Сюди пропоную писати все, що подобається саме з української поезії або з перекладів на українську. Прохання до всіх учасників форуму не писати твори іншими мовами.
|
Сюди пропоную писати все, що подобається саме з української поезії або з перекладів на українську. Прохання до всіх учасників форуму не писати твори іншими мовами.
Последний раз редактировалось Напівкровний одесит; 15.09.2006 в 22:10.
О, панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
1915
КОЗАК ЯМАЙКА
о скільки конику-братику крутих чудасій на світі
дивився б допоки круки не вип'ють очей а мало
по сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті
і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало
і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари
якого лисого чорта з яких попідземних фаун
та й зрадили нас у битві морські косарі корсари
а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун
а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром
а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне
дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром
і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне
кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком
кажу йому схаменися кажу покайся паскудо
невже коли ти з європи то вже не єси чоловіком
якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо
а дік то химерна штучка плекає папугу пугу
плеще мене позаплічно заламує руки в горі
оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу
to be or not to be каже і булькає I'm sorry
невільницю каже маю зі шкірою мов какао
купи сизокрилий орле маркотно ж без господині
город засівати не конче прицмокує так лукаво
город на ній проростає тютюн ананаси дині
наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша
тільки ж ярму не дається шия моя душа
та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку
конику мій невірнику апостоле мій хома
піду на зорю вечірню
зріжу цукрову сопілку
сяду над океаном
та вже мене і нема
Три співанки
***
Йшли за мною три жінки.
І чорняві всі троє.
Лем я білий, як голуб.
Лем я сивий, як сніг.
Кожна несла за мною
Дитинча в сповиткові.
Лем я дав собі раду.
Лем лишив їх усіх.
Йшли за мною три смутки.
Три підгірські трембіти.
Лем я взяв собі скрипку.
Лем направив струну.
Розридалися гори,
Же ми' довго тужити.
Лем я дав собі раду.
Лем замовив труну.
Йшли за мною три вітри.
Усі троє холодні.
Лем я взяв їх за дружок,
Лем повів їх у дім.
Рознесли ми' хатину
По стеблині-колоді.
Лем я дав собі раду.
Лем пустив все на дим.
Мені соромно,що я людина.
Мені соромно,що я один з вас.
Я не виживу,я загину
Серед ваших дешевих прикрас,
Серед вашої злості і фальші,
Серед підлоти й брехні.
Каблуками сталеві марші
Карбують крок по мені.
Людська ненависть і байдужість -
Страшнішої зброї нема.
Скільки б я свої очі не мружив -
Не побачу нічого.Пітьма
В ваших душах і головах
Тільки всюди панує страх,
Що ви сіять готові дарма
Ви хоч бачите ,що наробили?!
Із планети зробили смітник.
Від моралі і честі людини
Зостався один тільки пшик.
Ви упали нижче ніж свині.
Ви душею -моральні бомжі.
Та по-моєму це неможливо
Для тих,хто не має душі.
А кохання спаскудить так гидко,
Ніж людина,не здатен ніхто.
Тепер стало кохання,як квітка -
І красиві мруть все одно.
Почуття,зізнання і клятви
Вам до стелі та інших місць
На хріна кохання палке -
Важливіше хто більше з'їсть.
Ну а логіки людських вчинків
Хоч убийте - не можу збагнуть:
На словах підтримати хочуть,
Насправді -ножа увігнать
У горло чи може в печінку.
Вже обридли солодкі слова.
Огидні вони,бо несправжні.
Змісту й щирості в них нема.
Та їх розпізнати важко.
Мегатонни ракет і снарядів
Випікають ліси і поля.
Плутоній ,цезій і радій
Палять рану,що зветься Земля.
А виною усьому - люди
Прагнуть все підкорити собі.
Щоби завжди всі і всюди
Були їхні слухняні раби.
Мені соромно,що я людина,
Але іншої долі нема.
Злість і підлість - ваша руїна.
Марнославство - ваша труна.
Я вмить закреслив карту буднів,
хлюпнувши фарбами зі склянок.
Відкрив я в холодці на блюді
вилицюватість океану.
З рибин на вивісках строкатих
читав я губ нових порив.
А ви
ноктюрн
змогли б заграти
на флейті заржавілих ринв?
Дмитро ПавличкоСообщение от Напівкровний одесит
Згадаєш їжака, що я приніс,
І як вночі він бігав по кімнаті.
А вже роки убогі і багаті,
Як сніг січневий, промайнуть навкіс.
Забудь ім'я, і голос, і слова,
Лише згадай, що серпень був, як вершник.
Заносилось на дощ. Дивак і віршник
Прийшов вночі і руки цілував…
А інший хтось цей аркуш відшука,
І в нім, далекім, блисне, наче спалах,
Моя любов до жінки, що не спала
І хлібом годувала їжака.
Микола ВОРОНИЙ
* * *
Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш,
Хай цінний скарб краса твоя
І чарами її ти всіх собі звабляєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай у грудях ти чудове серце маєш,
І серце те усіх звабля
Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай ти розумом всю правду оглядаєш,
З гори мов сміливе орля,
А стріхи рідної не бачиш і не знаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.
Нехай за правду в бій ти чесно виступаєш,
Нехай не жалуєш життя,
А кривди Нації в душі не відчуваєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.
Ти не моя, о ні, даремно ти гадаєш,
Що сам прийду до тебе я
І хоч би ти прийшла мене не ублагаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.
тільки прохання, вказуйте авторів, будь ласка!!!
Василь СИМОНЕНКО
УКРАЇНІ
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!
10.XII.1962
Василь СИМОНЕНКО
ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Шукаю вже давно і безнадійно вірші Павла Глазового. Може хто підкаже лінк?
************************
На розпеченому пляжі
Лає даму дама:
"То яке ж це виховання,
То яка ж ви мама?
То скажіть же ви що-небудь
Вашому синочку!
Він же кидає грязюку
На мою сорочку!"
"То якраз не мій синочок," --
Дама гордо мовить,
"Мій он вашим капелюшком
Жабеняток ловить."
Одесите, а самi авторiв чому не вказуєте? Чи чий переклад?
Я тільки Маяковського ідентіфікувала. Але, здється, українською перекладати Маяковського - дуже нелегка справа. Тверди приголосні українською пом`якшуються, спцифічний "рубаний" вірш Маяковського стає лагідним та співучим.
Особисто я вважаю, що найкращій український поет - теж дуже складний для переклада російською через соковиту народну та жаргонну мову- це Котляревський та його "Єнеїда". Я бачила один такий переклад - це суцільний жах! Взагалі, вважаю "Єнеїду" десь на рівні творів Пушкина, тому що рядки укладаються в пам`ять раз і назавжди, а це - як на мене - критерій
справжньої поезії.
Последний раз редактировалось Oldmanша; 16.09.2006 в 09:32.
Местный профессор Хиггинс.
TALE QUALE.
Олдменша, знаєте, ви запропонували гарний критерій, але він, НМСД, не остаточний. Того ж таки Шеченка, я, наприклад, погано запам'ятовую, але не можу не визнавати його геній.
А автора не вказую, щоб інші повгадували.
І щодо перекладу - я десь чув, що Павличко переклав "Мастера и Маргариту" Булгакова... Уявляєте???!!!
От це якраз річ, яку неможливо адекватно перекласти з російської на іншу мову... Я колись заради спортивного інтересу спробував, за два дні змарудив одну сторінку, плюнув, і покинув... Неймовірно тяжко. У Булгакова ледь не за кожним словом ховаються образи, асоціації...
Дуже хочу почитати переклад... Якої б він якості не був, Павличко проробив титанічну працю...
Так що Маяковський проти Булгакова - забавки...
Я теж так вважаю - лише один з ....Сообщение от Напівкровний одесит
Мені здається, з прозою трошки легше, ніж з віршами ( Булгаков та Набоков - виключення ). На самий край - можна лише скрупульозно перекласти текст і читач зрозуміє сюжет. При цьому, відверто кажучи, не завжди можна насолодитись мовою та авторським стилем, але ж сюжетні події спримуться. Вам теж, напевно, зустрічались погані переклади з англіїської, французької тощо.
Куди складніше перекладати Хармса чи Хлебнікова ( взаглі здається мені неможливим). Чи Артюра Рембо, чи кольорові "жаргонні" балади Війона.
Тому що в поезії є ще й розмір і ритм і, насамперед, аллітерації та різні звукові та інтонаційні засоби , що при перекладі треба дуже чітко дотримувати. В іншому разі вірш стає лише римованим викладенням змісту.
Местный профессор Хиггинс.
TALE QUALE.
тут http://poetry.uazone.net/hlazovy/Сообщение от Stepanova
поезія, як гумор - дуже важко зробити переклад не тільки змістовно точний, але і той зміст та цілі які туди вкладено автором саме завдяки ТІЙ мові.Сообщение от Oldmanша
Любіть Україну!
В.Сосюра
Любіть Украну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках і у вербах вона,
І в кожному серця ударі...
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну...
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою -
і вчні будемо із нею!
Социальные закладки