Подобные посты,это яркий образчик демагогии.Сразу про соринку в чужом глазу вспомнилось.То что пишут на нашем форуме про "свидомых","бандерлогов","оранжоидов" ну и т.д. по сути ничем не отличается от подобных высказываний на форуме Свободы,но вы почему то(!?) "наш", гадюшником не считаете.Не хочу разводить дискуссию по поводу слова "Жид",с некоторых пор приобретшее негативную окраску(!?),но замечу,что в украинском языке это слово обозначало евреев не одну сотню лет и оскорбительным не являлось,как не является оно таковым и на данный момент в польском. В свое время,в состав правительства УНР входили представители " Жидівської Національної Ради" и это название организации они дали сами.
Показать скрытый текст для общего развития
Оригінальним розв’язанням національних проблем мав би стати закон про національно-персональну автономію (8 глава Конституції УНР), який давав змогу усім національним меншинам на всій території УНР об”єднуватись в національний союз і вертикально обирати свій найвищий орган – Національні Збори, які в свою чергу мали право законодавчої ініціативи.
Для центральної України, де традиційно проживало багато євреїв (за даними видатного українського географа академіка Степана Рудницького (1877-1937) станом на 1914 рік євреї від усього населення Полтавщини (3792000) складали бл.4% - 152 000, тоді як росіяни всього – 2,6%) та діяли представники єврейський партій “Поале-Ціон” та “Бунд”, цей закон відкривав широкі повноваження для національних меншин. Чотири (сіоністи, представники “Ахдут”(“Єдність”), “Цеїре-Ціон” та “Фолькспартай”) із п”яти єврейський партій (крім “Бунду”) підтримали проголошення України Самостійною державою, першим віце-секретарем жидівських справ був іменований д-р Моше Зільберфарб, який і оголосив декларацію про створення Жидівської Національної Ради.
Пізніше, стосуючись питання українсько-єврейських взаємин, Соломон Гольдельман у своїй книзі “Жидівська національна автономія в Україні 1917-1920” (1967) зазначав, що “..жидівська національна автономія промайнула на обрію жидівського життя, як блискуча комета. Засвітила на жидівському небі й зникла без сліду... Жидівська національна автономія і українська національна революція явилися на світ як сіямські близнята. З упадком самостійної української держави прийшов автоматично кінець жидівській автономії”.
Слід нагадати, що урядовцями в Українській Державі 1917-1920 р.р. були такі діячі єврейського роду - Золотарьов (генеральний секретар (міністр) державної контролі), Марголін (міністр зовнішніх справ), Рапопорт (високий посадовець генсекретаріату фінансів), в уряді були також Зільберфарб, Рафес, Гутник, Гольдельман (міністр праці) та Пінхас Красний, особистий приятель того ж таки Голови Директорії УНР й головного отамана військ УНР Симона Петлюри, який пізніше загинув від руки 41-річного єврейського годинникаря Шльоми (Самуїла Соломона) Шварцбарда в Парижі поблизу ресторану Шартьє на вулиці Расін 25 травня 1926 року Симон Петлюра зовісм безпідставно звинувачений в єврейських погромах на Україні, зокрема в т.зв.проскурівському, шаргородському, житомирському, овручському та бердичевському.
Нагадаю, що уряд Директорії навіть друкував банкові білети з єврейськими написами, Петлюра делегував на сіоністський конгрес у Карльсбарді проф.Славінського, аби там обговорити справу створення автономної єврейської жандармерії й нова українська влада завжди намагалася переслідувати антисемитизм.
Социальные закладки