Дмитро Донцов - ідеолог українського націоналізму.
Актуальність праць Донцова 100 років потому.
Цього року виповнюється 130 років з дня народження Дмитра Донцова, а також 40 років з дня смерті цієї видатної людини. У свій час його праці мали величезний резонанс в українському суспільстві. Донцов володів майстерністю прямого впливу на громадськість, виховуючи лідерів націоналістичного руху.
Праці Дмитра Івановича Донцова мають таке потужне ідейне наповнення, що цілком доречно було б зараз викладати їх у школах. Предметові справедливо було б дати назву «Уроки патріотизму» чи щось на кшталт того. Раніше, звичайно, викладалося щось подібне, але не будемо лицемірити - приклади патріотизму, які наводили молоді, цю молодь не надихали, та й викладачі особливо не переймалися результатом і доцільністю такого викладання. А ось концепція Донцова є такою, що перевертає світогляд молодої людини цілком і повністю. Змінюються пріоритети, коректуються цінності, життя юної особистості набуває сенсу. Саме на молодь робить ставку Дмитро Донцов.
Може комусь тяжко зрозуміти, що головніше в житті це здобуття волі і незалежності своїй вітчизні, а інше все другорядне. І це не фанатизм, це природнє єство людини…нормальної людини. І коли більшість молодих людей будуть жити саме такими ідеями, матимуть такі духовні цінності, саме тоді настануть фундаментальні зміни в нашій країні.
Донцов це така потужна міць думки! хто не читав - прочитайте його. Ви очманієте від сили! від неймовірної сили духу, віри в ідею! Познайомившись з Донцовим, людина отримує сенс життя і починає усвідомлювати, що ми копирсаємося у багнюці, і що настали часи змінювати все. І головне! Хочемо звернутися до юнаків! Хлопці, саме в працях Донцова ви знайдете те, що більшість чоловіків не знаходять до кінця життя – зразок того, яким повинен бути чоловік, яким має бути справжній провід нації. На жаль, таких людей одиниці. Але це люди з великої літери, і саме їх ми маємо брати собі за приклад.
Прочитавши Донцова, людина починає розуміти, що бути просто частиною натовпу - то є приниження, що головне в житті - мати мету і прокладати шлях до неї. Людина докорінно змінюється. Тому цінність праць Донцова не тільки в глибокому розкритті суті українського націоналізму, але й у надиханні молоді до дій, у поясненні, що життя без боротьби, без ідеї - бліде, нікчемне й позбавлене сенсу.
Закликаємо в першу чергу прихильників до ознайомлення з Донцовим, щоб пройнятися потужною думкою цієї великої людини, яка ще 100 років тому стверджувала, що саме націоналізм повинен бути основоположною ідеологією держави.
Також закликаємо противників до ознайомлення з його працями, бо чи варто таврувати ідеолога українського націоналізму, не знаючи предмету дискусії?
На одеському телебаченні куратори так званого «антифашистського» руху намагалися вдавати з себе розумників: «Вы почитайте труды этого идеолога украинского национализма Дмитрия Донцова! Я прочитала. «Сила! Напор! Идти к поставленой цели!»… Вот основные посылы Донцова.» Ми переконані, що дамочка лукавить і Донцова не читала. Людям так довго втокмачували, що націоналізм - то є зло, що вони наразі втратили здатність об’єктивно думати, аналізувати це питання. Звинувачення у тому, що для націоналістів головне сила і натиск, просто смішні. Бути наполегливим на шляху у здійсненні свої мети - це погано? Ну що ж, мабуть, ми дійсно різні… Виховувати тюхтіїв – то справа ліберастів, а не справжніх патріотів.
У цьому дописі представлені найцікавіші цитати з праць Донцова, які найвлучніше перекликаються з сьогоденням. Сто років минуло… Але політична ситуація в Україні мало змінилося. Ті ж самі проблеми і, на жаль, той самий ворог: свій внутрішній і той зовнішній. До того ж праці Донцова це структурований історичний допис, в якому все розкладено по поличках. Праці важкі для сприйняття. Викладено безліч історичних фактів і людині не підготовленій важко розібратись у вирії думки автора.
Свідомо не будемо коментувати цитати, наведені нижче. Хай кожен матиме змогу самотужки пересвідчитись в актуальності думок Донцова і провести паралелі з сучасністю.
ЦИТАТИ
Великі здаються нам такими тому що ми стоїмо перед ними на колінах.
Відвагу звали в нас брутальністю, силу насильством, жадобу пригод забіяцтвом. Метою була пасивна насолода бути щасливим, а не активна насолода здобути це щастя. Безплідна туга за вимріяною долею, безплідний сум на звалищах рідного Єрусалиму стали в нас чеснотами, в яких розпливалось все мужнє і здорове.
Бо лише культ особистої ініціативи, замість культу маси,лише жадоба випередити інших, замість рівно правництва,культ змагання для змагання, замість спокою, культ невбитих національних догм, замість дискусій і сумнівів, культ відваги, замість людяності, культ волі виконати накази свого сумління, замість безвольного мрійництва, нарешті культ великих ідей, виведе націю з морального занепаду.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Слушно каже французький соціолог: «Брутальна і сміла більшість все поведе за собою нерішучу і боязку меншість»
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Коли б агресивно і доцільно виступало українство в своїй тактиці, не змогла б пара крикунів загрожувати «Просвіті»
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~
«Бестія без голови» - так охрестив націю колись київський воєвода Адам Кисіль, влучаючи в саме ядро української проблеми. Кожний народ має свою болячку : французи-вилюднення, москалі – потульність і некультурність, німці – партикуляризм. Нашою болячкою було і є безголов»я. »Брак проводу», «невиразність ідеалу»,»політична незрілість» - ось назви недуги, відкритої вже літ майже триста одним із людей, які найбільше причинилися до того, що Україна стала «нацією без голови».
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Скрізь в Европі йде реакція проти російського духу, проти культури. Що не знає розуміння ні людської гідності, ні почуття прав і обов’язку; культури, соціальним ідеалом якої є казарма і кнут, яку характеризує повний брак духовної рівноваги і витривалості, безмежна сентиментальність у чуттю і безмежне варварство в чині. Лише ми мусимо репетувати про «братній по крові, духу і культурі» народ російський. Даючи себе стягнути разом з ним у провалля «ізгоїв», паріїв серед народів.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
На думку наших демократів і інших форм політичної творчості, опріч демократичних «нє било і нєт і бить не можєт». У сій заскорузлості і є наша трагедія. Тоді як інші шукають інших доріг, у нас проклинається все, що сміє думати про нове.. тоді як деінде незалежність нації стає аксіомою, в нас провідники нації конвульсивно чіпляються хвоста Богданового коня.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Постають групи націоналістичної молоді, і це добре. Перед її запалом і захопленням новими ідеями повний респект.
Дехто з націоналістів дурить себе надією, що вступаючи до інших українськиї груп,»ми їх переробимо». Як ви їх переробите, коли життя їх не здолало переробити?Що може випростувати горбатого? На словах вони погодяться з вами, приймуть вашу програму, але незабаром вилізуть різні «але».
Коли нації радять «сидіти тихо» і ждати спокійно», тому що «світ хоче миру», як се радить наш «видатний політик» (Грушевський) – то се політика людей, яким стільки віків вбивали в голову догмат нижчості їхньої раси. Що вони самі в нього повірили.
Братерство має бути законом життя? Може, але ним не є. «така, власне,є цікава дивичність сеї життєвої гри,-пише Джек Лондон, що дорогою життя однієї істоти є пожертя другої, а дорогою життя тої другої є оборона перед пожертям. Законом є: життя виростає на іншому житті. Існують поежрачі і пожер ані. Право звучить:з»їсти або бути з»їдженим.»!Жорстокий закон? Певно, але не ми його встановили. І бідний той народ, який дасть собі вбити у голову галасом прекрасних кличів, блискучим феєрверком снів, за якими ховається стара мудрість невблаганної боротьби за існування, мудрість «пожирачів».
Зараз є на потребі виховання твердих характерів. Коли ви занадто загналися в один бік, тільки різкий зворот у інший бік поставить вас на належний шлях, а не шукання «гармонії».
Моторами історії, які здвигають і валять народи, є одиниці, за якими тягнеться маса. Командує над іншими не завше найінтелігентніший, не завше найдужчий, але все найзавзятіший, який виявляє найтвердішу вдачу. Мрйсей, магомет, Олександр, Тамерлан, Аттила, Цезар, Рішельє, Піт , Бісмарк, Кромвел, Наполеон-усі відзначилися небуденною силою характеру.Амбіція, навіть геніальність – ніщо, де нема характеру.
Обсервуючи сучасний стан інтелігенції, хочеться порівняти його з ментальністю наших минулих років. У нас багато говорять про шанування традицій. Але традиції не є вишивані сорочки, ні навіть Шевченкові концерти (на яких домінує настрій «сиди і нічогісінько не жди!») Відсвіжити традиції – значить сопричаститися з духом старих часів, коли люди дивилися на світ не як на ідилію, а на життя як на непевний герць.
З стану рабства вийдемо не скоріше, поки не змусимо зтулити уста тим, таки серед нас самих, - які торочать про всяку «приязнь» експлуататора до експлуатованого. Демостен до ат енців казав: « Ні, ви мусите душею і серцем ненавидіти тих, які серед вас обстають за ним, пам`ятаючи, що вам ніколи не вдасться змогти ворога поза мурами міста, поки ви в самім місті не приборкаєте тих, що простягають до нього руки»
Сообщение от Доктор Ливси
Тема: Український націоналізм
.
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки