Яка кров?! Одна жовч, та й та застійна…

З цим щось треба робити...
У нас коли син народився, чоловік казав:
- Дуже прошу, тільки давай не будемо його відправляти, коли підросте, в український клас як доньку, нехай буде справжнім чоловіком, а то як почнеться – «ОЦЕ МОЄ…» ))))))))))))
Все так і зробили – дитина ходить в український клас, у захваті від української мови, доречи як і донька. Зараз наш татко сміється від того, що колись казав про українську школу, сам вже гарно розуміє мову, читає, навіть говорить. Особливо веселять його: - «Слухаю» у відповідь на телефонний дзвінок. ))))
У нього змагання з чоловіком моєї куліжанки зі Скадовська, та розмовляє виключно українською, а її чоловік як мій - ще на шляху досконалості. ))

Коли зустрічаємось – це щось, з однієї сторони смішно, з іншої розпирає гордість - як вони стараються! )))) Один колишній сибіряк, інший народився в Україні, але теж колишній противник української. І що ви собі думаєте – балакають як так і було! ))))))
Чого і всім бажаю!
Звідси висновок – було б бажання!!!
НСЗ, треба нам зібратися на тренінг з української на вихідні.
У якості методичного приладдя звісно беремо шашлики й горілку.

Через хвилин 30 – будеш розмовляти зі своїми дітьми на одній мові!
Фірма гарантує!!! ))))

Социальные закладки