| ||
Тема: НОВОРОССИЯ (*)
Этот символ сегодня означает память. Но можно помнить и без ленточки. Кому как нравится... Ваше личное мнение в этом вопросе не учитывается.Сообщение от Wiesenthal
А почему я (или кто-то другой) должна из-за каких-то хамов не носить ленточку? За ветеранов я не расписываюсь, они сами за себя говорят и расписываются.И вот еще, не расписывайтесь за ветеранов, их радует, что о них помнят, а не матерят в маршрутках водители, с колорадскими лентами в салоне и на антенне.
💙💛
Якщо у свободи є ім’я. То це ім’я — Україна! © Урсула фон дер Ляйен
Та это понятно...
Вы мне скажите, вы хоть поняли что это шутка?)))
А в каком месте предполагался смех?
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
КОДЕКС РФ ОБ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРАВОНАРУШЕНИЯХ
Статья 17.11. Незаконное ношение государственных наград
Опубликовано 16-02-2011
1. Ношение ордена, медали, нагрудного знака к почетному званию, знака отличия Российской Федерации, РСФСР, СССР, орденских лент или лент медалей на планках лицом, не имеющим на то права, -
влечет предупреждение или наложение административного штрафа в размере от одной тысячи до одной тысячи пятисот рублей с конфискацией ордена, медали, нагрудного знака к почетному званию, знака отличия Российской Федерации, РСФСР, СССР, орденских лент или лент медалей на планках.
(в ред. Федеральных законов от 22.06.2007 N 116-ФЗ, от 19.05.2010 N 88-ФЗ)
2. Учреждение или изготовление знаков, имеющих схожее название или внешнее сходство с государственными наградами, -
влечет наложение административного штрафа на граждан в размере от одной тысячи пятисот до двух тысяч рублей с конфискацией знаков; на должностных лиц – от четырех тысяч до пяти тысяч рублей с конфискацией знаков; на юридических лиц – от восьмидесяти пяти тысяч до ста тысяч рублей с конфискацией знаков.
(в ред. Федерального закона от 19.05.2010 N 88-ФЗ)
От себя скажу, что законодатель отделил понятие "орденские ленты" от "лент медалей на планках" не случайно(это чтобы Вы за эту соломинку не ухватились, дескать, мы же не планки носим).
Идем далее:
"Указом Президента Российской Федерации от 8 августа 2000 года № 1463 «Об утверждении Статута ордена Святого Георгия, Положения о знаке отличия — Георгиевском кресте и их описаний» были утверждены Положение и Описание Георгиевского креста."
Т.е., чтобы не было недопониманий. Георгиевский крест - это действующая награда страны, где за его незаконное ношение привлекают к ответственности.
Чтобы не быть на них похожей - это ведь так просто.
Сказки не рассказывай! Особенно о вещах в которых абсолютно ничего не смыслишь! Георгиевскую ленточку в Первую Мировую (уже при Временном Правительстве) носил на рукаве Георгиевский батальон Ставки Верховного Главнокомандующего. Такие же прецеденты ношения Георгиевской ленты в виде углового шеврона на рукаве, или петлиц на воротнике шинели были в белых армиях (в основном в ударных частях). И это не было наградой, а лишь отличительным символом той или иной части!
Иногда Георгиевскую ленту, в виде уголка на обшлаге шинели носили Георгиевские кавалеры, только лишь для того, чтобы не перецеплять каждый раз сами кресты с мундира на шинель...
И не тебе, откровенному русофобу, судить носить или нет этот старый русский символ!
По такой-же причине ты предлагаешь отказаться от украинского флага по причине использования его в качестве символа дивизии галичина...? (Или то нога у кого надо нога...?)
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Если Вам тяжело справится с мыслью, что есть люди осведомленнее Вас, то не впадайте в истерику, а лучше поработайте с источниками.
Или попросите разъяснить... на худой конец...
"В некоторых случаях Георгиевская лента использовалась как аналог соответствующей награды — ордена Св. Георгия, Знака отличия Военного ордена и Георгиевского креста. В тех случаях, когда кавалеры Знака отличия Военного ордена не могли получить сам Знак (например, во время обороны Севастополя в 1854-55 гг.), они носили на форме Георгиевскую ленту. В годы Первой мировой войны Георгиевские кавалеры также носили Георгиевскую ленту в зимнее время поверх борта шинели.
Кроме того, единственный раз Георгиевская лента приобрела статус самостоятельной награды. Это произошло в 1914 году, когда за заслуги в проведении мобилизации генерал-лейтенанту А. С. Лукомскому была пожалована Георгиевская лента к уже имевшемуся у него ордену Св. Владимира 4-й степени."
Вуаля!
ЗЫ: устал повторять - я "новороссофоб"
Это уж как Вам будет угодно.
Кстати у Дивизии СС Галичина флаг отличался, извольте убедиться: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Flag_of_District_Galitia. png
А вот, кстати, и примеры ношения Георгиевских лент в 1917 году:
Від свого виникнення і протягом сторіч Московія залишалася для своїх сусідів грізною агресивною силою, постійно націленою на загарбання щораз нових і нових земель. “Москва була воєнною монархією”.39
Корені агресивності тягнуться, — як відзначає відомий білоруський правозахисник Зенон Пазьняк, — “ще із часів Золотої Орди і монгольського ярма, з ідеології та вчення цезаропапізму (підпорядкованість церковної влади державі), перейнятих у Візантії разом із східним християнством, котрі якнайкраще відповідали деспотичному способові мислення. Наприкінці XV ст. Росія перейняла не лише візантійські символи, а й основні принципи візантійської імперської політики (на відміну від римської її робили “чужими руками” — розколювали суспільства сусідів, нацьковували одного сусіда на іншого). В історичному розвитку з’єднання цих принципів із жорстокістю монголо-ординських традицій дало жахливі результати: спричинені петровщина, аракчєєвщина, муравйовщина, сталінщина, ленінізм. Утворився особливий тип жорстокого імперського суспільства з необмеженою сервільною свідомістю, де особистість не захищена нічим, ні перед ким і ні перед чим. Особистість — ніщо перед державою. Приниження людської особистости стало способом самоутвердження у цій державі”.40
Розташоване на головному водному шляху “із варяг у греки”, торговельне місто Новгород одвічно підтримувало тісні зв’язки з Києвом. Хто княжив у Києві, той володів Новгородом. Із середини XII ст., після смерті Володимира Мономаха, в період княжих міжусобиць, Новгород з прилягаючими землями (“пятинами”) відокремився у незалежну республіку — “Господин Великий Новгород”. Однак тісні зв’язки з Києвом не переривалися, можливо, тому, що “новгородці були південного походження”.41 Російський етнограф Д. Зеленін, услід за видатним російським лінгвістом О. Шахматовим, вважав населення Новгорода приналежним до окремого, четвертого (попри росіян, українців, білорусів) слов’янського народу на Сході Європи. З етнографічної та з мовно-діалектної точки зору, на погляд цих авторитетних дослідників, “северорусский народ” був різко відмінний від народу Суздальщини.42
Подальший розвиток “северорусского народа” трагічно обірвала брутальна агресія Москви. Загарбавши 1478 р. Новгородську республіку, Іван III обклав населення грабіжницькою контрибуцією, провів масові екзекуції і депортував 72 тис. душ у Московію. Масові екзекуції та депортації, викликані антимосковськими настроями новгородців, відбувалися і пізніше. Жителі Новгорода ще довго проявляли свою відмінність від московців. “Коли вперше, — писав Костомаров, — я почув новгородський говір, я сприйняв мовника за малоросіянина, що наче силкується говорити по-великоросійському”.43 За спостереженням Костомарова, населення Новгородщини навіть у XIX ст. вживало чимало слів, яких не знала російська мова, як, наприклад, “коваль”, “парубок”, “шукать”, “жона”, “дівиця”, “травиця”, “що” замість “что” і т. ін. Основним типом сільського поселення на Заліссі була “деревня”, а в Новгороді основний тип сільського поселення називався “селом”.44
Історія республік Великий Новгород і Псков, які стали об’єктом московської агресії, завершилася трагічно. Новгородсько-псковська нація була Москвою ліквідована й асимільована дощенту.45 К.
Маркс, до речі, розглядав московське загарбання Новгорода як реакційний акт.46 “Іван III не задовільнився зняттям дзвону і знищенням віча та звання посадника — Іван знищив Новгород до кореня, переселив його жителів у різні краї, підпорядковані Московській державі та замінив первісне населення новим, чужим до місцевих спогадів. Спустошення Новгородської землі здійснилося в надзвичайній мірі та було значнішим, ніж звичайно припускають”.47
1570 р. за Івана Грозного було знову проведено масові екзекуції, великі конфіскації майна та депортації. Останній новгородський літописець описав ці московські звірства. Подаємо уривок: “И повелел государь приводити из Великого Новаграда владычных боляр, и иных многих служивых детей боярских, и гостей, и всяких градских и приказных людей, и изрядных и именитых торговых людей, и жен их и детей, пред себя. И повелел государь их пред собою горце и люте и безчеловечне различными муками мучити, и по многих неисповедимых горких различных муках повеле государь телеса их некоею составною мудростию огненною поджигати, иже именуется поджар; и своим государевым детем боярским повелевает государ тех мученых и поджареных людей за руки и за ноги и за главы онако вязати, различно, тонкими ужищи, и привязывати их повеле по человеку к санем, и повели их быстро за санми влещи на великий Волховский мост и метати с мосту в реку Волхов. А жены их и дети, мужеский пол и женский, повеле государь привозити их на великий Волховский мост и возводити на высоту, иже ту устроено место, и вязаху за руци и за ноги онако назад, а младенцев к матерем своим вязаху, и с великия высоты повеле государь метати их в воду в реку Волхов. И иные в ту пору государевы люди, дети боярские и воинские люди, в малых судех ездаху по реке Волхову со оружием, с рогатыни и с копьи и с багры и с топоры: и которые люди, мужи и жены и всяк возраст, из глубины речной вверх на воду спловет, и они, прихватывая багры, тех людей копьи и рогатынями прободаху, и топоры секуще во глубину речную без милости сурово погружаху, предающе их лютой и горцей смерти”.48
Етнографи та діалектологи донині відрізняють жителів колишніх Новгородської, В’ятської, Вологодської та інших північних губерній від жителів Рязанської, Тамбовської, Тульської та інших центральних губерній Росії. Тобто досі існує різниця між нащадками новгородців та населенням колишньої Московії. Костомаров уважав, що в новгородській землі “було своє наріччя, близьке південно-руському. Близькість ця дотепер ще вражаюча для уродженця південної Русі”.49
Як уже відзначалося, титул “Государя всея Руси” Іван III прийняв 1493 р. після завоювання Новгородської землі. З давнім населенням цієї землі пов’язані епічні пісні княжої доби, що їх в XIX ст. назвали “билини” (народна назва — “старини”). Билини поділяються на цикли. Найзначнішим є героїко-патріотичні “богатирські”, київського циклу, образи й сюжети яких пов’язані з Києвом, а також з Галицько-Волинською та Чернігівською землями. На думку українських дослідників, билини зникли з української народної пам’яті в XVII ст., коли нові бурхливі історичні події спричинилися до створення героїчного епосу козацьких дум. Відсутність билин в Україні дала привід для спекуляцій щодо причетністі Москви до київської спадщини. “Стосовно фольклору, то ми відзначимо лише один чудовий яскравий факт: билини Київського циклу, де фігурують історичні київські князі серед степової природи українського півдня, були потім забуті на своїй батьківщині, але добре збереглися у братерського народу — великоруссів… Факт надзвичайно рідкісний в історії народів!”.50
Дослідження географічного розповсюдження билин показало, що билини “зосереджені в основному на Європейській Півночі, в Архангельській та Олонецькій губерніях… Нічого подібного немає в інших губерніях Росії”.51 А потрапили билини на Північ у зв’язку з новгородською колонізацією. “Усе це дозволяє припустити, що билини, які дійшли до нас, в минулому — це надбання виключно Новгородської землі, звідки пізніше розповсюдилися з колонізаційним потоком”.52 На території Залісся, як встановили дослідники, в XIV–XV ст. і пізніше билини не побутували. Отже, билини збереглися тільки серед залишків знищеного Москвою новгородського етносу. “Великорусси” до них абсолютно не причетні.
[39] Геллер М. Я. История Российской Империи: В 3 т.— М.: МИК, 1997.— Т. I. — С. 189.
[40] Пазьняк З. Про російський імперіалізм і його небезпеку // Шлях перемоги.— 1994.— Ч. 6.
[41] Костомаров Н. И. Собрание сочинений.— СПб., 1903.— Кн. 1.— С. 203.
[42] Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография.— М.: Наука, 1991.— С. 29.
[43] Костомаров Н. И. Собрание сочинений.— СПб., 1903.— Кн. 1.— С. 207.
[44] Зимин А. А. Россия на рубеже XV–XVI столетий (Очерки социально-политической истории).— М.: Мысль, 1982.— С. 31.
[45] Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України // Україна. Наука і культура.— К., 1966.— Вип. 26/27.— С. 51.
[46] Цвибак М. М. Марксизм-ленинизм о возникновении восточноевропейских многонациональных государств // Проблемы истории докапиталистических обществ.— 1934.— № 1.— С. 66.
[47] Костомаров Н. И. Собрание сочинений.— СПб., 1903.— Кн. 1.— С. 209.
[48] Новгородский погром 1570 года // Покровский М. Н. Русская история с древнейших времен.— М.: Издание Т-ва “Мир”.— Т. 2. Приложение.— С. 7–8.
[49] Костомаров Н. И. Собрание сочинений.— СПб., 1903.— Кн. 1.— С. 202.
[50] Зеленин Д. К. Об исторической общности культуры русского и украинского народов // Советская этнография.— 1940.— Вып. 3.— С. 32.
[51] Дмитриева С. И. Географическое распространение русских былин // Советская этнография.— 1969.— № 4.— С. 31.
[52] Там же.— С. 38.
(С)
Sina era est studio (с)
P-47 Thunderbolt
Ну и... кстати на первой картинке, кто по-Вашему изображен.А вот, кстати, и примеры ношения Георгиевских лент в 1917 году:
Кстати, следуя такой логике отказа от Георгиевских лент, почему русофобствующий пан Визенталь не возмущается раздачей жовто-блакитных ленточек в День незалежности Украины?
Почему не слышно праведных воплей возмущения, когда эти ленточки на рукаве носит ВО Свобода и проч. националистические организации? Ведь эта орденская лента ордена "Герой Украины" и еще множества петлюровских и бандеровских наград. Где логика???
Ну и? Это рядовой Георгиевского батальона Ставки Верховного Главнокомандующего. Удовлетворен?
Неудивительно, что цвета и концепция флага Украины, используются как на сувенирной продукции патриотического толка, так и на высшей награде. Такое можно увидеть во Франции и Италии, Польше и Нидерландах. Если следовать Вашей логике, то и флагом пользоваться нельзя. Только Вы забыли, что первично, а что вторично.Кстати, следуя такой логике отказа от Георгиевских лент, почему русофобствующий пан Визенталь не возмущается раздачей жовто-блакитных ленточек в День незалежности Украины?
Почему не слышно праведных воплей возмущения, когда эти ленточки на рукаве носит ВО Свобода и проч. националистические организации? Ведь эта орденская лента ордена "Герой Украины" и еще множества петлюровских и бандеровских наград. Где логика???
В случае с Георгиевским крестом - его первичность несомненна, и ленточка названна его именем.
Сучасники згадують як важко було в дореволюційні часи перейти на терміни “Україна”, “українець”. “Від самого свого з’явлення в мові поняття “українець” стало предметом кепкування москалів і малоросів. Пригадую собі, як ілюстрацію, що в першому на Україні українському гімназійному органі “Відродження”, який ми заложили в 1907 р. втрьох з Євгеном Нероновичем і Петром Чикаленком, передовиця Нероновича в першому числі починалася словами: “Українець, що це таке?”, а далі автор передавав розмову з малоросом, який дивується цьому “новотворові”.41
Перелякані діяльністю українофілів, царські сатрапи з 50-х років XIX ст. почали тотальне гоніння на них. Особисто “Государь Император, в виду проявлений украинофильской деятельности” намітив погромні урядові заходи, які мали знищити український народ як такий.42
Таким чином, толерантне або, точніше, байдуже ставлення до терміну “Україна”, “українець” з другої половини XIX ст. змінилося на гостро вороже. Костомаров у листі до Герцена скаржився, що назва “Україна” стала вважатися “предосудительной”.43 Окрім слова “Україна”, нецензурними визнавалися терміни “Малороссия”, “Гетьманщина”.44 З 1863 року царські сатрапи стали забороняти згадувати терміни “Україна”, “український”, замінивши їх термінами “Юг России”, “южнорусский”, тобто назвою без докладного етнографічного змісту. Це спонукало галицького композитора Михайла Вербицького скомпонувати до нього музику. Пісня дуже швидко набрала великої популярності. У 1917 р. Центральною Радою була офіційно визнана національним гімном.
Після скасування “Малоросійського генерал-губернаторства” (1854) термін “Малоросія” став теж потроху занепадати. Для Правобережної України російські бюрократи вигадали нову назву “Юго-Западный край”. “Подібно до того, як замість Литва й Білорусія введено назву “Северо-Западный Край”, замість Польщі “Привислянский Край”, так і замість України появилася назва “Юго-Западный Край”, вживана, правда, тільки для означення Правобережної України”.45
У 1897 р. Микола II звелів не згадувати в офіційних документах про Царство Польське. Російські бюрократи віддавали перевагу таким найменуванням, як Привіслянський край, Тифліська і Кутаїська губернії — тобто лише назви географічні, жодних національних. Для півдня України була вигадана назва “Новоросія”, під впливом класичних споминів, “що охопили Катерину II і її оточення в зв’язку з “грецьким проєктом” імператриці. Тут “Новоросія” є просто калька “Нової Греції”.46 Можна було писати про українську худобу або про українську пшеницю, але вживати терміни “український народ”, “українська мова” заборонялося.47
Офіційно дозволялося вживати образливий термін “малорос” у противагу до бундючого “великороса”. “Цензура забороняє українцям називати свій народ своїм іменем, а велить усюди вживати “русский” — а з великої протекції “южно-русский”, або “малорусский”.48
(c)
а холуї всі намагаються відродити те, своє холопське минуле .. як худобу тисячами на українські землі відправляли .. все спокою холуям немає ...
новороси, орки, ельфи .. всі з однієї казки ...
Sina era est studio (с)
P-47 Thunderbolt
Поряд з терміном “хахол” російський імперський шовінізм придумав ще ряд образливих ярликів для означення українських патріотів. У XVIII ст. такою кличкою став термін “мазєпінец”. “Слова “мазепинець” та “мазепинці” почали вживати, почали приточувати їх до інших людей такі люди, що не зичать добра нашому народові, що вороже ставляться та лихим оком дивляться на українців, на українську інтелігенцію — на освічених людей наших. Роблять це всякі чорносотенці, що звуть себе то “націоналістами”, то “союзниками”, то “истинно-русскими людьми”.64
Російська православна церква, за розпорядженням царя, викляла ім’я Івана Мазепи. Російські попи, не без успіху, ганьбили перед темною “хахлацькою” паствою українських патріотів-мазепинців такими словами: “Вы изменники, предатели, в сердце ваше заползла змея, подпущенная жидом”.65 Професійний українофоб Піхно тішився: “Нынешний хохол “мазепой” называет всякого изменника”.66
З бігом часу “мазепинці” поступово перетворювалися у малоросів, вірних служителів романівської династії. Так у першій половині XIX сторіччя в суспільній свідомості Росії, як вже говорилося, став переважати позитивний образ малоросів, що сприймалися як колоритний варіант російського народу.67 З погляду жандармів і петербурзького чиновництва мазепинство, як небезпечний патріотичний рух, пішло на спад, і “в XIX сторіччі в очах росіян маси українців стали хахлами, прототипом нецивілізованого селянина”.68 Але напередодні Першої світової війни ідея великого гетьмана Івана Мазепи про право українців на власну державу стала відроджуватися. Боротьба з ненависним для Росії мазепинством запалала знов. “Чорносотенні малороси, як Савенко, почали тепер називати себе “богданівцями” в пам’ять Богдана Хмельницького, який приєднав Україну до Москви, протиставляючи себе “мазепинцям”.69
На зміну “мазепинцям” з 1919 року появляється новий термін “петлюрівці”. І хоч більшовики свої етнічні уподобання приховували в соціально-класових термінах, для українства вони знайшли персональний термін — “петлюрівці”. Боротьбою з “петлюрівцями” було заповнене життя довоєнної радянської України. Петлюрівців, петлюрівщину находили скрізь, де лише теплився вогник національної свідомості, та жорстоко винищували. “На зміну “Мазепинству” прийшла “Петлюрівщина”. Прийшла вона через 210 років після того, як на Україні проревіла остання українська гармата, й через 55 літ після остаточного, категоричного й рішучого оголошення, що не тільки народу українського, але, навіть, мови його “не було, нема й бути не може”.70
Друга світова війна породила в Москві новий термін — “бандеровец“. “З точки зору центру і російського суспільства українські націоналісти петлюрівці і бандерівці стали спадкоємцями мазепинців”.71 “Кожний, хто був направлений на роботу в Росію з України були “хахламі” і “бєндєрамі”. Все це, правда, ніби й жартома. Але коли Україна у 91-му оголосила незалежність, найкращі мої друзі влаштували гвалт: “Ви, хахли проклятиє! Ми вас от фашістов спаслі! Ми вам культуру прінєслі! Прєдатєлі…”.72 Заперечуючи право українського народу на власну державу, Москва з лютою ненавистю стала називати іменем Бандери цілу західну гілку українського народу і взагалі всіх патріотів, для яких метою боротьби була вільна, самостійна, соборна Україна. Для українофобів навіть мова українська зробилася “бандерівською”. “Директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін пише в газетах, що незалежна Україна зовсім не “братня слов’янська держава, а політично у найвищий спосіб організована бандерівщина, а бандерівець — не брат росіянину”.73
Видатний сучасний театральний режисер, уродженець Львова, Роман Віктюк, який тепер живе постійно в Москві, признався кореспондентові львівської газети, що його нерідко обзивають “бандерівцем”. На запитання, який зміст він сам вкладає в слово “бандерівець”, Роман Віктюк відповів: “Це не слово, це призначення. Бандерівець — це вільний”.74 Наведені слова Віктюка ще раз підтверджують той, зрештою, відомий факт, що надати принизливого значення терміну “бандерівець” на західноукраїнських землях Москві не вдалося.
(с)
Sina era est studio (с)
P-47 Thunderbolt
Т.е. военный, который носит знаки отличия, своего батальона, специальным образом описанные в военной ведомости. У меня вопрос? А какая ведомость полагает ношение ленты людьми не принадлежащими к этому воинскому формированию. А что за незаконное ношение формы и знаков отличия бывает...
я в Питере служил 88-90гг. в гвардейском полку к красному знамени полка была прикреплена георгиевская лента ,на втором году службы разрешили носить знак "гвардия".(есть запись в военном билете)...а каким боком у нас маршрутки ,тролейбусы,BMW , мерседесы, фольксвагены ,опели,ауди, жили, чери ,.....итд. стали гвардейскими ...))))),кому этот цирк весь нужен .Дед похоронен на Мамаевом Кургане в Волгограде ЖУКОВ АЛЕКСАНДР ГРИГОРЬЕВИЧ
дедушка
Я шуток про наших дедов не понимаю и не принимаю.Деды защищали Родину,а получилось,что защитили Мир от фашистской погани.Вот так это было.И не позволительно их потомкам,как вы пишите шутить.
Бульдог, ты к чему эти глупые нац-простыни здесь выкладываешь? Ты думаешь это кому-то интересно здесь?
А насчет холуев и холопов... Не припомнишь ли случайно, какой это народ целые столетия холопствовал и холуйствовал перед поляками, австрияками, венграми, немцами и т.д.? Правильно - галичане!!!
Так что не вали с больной головы на здоровую!
Ваши права
Социальные закладки