|
вот очень познавательный фильм о пропаганде
"Кукрыниксы против Геббельса"
много об Украине времен оккупации.
Народ! Есть чудесный повод помириться! В Украине вводят Ювенальную Юстицию. 31.03.10. пилотный проект стартовал. Полигон - Одесса. Нужна помощь в просвещении населения - люди даже не знают что это такое. Помогите! Сейчас не время скубаться - профукаем наших детей! Ознакомиться с проблемой можно в любом поисковом режиме "ювенальная юстиция нарушение прав", или, милисти просим к нам:
https://forumodua.com/showthread.php?t=153987
Уже с конца 1943 г. начальники немецких разведорганов в оккупированной Украине в своих рапортах прямо ссылаются на то, что ими «встановлено контакт із Р. Шухевичем через посередників». В частности, сохранился в архивах документ, из которого следует, что Шухевич обращался к немцам с предложением «озброїти за німецький рахунок загони УПА в Галичині й перекинути їх через лінію фронту». Немцы эту инициативу Шухевича отклонили (указ. соч., стр.269 — ГА СБУ. — Ф.2. — Оп.88. — Спр.26. — Арк.106.).
Как-то так получилось, что идеологию ОУН разрабатывали люди с неполноценной психикой, не различавшие добра и зла. К примеру, так называемый Декалог (десять заповедей) украинского националиста придумал в 1929 году сын греко-католического священника Степан Ленкавский. Даже внешне он был похож на суслика, нацепившего галстук. Этот человек сторонился женщин, имел явные проблемы в личной жизни, никогда не заводил семьи, хотя и прожил целых семьдесят три года (1904 -1977). Зато именно он, отучившись на философском факультете Львовского университета, выдал «морально-этические» (я бы назвал их «аморально-неэтическими») нормы ОУН, по которым жила эта организация. Среди прочих была в них и такая: «Не завагаєшся виконати найбільший злочин, якщо цього вимагатиме добро Справи».
Практическим результатом этого сомнительного открытия «философа» Ленкавского явился раскол и междуусобица в ОУН. Бандера приговорил к смерти своих политических противников в организации, чтобы самому возглавить ее. А те ответили встречным террором! Причем каждый верил, что совершает злодеяния во имя добра национального дела. Сатанизм
12 октября 2007 Указом президента Украины Виктора Ющенко Роману Шухевичу было посмертно присвоено почётное звание «Герой Украины» с формулировкой «за выдающийся личный вклад в национально-освободительную борьбу за свободу и независимость Украины и в связи со 100-летней годовщиной со дня рождения и 65-летней годовщиной создания Украинской повстанческой армии».
Если этот пулемётчик-идеолог, воспеватель предателей-холуев, так вольно изливает такую мерзость, значит чувствует свою безнаказанность. То-есть общая украинская атмосфера не видит в этом ничего страшного. А таких идиотов-фанатиков уже столько осуждено в Европе, теперь помалкивают.
Пора бы и вам с этой мразью и языком УК заговорить !
Угу...
І Джугашвілі-гопника канонізувати...
І наградное оружіє вернуть.
Мав рацію Степан Бандера.
[MOD] Разжигание межнациональной розни"З МОСКАЛЯМИ НЕМА СПІЛЬНОЇ МОВИ":
"…Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіялізму - гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український. В наслідок національного поневолення Україна, як теж інші народи в такому ж становищі зазнали саме найгірших лих, з-поміж усіх тих, що ними відзначалась кожна доцьогочасна московська державно-політична і суспільна система. Кожний режим московської тюрми народів зосереджував свої сили, всі найжорстокіші засоби для того, щоб втримати та закріпити поневолення, пограбування і нищення України й інших народів.
Московський нарід не тільки не протиставився тому, але в цілому був і залишився носієм цього імперіялізму. Ривалізуючі за владу системи і сили в Росії, намагаючись з'єднати собі симпатії більшости московського народу і плямуючи непопулярні риси противника, завжди суперничали між собою в тому, хто з них здобуде більше для російського імперіялізму. Кожна московська держава, як царська, так демократична і большевицька, завжди послуговувались підступом і віроломністю супроти України й інших народів, і кожну форму союзу перетворювала в найжахливіше поневолення. Отже, ворогом був не тільки даний режим - царський, чи большевицький, не тільки державна і суспільна система, а сама московська нація, навіжена бісами імперіялізму, жадобою бути все більшою, могутнішою, багатішою, але не власним ростом, а коштом поневолення інших народів, їх пограбуванням і всмоктуванням у себе.
Мета наших визвольних змагань - повне унезалежнення від Москви через побудову Суверенної Соборної Української Держави, - не може бути нічим підмінена. Сама зміна режиму й устрою Росії, при будь-якому узалежненні від неї України, не є ані суттю, ані етапом українського визволення. Сучасна визвольна боротьба українського народу з большевицькою Москвою є одночасно боротьбою з імперіялізмом московської нації взагалі, так, як большевизм є формою і витвором цього імперіялізму… Зате ж немає таких московських сил, які позитивно ставилися б до самостійницьких змагань України і її союзників, які протиставились би імперіялістичним діям і тенденціям Московщини.
Московські протибольшевицькі течії і настрої є проти самого режиму, проти комуністичного ладу і системи, а не проти національно-політичного поневолення інших народів. Різні еміграційні московські партії й організації, при своєму декляративному протибольшевицькому наставленні, свою фактичну діяльність зосереджують на поборюванні українського самостійницького руху. Таким чином, коли йде про втримання московської імперії, вони змагають до того самого, що й большевики і доповняють їх роботу там, де не сягають большевицькі руки. В цьому існує фактичний поділ ролі між двома ривалізуючими формами московського імперіялізму.
Повторюється історія 1917-1920 років, коли-то білі і червоні московські сили, не зважаючи на найбільшу взаємну ворожнечу, однаково звертали свої головні сили на знищення самостійности України та інших відновлених національних держав. Денікін узяв усю поміч західніх держав, призначену на боротьбу з большевизмом, і повернув її головним чином проти Українських Армій, що стояли в боротьбі з цим же большевизмом. Так само тепер московські імперіялісти на еміграції, під формою протибольшевицької акції і спільного фронту, намагаються захопити під свій вплив політику західніх держав на цьому відтинку та скерувати їх акцію на єдинонеділимські рейки, на шкоду визвольним змаганням України та всіх поневолених Москвою народів.
Вони намагаються зіпхнути справу державної самостійности України з політичного обрію й утвердити у світовій політиці переконання, що нібито суттю цілого протибольшевицького змагання є тільки справа усунення комуністичного режиму і системи, а самозбереження московської імперії не підлягає жодній дискусії. Українська самостійницька політика мусить зробити належні висновки з того факту, що в московському таборі існують тільки сили крайньо ворожі справі державної самостійности України, і що під цим оглядом надалі маємо справу з одностайним фронтом большевиків й антикомуністичних московських імперіялістів. В такій ситуації кожне намагання звести українську політику до спільних позицій з московськими антирежимними силами є рівнозначне з намаганням довести до капітуляції українських визвольних змагань перед московським імперіялізмом. Будь-які зв'язки з ворогом на такій плятформі капітулянства були б злочином національної зради.
Як по московському боці немає інших діючих сил, тільки імперіялістичні, що найбільш ворожо ставляться до визвольних змагань України й інших народів, так само з нашого боку супроти них може бути тільки одна постава: відпір і боротьба. Боротьба з Москвою, з большевизмом і з кожною іншою формою її загарбницького імперіялізму, аж до повного визволення, поки московська нація не виречеться своїх намагань поневолювати Україну й інші народи та не погодиться жити з ними в мирних взаєминах, на засаді пошанування самостійности і всіх прав кожного народу. А до того часу, поки в московському таборі не виступлять неімперіялістичні сили з такою програмою і не почнуть діяти по лінії позитивното ставлення до головних цілей визвольної боротьби України й інших поневолених народів - доти не може бути спільної мови з жодними московськими чинниками."
С.Бандера Перспективи української революції. - К.: Інститут національного державознавства, 1999.
Последний раз редактировалось Pablo Escobar; 19.04.2010 в 20:46.
Suum cuique
А для этого есть лишь один путь - закон и демократия. А не сталинизм или какая-то другая форма тоталитаризма. При тоталитаризме все - или "Херои" или "мученики". Идеология ваших националистов - это прямой путь к тоталитаризму. Причём стократ более страшному, чем сталинизм, ибо пропитанному одной ненавистью.
Худший вариант для Украины - противостояние двух тоталитарных взглядов. А наилучший - это подать пример византийской России, как надо твёрдо, но демократически, выкуривать экстремистов - силой закона, а не произвола, слушаясь голоса гуманизма, а не смышлёного начальника.
Оттого и удесятерили они территорию Украины. Оттого и уровень жизни на Украине был в два раза выше, чем в России. Оттого во всех высших эшелонах кремлёвской власти была уйма украинцев...Сообщение от Romko
Хватит ныть, сердешный ... гнобили-гнобили - неблагодарные и подлые у вас, узколобых националистов, голоса ...
Цитировать этого дубину-бухгалтера словно светоча наци.идеи - ну и позорище ...
«Морква на городi, / У саду бджола. /Жаба на болотi / Крила розвела.
Хоче полетiти,/ Тихо каже "Ква!" / Але в небо взмити / Hе дає Москва.
Знають, знають хитрi / Клятi москалi / Те, що у повiтрi / Жаби - королi.
Що розкинув крила, / Мов зелений птах / Цiлий день парила б / Жаба в небесах.
Що могла б дiстати / Hавiть до зiрок, / Що створив лiтати / Жаб зелених бог.
Але щось тримае, / Тягне до трави. / Жаба точно знае - / То рука Москви.
В ней залiзнi пальцi, / Як кiльцем взяли. / I трима за яйця / Жабу москалi...
Кажуть, що не треба. / Кажуть: "Ти лайно". / Але смотрить в небо / Жаба все одно.
I хоча минають / Цi тяжки часи, / Досi заважають / Жабi руськi пси.
Годi, кляте стерво, / Золота Москва / Жаба ще не вмерла, / Жаба ще жива.
Жаба ще порине / В синю далечiнь, / Бо немає нинi / Краще жаб створiнь.»
Микола Середа
Социальные закладки