Показать скрытый текст ....
.«Пісня про матір» Бориса Олійника, «Казка про калинову сопілку» Оксани Забужко, «Маруся Чурай» Ліни Костенко — ці та багато інших творів сучасних письменників можуть вилучити зі шкільної програми. Про це нещодавно заявив міністр освіти та науки Дмитро Табачник. На думку міністра, учні повинні розглядати на уроках літератури тільки тих письменників, які давно померли. Аргументує своє рішення він тим, що «існує європейська традиція: у школах не вивчають нині живих письменників, оскільки не устоялися ще естетичні критерії».
Виходить, що тепер школярі не знатимуть, про що пишуть і чим живуть нинішні літератори, не розумітимуть тонкощів та особливостей сучасного літературного процесу, не усвідомлять значення творів, які пишуться зовсім в іншому стилі та ключі, ніж ті, що вже вважаються класикою. На думку фахівців, курс літератури через це збідніє і не буде повним.
Що ж тут «коментувати»? Табачник — людина малоосвічена, а малоосвічені люди в усі часи вважали, що «всі писателі вмерли» (як дивувався дядько в оповіданні Антоненка-Давидовича: «А що, й тепер писателі єсть?»). Свого часу, не забувайте, в інтерв’ю газеті «Сегодня» цей персонаж, просто за Гоголем, «всех удивил», преповажно ляпнувши: «Как сказал Александр Блок, времена не выбирают, в них живут и умирают». Фразу чув, а що належати вона може не мертвому (Блоку), а живому (Кушнєру), — це вже в голову «полковника історичних наук» не вкладається, такі люди завжди твердо знають, що «Муму» Тургенєв напісал»... Інша справа — що «такі люди» в нормальних країнах не бувають міністрами, а вже міністрами освіти — й поготів. Табачник з «освітою» в руках — це як мавпа з гранатою, і я не здивуюся, коли своїм хазяям біди він наробить більше, ніж Україні. Так що хай поскаче...
Социальные закладки