція, повідомлялося про акції громадськості за кордоном, допомогу голодуючим та про політику замовчування голоду радянською владою. В результаті заходів українського греко-католицького єпископату та численних українських громадських організацій з Головною Еміграційною Радою та чернівецьким і львівським Комітетом рятунку України на чолі, з ініціативи кількох членів Французького Товариства українознавства було засновано в Парижі 24 серпня 1933 р. Комітет по організації допомоги голодним на Україні.
Проте допомога голодуючим ускладнювалась тим, що більшовики не визнавали голоду, а відтак організувати допомогу з-за кордону було досить складно. Як зазначала Голова Жіночої Національної Української Ради професор Софія Русова: «Українські жінки, об’єднані на еміграції в Національній Жіночій Раді, безсильні подати нещасному населенню жодну допомогу. Українська еміграція відгороджена від свого народу страшними більшовицькими загорожами – ні звідти до нас, ні від нас на Україну не перелетить і пір'ячко. Наша кореспонденція з рідними накликає на них жорстокі переслідування. Ми не можемо послати кіло рижу, хоча б і за ту величезну ціну, яку встановили самі большевики, граючися з голодним людом, як кіт з мишою, щоб не підвести наших рідних, наших сестер та їх дітей під страшні кари. Ми можемо лише правдиво освідомлювати культурний світ з тими страховищами, що провадяться поза тими мурами».
Інформаційно-організаційні акції українських емігрантів досягли певного результату. Світ дізнався про те, що чиниться в Радянському Союзі з українським селянством. Завдяки ініціативі норвезького прем’єра Мовінкеля, питання було порушено у 1933 р. в Лізі Націй, Міжнародному Червоному Хресті та інших громадських установах багатьох країн. Проти голоду висловили протест російські емігранти.
29 жовтня 1933 р. українськими політичними емігрантами було проголошено «день привселюдної жалоби й всенародного гніву – на всіх просторах, заселених українським народом за межами СССР, повсюди, де розкидано світом колонії українські, повсюди, де тільки б’ється українське серце, де тільки чути українську мову...»
Зусилля української еміграції врешті-решт знайшли відгук у європейської спільноти. У Відні 16-17 грудня 1933 р. під проводом кардинала Ініцера відбулася міжнаціональна й міжконфесійна нарада всіх організацій, що брали участь у допомозі голодним у СРСР. Скликано її заходами Віденського комітету допомоги. У нараді взяли участь представники міжнародних організацій з Англії та Швейцарії, національних комітетів допомоги –німецьких, єврейських, російських.
Найбільше серед них було представлено українських організацій за кордоном. «Міжнародна нарада ... на підставі фактичного матеріялу ще раз привселюдно ствердила незаперечний факт голоду в СССР, в першу голову на Вкраїні і Північному Кавказі, байдужість широкого світу до долі нещасних, дальшу, ще грізнішу, загрозу голоду, та вдалася до всієї людскости з гарячим закликом – ділом допомогти нещасним».
В Ухвалі було записано: «1) У відповідь на всякі змагання заперечити страшний голод, що лютував до останніх жнив в СССР, конгрес рішуче стверджує, що за минулий рік голодною смертю загинули мільйони невинних людей навіть у найбагатших краях СССР, як Україна й Північний Кавказ. Так само рішуче стверджується, що у зв’язку з цим масовим вмиранням виникали найжахливіші прояви до людоїдства включно. 2) Ці жертви можна було б оминути. У той час, коли в СССР відігравалась трагедія, заморські хліборобські держави терпіли від надпродукції збіжжа, світові конференції обмірковували питання зменшення збіжжевої продукції. Величезні запаси споживчих продуктів знищено...» Важливо зазначити, що під тиском міжнародної громадськості Радянський Союз змушений був визнати наявність голоду в 1932-1933 роках, проте істинні причини й масштаб його ретельно приховувалися.
На самом деле непонятно как можно на базе несуществующего голодомора строить государство. Возьмем, например, США - все понятно, американская мечта. Или, например, Израиль - Сион. В России с национальной идеей проблемы, но такого идиотизма как государственное строительство на основе голода 30-х годов прошлого века не наблюдается.
Самый известный голодоморец Виктор Ющенко был президентом Украины. И где теперь Ющенко - на свалке истории. То есть просто по кретински разъезжал по миру и пропагандировал идею голодомора исключительно на Украине. Хотя какая Украина был в отмеченный период. Страна называлась СССР, никакой России и уж тем более Украины в качестве самостоятельных государств не существовало. И все равно Ющенко с завидным упорством делал свое дело. Ну и где он сейчас.
كاظم الساهر - علمني حبك & זוהר ארגוב - את לי לילה
У меня нет старших.
Любой расклад международной обстановки и расклад сил внутри страны, не повод изуверски уничтожать украинский народ. Просто когда нечего предложить в замен насилия, происходит насилие.
Это же как надо воспринимать текст, что бы усмотреть умысел заголодоморить?
Та за бабки и не такое можно усмотреть.)))
Тебе уже не раз говорилось, НЭП не дал результатов. Крестьяне продолжали питаться чем попало, эффективность сельского хозяйства была низкой. Излишек сельского населения был высоким. Промышленность слабой и не могла вобрать в себя излишнее население.
Угроза внешней агрессии была(о чем тебе и приводил пример)
Не было другого пути, кроме как развивать собственную индустрию.
Количество факторов сложившихся в одно время и привели к ГОЛОДУ.
Не забывай все же о саботаже крестьян. Он был и примеры тоже приводились.
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки