| ||
И таких миллионов 20... А страна одна!
OH, East is East, and West is West, and never the twain shall meet,
Till Earth and Sky stand presently at God’s great Judgment Seat;
Олеже, якщо по-серйозному, спробую викласти тезисно власну думку. Питання, винесене в заголовок цієї теми, - чи є мовна проблема як така? Численні приклади, наведені дописувачами з двох сторін (як україномовними, так і російськомовними), свідчать: проблема є. Люди стикаються з нею нерідко на буденном реальному рівні - при спілкування з держустановами, заповнюючи банківські документи, обираючи школу для дитини, сприймаючи інформацію із ЗМІ тощо.
Принципова різниця між двома позиціями, яка простежується, принаймні, на цьому справді толерантному форумі: україномовні учасники на загал проти російської мови як такої, бачать у наданні їй офіційного статусу загрозу для української - через "криваву руку Москви" і "п'яту колону". Зауважу: я практично не знаю прихильників ідеї російської мови як державної, що були б затятими українофобами, протестували проти української як такої чи бачили солодкі сни по повернення в СРСР (Кауров в цьому сенсі для мене аж ніяк не авторитет). До того ж впевнена: українська мова є сильна й самодостатня й може розвиватися через власний потенціал, а не завдячуючи витісненню інших мов.
Можна без кінця дискувати на справді цікаві теми про те, коли власне з'явилося поняття Україна і чим є українська мова - мовою чи наріччям... Однак, ці дискусії мають дуже малий стосунок до сучасного стану речей. По факту ми бачимо: в Україні є немаленька частина її громадян (відсотками й результатами переписів та соцопитувань можна гратися хто як хоче), котрі вважають російською рідною і хочуть мати право користуватись нею. Таке право може дати лише офіційний статус цієї мови. Статус регіональної вирішує якимось чином проблему, коли йдеться про місця компактного проживання націиональної меншини. Російською користуються люди різних національностей, які живуть по всій країні. В цьому - визначальна різниця...
"Циники-это уставшие романтики..."
Это очень сильно напоминает мне детскую сказку про зайчика, к которому лиса попросилась жить, да и выгнала его...
Мы в Одессе, и мы дома, Олег, а вы, Украина, как государство - гости в нашем доме, считай что пожить попросились. Не садитесь нам на шею, а то... полетят клочки по закоулочкам...
Последний раз редактировалось Randomplay; 03.08.2007 в 16:14.
В моём омуте черти крестятся..
Так, бачимо загрозу, і смертельну для української мови і культури, тому будемо відстоюємо наші права агресивно.
От російській мові жодної загрози нема.
Так, "українська мова є сильна й самодостатня ..." , але не бачу жодного витіснення нею інших мов. Те, що я пропагую українцям їх рідну мову, мабуть хтось сприймає як насильну українізацію (українців, впасти не встати).
Право користуватись у них є абсолютне. Якось болгари, молдавани ... обходяться без державного статусу їх мови, приклад Расії також подивіться.
Ні, ми тут більше мовними питаннями переймаємось. Ви дасте відповідь на моє питання? Зауважу тільки, що ваша пропозиція
мене не дуже зацікавила. Мовна проблема в Україні - проблема наша, внутріня, тож вирішуватись має тут. Я, власне, в цьому переконана.приклад Расії також подивіться.
Я не бачу підстав для таких страхів. Дві державні мови означають, що людина має право вибору. Ніхто не примусить мешканців Західної України користуватись російською. Однак, і мешканці сходу чи півдня так само матимуть право на мову без примусу. Мені здається, це і є демократія. А от кого примушуватимуть забезпечувати ці права людей - так це, передусім, держслубовців.
До речі, можливо, вам невідомо, але мені в цьому сенсі видається прикметним досвід Ізраїля, котрий всю свою сучасну історію перебуває в жорсткому протистоянні з арабським світом. В цій країні, між тим, дві державні мови - іврит і арабська. І люди мають право обирати, якою звертатись, приміром, до пересічного поліціянта...
Социальные закладки