Тема: 
Репост из ФБ.
Я ще не можу про це говорити. Але я повинна. Я ледь не зрадила і не вбила собаку. Мого собаку. Я не маю сил про це писати, але сьогодні побачила відгук, що вчора господарі втратили тварину у подібній ситуації. У тій же клініці.
Більше місяця боротьби. Моментами відчаю. Більше місяця тому «лікар» сказав:
- нужно усыпить собаку, лечить нельзя.
Більше місяця тому я повірила не фахівцю, а очам мого друга. Очам моєї дитячої мрії.
Я сиділа на лавочці біля клініки і верещала чоловіку не своїм голосом, щоб ЦЕ РІШЕННЯ приїхав і прийняв він, бо я не можу дозволити вбити собаку.
Він слухав і сказав головне: шукай іншого лікаря, вір собі.
В цій історії є герої, про яких я розповім окремо. Вони, повірте, того варті.
Але зараз я маю розповісти про тих, завдяки кому я могла вбити тварину власними руками.
У травні собака перестав нормально виконувати команду Сидіти, ми відвели до лікарів, почули, що потрібна заміна хрестоподібноі зв’язки. Зробили операцію. За три дні йому ставало гірше, рана непокоїла, ми сумлінно водили в клініку, обробляли. Коли почалися проблеми з іжею, лікар сказав, що то спека винна.
Я бачила, що йому зле. Я винна в тому, що довірила тварину цим …. Ще на три дні довірила. Три довгих дні, коли нам казали, що винна хронічна хвороба нирок (дивна річ, але проблем до цього не було, то до операції хіба не беруть аналізи?), і на третій день - все…немає сенсу, в нього відмовили нирки, сечі немає, в нього все всередині в ранах і ви повинні розуміти, краще присипити сьогодні, та можна і вранці.
Собака в мене - боєць. Він ганяв на трьох лапах і дивився наче цуценя на мене: шо ти ревеш?
Я забрала його до іншої лікарні. Там я побачила все …. Коли зняли пов’язку. Брудна рана. Мінус 7 кг. Переповнений сечовий, бо нирки працювали, тварині потрібен був катетер. Я слухала, як лікар реанімації втомлено запитує у нашого старого «лікаря»:
- а протизапальні? Ні??? А Гормональні? Ні???? А УЗД?? Ні?????
Рана на нозі була страшною. З неї витягнули імплант і видалили некротичні тканини як тільки можна було робити наркоз.
Я підписувала папери про ризик, про дозвіл не реанімувати, про лапу, яка для мене мала менше значення, аби вижив.
Вранці ми з донькою чекали як діти:
- живий.
Коли ми з’їли перший шматочок корма, я змогла заплакати . Нарешті змогла.
Наступне є моєю власною думкою. Післяопераційні проблеми були занадто серйозні. І мою собаку простіше було вбити, ніж лікувати. Знищити, аби тільки не визнати , що є помилка.
Я ніколи б не просила повернути гроші. Донька питала: підкажіть, може інша клініка?
- поверьте… если бы что-то можно было сделать….
Я б ніколи не позивалась, не докоряла за помилку. Бо помиляються всі. Немає виключень. Всі.
Я не прощу намагання навмисно вбити тварину , аби приховати імплант, який випав зі шва, що розійшовся і гнив, розносячи інфекцію по організму. Я підкреслюю, це моя особиста впевненість. Бо іншого варіанту такого настирливого вимагання евтаназії я не знаходжу.
Я собі не прощу, що дозволила знущатися з друга і мучити його з переповненим сечовим і такою раною. Чому не залізла… чому сама не подивилась. Вірила клініці, що обслуговувала моїх собак з трьох місяців.
☑️ ☑️ ☑️ Ветеринарный центр Планета Зверей в Крижанівці, Козак Євген Борисович.
Я прошу вибачення у всіх, кому радила цю клініку.
Сьогодні я почула там, що історії хвороб не ведуться, печатки немає і мою заяву без адвокату там не приймуть. Ну то нічого �� я настирлива. Прийняли.
Далі я повинна зробити те, що можу, в правовому полі , щоб до тварин тут ставились відповідно.
І далі я хочу розповідати тільки ті історії, які за тварин. А не проти. І я неодмінно розповім.
На фото не мій собака. Ми ще не фотографуємось. Та мені здається, що ця порода - саме моя, навіть коли тварина чужа.
Не зраджуйте своїх друзів. Тримайте їх за лапи і вірте їхнім очам.
Ответить с цитированием
Похожая проблема
Сообщение от AlexNAN
Социальные закладки