Та не зважаючи на це, старшини і стрільці Дивізії, що перебували кільканадцять днів у фронтовій смузі і в безупинних боях з переважаючим ворогом, нав'язали контакти так з оперуючими там невеликими відділами УПА, які переорганізовувались, щоб у малих групах перетривати перехід фронту, як і з українським підпіллям. Впродовж цих днів на фронті не доходило ніде до будь-яких сутичок між відділами Дивізії і відділами чи групами УПА. Створилися найбільш дружні відносини які закріплювались одним спільним болючим переживанням: загрозою найбільшого ворога України, большевицької Москви.
Правда, не було ні можливостей, ні доцільности, щоб УПА перебирала окремі відділи Дивізії в свої лави, натомість виявом дружньости і готовости помогти відділам УПА й українському революційному підпіллю треба вважати факт поважної матеріяльної допомоги з боку Дивізії для відділів УПА. Старшини і вояки Дивізії
потайки від німців передавали для відділів УПА масово зброю та всяке воєнно-технічне приладдя. В якій кількости передано, про це могли б сказати ті старшини й вояки Дивізії, які вели цю акцію передачі зброї й технічного приладдя.1
За неповними даними, які опинилися тоді в руках командування УПА
цією зброєю й амуніцією забезпечено й виряджено два сильні курені УПА. Большевицький наступ і непідготованість терену Дивізії в цілому на бік УПА не дозволяли реалізувати цього пляну. Щойно
після катастрофи на фронті ті, що врятувались, перейшли до відділів УПА. В якій кількості, про це, на підставі існуючих за кордоном матеріялів, не можна нічого певного сказати. В краєвих звітах при персональних даних, зокрема при персональних даних про загиблих, дуже часто зустрічаються автобіографічні нотатки про те, що якийсь вояк, старшина чи підстаршина УПА був свого часу вояком Дивізії. Щоб навести бодай один приклад, подаємо тут, що старшина Дивізії Б.Ґвоздецький (псевдо Емір-Кора) після розбиття Дивізії опинився в одному з відділів УПА і цілком випадково зустрів його в час своєї подорожі Гол. Командир УПА, Ген. Т.Чупринка. Ґвоздецький був особистим знайомим і приятелем Ген. Т.Чупринки. Після цієї зустрічі Емір-Кора був відкомандирований до відділу зв'язку при Гол. Військовому Штабі УПА, з якого доручення провадив весною і літом 1945 р. розмови з польським національним підпіллям, конкретно з військовою організацією ВІН (Вольносьць і Нєподлєґлосьць). Він загинув восени 1945 р., виконуючи своє завдання. Наслідком підготовних розмов, які він вів з ВІН-ом, дійшло до нав'язань добрих взаємин з польським підпіллям на українських землях, що ввійшли в склад т.зв. "демократичної Польщі", та доведено до спільних воєнних дій УПА і ВІН на цих теренах.
Хоч не диспонуємо зараз багатими даними про б. вояків Дивізії в рядах УПА, одначе мусимо прийняти, що
роля, яку вони після катастрофи біля Бродів відограли в організуванні, у вишколі і в боєвих акціях УПА в наступних роках, поважна. Висвітлення цього питання мусимо залишити покищо майбутньому.
Тема: 
Сообщение от Добрый гоблин
Поздно гуглить, когда пост отправленЭто же ты, а не Вертеп написал:
Ответить с цитированием
Социальные закладки