Проживши певну частину життя, усе не можу зрозуміти: чому англійська, німецька, китайська, естонська мова і, навіть, мова пастора Аделаджі сприймається усіма, так званими, великоросами, цілком нормально. Але, коли заходить питання про українську мову, розпочинається істерика, бризкання слюною. Це, наче, червона ганчірка для бугая. Ми що, у борщ вам накакали. Чому така зневага? Увесь цей спір виїденого яйця не вартий.
Социальные закладки