25 лютого — Християнсько-демократичний союз офіційно висунув Ангелу Меркель кандидатом у канцлери Німеччини на парламентських виборах, які відбудуться 24 вересня[13][14].
3 березня — на парламентських виборах у Північній Ірландії перемогла пробританська Демократична юніоністська партія, що здобула 28 з 90 місць у парламенті Північної Ірландії, обійшовши націоналістичну партію Шинн Фейн, що виступає за об'єднання з Ірландією (27 місць), а також Юніоністську партію Ольстера з 12 мандатами та Соціал-демократичну лейбористську партію з 10[15][16].
13 березня — парламент Угорщини 131 голосом переобрав президентом країни Янош Адер, якого висунула правоцентристська урядова коаліція партій «ФІДЕС» і християнських демократів. За Ласло Майтейні, кандидата від лівої опозиції, проголосували 39 депутатів[17].
15 березня — на виборах у верхню палату парламенту Нідерландів, за даними екзит-полу, прилюдненим в ефірі голландського телеканалу «NOS», перемагає партія прем'єр-міністра Марка Рютте «Народна партія за свободу і демократію» (VVD). Але при цьому вона втрачає 10 мандатів у порівнянні з 2012-м (31 проти 41)[18][19].
19 березня — Франк-Вальтер Штайнмаєр на церемонії передачі влади у президентському палаці Бельвю у Берліні офіційно заступив на посаду 12-го федерального президента Німеччини за участі Йоахіма Ґаука та їхніх дружин Ельке Бюденбендер та Даніели Штадт[20][21][22].
23 квітня — у Франції пройшов перший тур голосування на виборах Президента. У боротьбі за пост президента країни беруть участь 11 кандидатів: лідер руху «Вперед» і колишній міністр фінансів Еммануель Макрон, лідер ультраправої партії євроскептиків «Національний фронт» Марін Ле Пен, кандидат від партії «Республіканці» екс-прем'єр-міністр Франсуа Фійон, лідер «Лівої партії» Жан-Люк Меланшон, кандидат від Соціалістичної партії і колишній міністр освіти Бенуа Амон.[23].
28 квітня — Скупщина Чорногорії одноголосно 46 голосами ратифікувала закон про вступ країни до НАТО[24][25].
7 травня — у Франції в другому турі голосування на виборах Президента переміг лідер руху «Вперед» і колишній міністр фінансів Еммануель Макрон[26][27].
9 травня — на позачергових президентських виборах у Південній Кореї переміг Мун Чже Ін[28][29].
7 липня — на Президентських виборах в Монголії[en] переміг Баттулга Халтмаагійн[30].
8 серпня — на виборах президента Кенії[en] переміг чинний голова держави Ухуру Кеніятта[31].
12 жовтня — за результатами виборів у Ліберії[en] президентом країни обрано Джорджа Веа — колишнього футболіста, володаря Золотого м'яча 1995 року[32].
15 жовтня — у Киргизстані на виборах Президента переміг Сооронбай Жеенбеков[33][34].
22 жовтня — в Японії більшість на парламентських виборах одержала правляча коаліція Ліберально-демократичної партії (ЛДП) та партії «Нова Комейто»[35].
28 жовтня — на дострокових парламентських виборах в Ісландії найбільше голосів набрала правляча партія незалежності[36][37].
Социальные закладки