Непiдробнi враження вiд поїздки новим диво-поїздом
... Недiля. 7.00. За кiлька хвилин у свiй перший рейс вирушить гучно розрекламований поїзд нового поколiння "Хюндай Ротем". Ще не знаю, пощастило менi чи нi, але, з огляду на сiмейнi обставини, я -- пасажир цього дива корейського машинобудування. Мiй вагон номер п'ять. Перший клас. Заплатив за квиток 424 гривнi 84 копiйки. Моє життя пiд час цiєї поїдки залiзниця застрахувала на 6000 неоподаткованих мiнiмумiв, себто на 102 тисячi гривень. Це зазначено у квитку.
I ось я на перонi. Провiдник у ретельно випрасуванiй сорочцi питає, чи подобається менi "Хюндай". Прошу дозволу вiдповiсти на це запитання через чотири години п'ятдесят п'ять хвилин. Саме стiльки часу вiдтепер має забирати дорога зi Львова до Києва. Без жодної зупинки.
Лунає козацький марш. Машинiст вiтає пасажирiв українською мовою, роблячи чотири помилки в наголосах.
Дублювання повiдомлення англiйською мовою -- нема. Сподiваюся, гостi Євро-2012 ще встигнуть пiдучити українську.
Плавно рушаємо.
Вже невдовзi
справдi мчимо зi швидкiстю 162 км за год. Щоправда, це триває лише кiлька секунд. З вiкна першого класу "Хюндаю" старi електрички, що пролiтають повз нас, виглядають доволi програшно. Ми їх давимо лоском.
Почуваюсь якимсь босом.
У вагонi всього п'ять пасажирiв, крiсло розкладається майже як лiжко, є персональнi розетки, столик на комп, пiдставка для нiг. Досить бомбово Майже що персональний чартер.
За спиною чую розмову на пiдвищених тонах.
Ага, суперечка за обiд. Чоловiк з жiночкою, видно, добре пiдготувались до мандрiвки: мають газету, цитують мiсце, де
стверджується, що пасажирам першого класу належиться безплатний обiд. Себто, його вартiсть враховано у вартостi квитка. Стюардеса каже, що не впевнена у цьому. Просить часу, щоб усе з'ясувати. Але запевняє, що
може запропонувати каву за грошi.
На виклик стюарда прибiг якийсь поїзний начальник. Вислухав проблему. I тепер стоїть у куточку, говорить з кимось телефоном.
Цiкаво, як розгортатимуться подiї.
Скориставшись ситуацiєю,
замовляю каву. Моє замовлення стюардеса вносить у планшетку "Galaxy Tab", такий собi комп'ютер, тут усi бiгають з ними.
Пробую пiд'єднати свiй комп'ютер до обiцяної безплатної мережi Wi-Fi. На вiдеомонiторi крутять рекламу, нiби вiн є, але при спробi пiд'єднатися з'являється напис -- невдале з'єднання.
Стюардеса каже, що ця послуга поки що недоступна.
Квитки перевiряє блондинка в малиновому пiджаку, i теж з галаксi в руцi. Встановила телепатично, що сиджу не на своєму мiсцi (а я пересiв, бо чотири мiсця в першому класi не обладнанi столиками). Не присiкувалась.
Нагадав про каву. Запропонували спершу розрахуватися, бажано без решти -- 8 гривень. Грошi взяли, решти не дали.
Каву таки принесли. Велика склянка сантиметрiв на десять з твердого пластику. Кави -- 1,5 см, ложка, цукор. Пробую на смак. Можливо, з дорожчих. П'ю, думаю.
У цей час напроти мене стюардеса викриває кента з четвертого вагона (другий клас), який прилаштувався у нашому. Блондинка невблаганна. Думка про те, що кент експериментує в рiзних вагонах у пошуках вай-фай, її не переконує. Кент рятується втечею у напрямку четвертого вагона. Майже як у фiльмi "Титанiк " -- там 2-й клас тримали за гратами i не пускали нагору.
У мене на очах -- сльози. Прибiгла схвильована тiтка. Перепитала, чи це я заплатив за каву десять гривень. Вiддала двi решти. Перепросила.
Боже мiй, що нас чекає далi?! Їхати ще 3,5 години, а це 210 хвилин сервiсу! Тримаюся.
Чогось вентиляцiя гуде так натужно, нiби хоче, щоб усi помiтили, що вона є. Сонячнi променi спробували порушити iдилiю. А дзуськи! Я прикрив вiкно дорогою шторкою, що солiдно совається по двох вiконних рейках-планках.
За спиною вже година i сорок п'ять хвилин. А це не жарти. Шкода, що не показують джiпiес-навiгацiєю шлях на вiдеоекранi. Ми б тодi реально почали конкурувати з "Боїнгом".
Пишуть, що за бортом двадцять за Цельсiєм. А в нас -- двадцять три. Це можна дiзнатись з ролика "Iнструкцiя для пасажира Хюндай мiжрегiональний поїзд", яку безперервно крутять на вiдеоекранi. Здається, Борис Колесников таки не змiг переконати корейцiв у тому, що українцi здатнi засвоїти правила користування вакумним туалетом з першого разу.
О, Укрзалiзниця дала свою рекламну заставку з гаслом "Термiново скорочуємо вiдстанi". Чому вони це роблять термiново, не зрозумiло. Мабуть, особливостi донецького характеру -- "Сократим расстояния, скастим строки".
Пiдвiв голову, помiтив над собою фокусну лампу, напрям пучка свiтла регулюється. Нє, так виглядає, що Колесников з корейцями реально вирiшив пiдiрвати акцiї "Боїнга" на фондовiй бiржi.
Матiнко моя! Що це? Так, це наш обiд.
Уросто принесли великi алюмiнiєвi коробки з прозорою пластиковою накривкою. Роздали всiм. Побажали смачного. Розглядаю. Що там? Гречка вiд Бережної i Довгого, цитрусовi з Межигiр'я? Доволi пристойно. Два шматки хлiба (свiжого), два шматки сиру з великими дiрками, на смак нагадує "Королiвський". Три (!) шматки шинки завтовшки 3 -- 4 мм кожен, все в окремiй алюмiнiєвiй коробцi. А ще два маленькi жовтi помiдори, чверть апельсина, 4 см банана, шоколадка "Мерсi", сiль, перець, зубочистка, виделка, серветка. Перепрошую, жовтеньких помiдорчикiв виявилось три. Переворот мого свiту. Боюсь, якщо ця iнфа вилiзе за межi України, можуть почати прориватися в Україну без вiз.
Я їм. Коридором сновигають люди з фотоапаратами. Мабуть, ображенi з другого класу, яким не дають обiду.
Рiвно половина шляху позаду. Гуркiт посилився, праворуч i лiворуч за вiкном шлейфи куряви. Що ж таке? Невже пiкiруємо? Слава Богу, нi, це просто якась новопрокладена дiлянка дороги -- заїржавiлi рейки на свiженькому щебенi. Краєм ока бачу, що рейки прикрiпленi сумнозвiсним крiпленням КП-5 за допомогою анкера А3-2. Але, здається, немає перешкод, якi наш "Хюндай" не здатний подолати!
Турбулєнцiя нас не лякає.
За вiкном масово з'явились берьозкi. Отже, скоро буде Київ.
Трохи пiдкрiпився, розслабився, почав вивчати стюардес:). Трохи шкода дiвчат, що розносять чай-каву на тацях. Змушенi бiгати туди-сюди, а каблуки такi високi.
Ну що, здається, настав час зробити ревiзiйну мандрiвку цим рейковим лайнером. Бачу, що це улюблена справа багатьох пасажирiв.
Для початку вивчаю вагон другого класу.
Вiзуально вiдмiнностей з першим класом небагато. На крiслах немає пiдголовникiв. Один додатковий ряд крiсел. По-iншому розмiщенi розетки.
Заповнений вагон на третину.
Це перший клас...
... а це другий. Вiдмiнностей небагато
О, новi вiдкриття в туалетi, куди завiтав дорогою. Тут на стiнi - справжня панель управлiння цим санiтарно-гiгiєнiчним закутком hosansytec. У безперервному режимi автоматично контролюються такi параметри iндикаторiв туалету: рiвень води бака, рiвень тиску, нестача повiтря, випуск, злив i т. д. Туалет модний. Накладки. Папiр дорогий, бiлий. Сушка для рук потужна. Вода є. Поки що.
Ось воно, диво технiки - вакуумний туалет
Далi на моєму шляху --
бар, вагон номер 3. Вiн тут один. В основному продаються напої й снеки. Величавi алюмiнiєвi холодильники. Торговельна органiзацiя -- ТзОВ "Робiкон", вул. Кiквiдзе, 11. Обслужив мене особисто пан Колесников. Щоправда, Iлля Михайлович.
Української не розумiє взагалi. За сто грамiв мигдалю, виробленого в бундесi, я заплатив 38 гривень. Добре, що стюардеса, яка стояла поруч, допомогла Iллi з "Робiкону" -- пояснила, що горiшки -- це орєшкi. Чека Iлля Михайлович не дав.
Впадає в око, що система продажу квиткiв Укрзалiзницi кульгає.
Четвертий вагон -- переповнений, восьмий i дев'ятий --
порожнi.
Дверi вiдчиняються вiд доторку до цiєї сенсорної кнопки
Оглянути кабiну машинiстiв "Хюндаю" неможливо. На перешкодi -- мiцнi дверi з оглядовим вiчком.
Четверту годину на монiторах демонструють iнструкцiю для пасажира. Хоча, може, й недаремно. Нашi ж люди їдуть -- он чоловiч вивалив свої нечищенi мешти на крiсло навпроти. Усiм своїм виглядом демонструє, що готовий витирати ноги об режим Януковича. Iнструкцiя для пасажира його не зворушує.
Вздовж колiї часто можна побачити людей, якi зачудовано оглядають "Хюндай", що гордо прорiзає простiр. За вiкном станцiя Коростень. Нарахував вiсiм осiб, якi вирiшили, що вiдео з "Хюндаєм" треба зробити обов'язково.
Дивовижний факт: з вiкна першого класу Україна ще чарiвнiша.
... I ось -- фiнiш. Багато хто хоче зробити фото. Приємна подорож.
Мабуть, з такою думкою я б зрiднився, якби цього дня не повертався додому тим же поїздом.
Рейс номер два: каву-чай не пропонують, кажуть принести з бару самому. Халява закiнчилась,
обiд теж запропонували взяти в буфетi за грошi. Аргумент, що зранку у першому класi роздавали без доплат, не зрозумiли. Мовляв,
нова iнструкцiя надiйшла пiзнiше, у квитку має бути спецiальна помiтка, що обiд оплачений у касi додатково.
Бiля мене сидить жiночка, яка заплатила за квиток на сто гривень бiльше, нiж я. I навiть їй обiду не дають. Дивуються всi, а пояснити щось не може нiхто. Навiть вiдмiнусована знижка 10% ситуацiю не рятує.
Рукосушки в туалетах вже не працюють, i накладки зникли...
Другий клас напхом напханий, дихати неможливо, вентиляцiя не рятує.
Насамкiнець "Хюндай" компрометує себе ще дужче --
запiзнюється на добрi пiвгодини. Замiсть 23.15 прибуваємо за кiлька хвилин до дванадцятої. Жодних вибачень. А все так гарно починалось...
http://www.expres.ua/video/2012/06/04/67571
Тема: Поезда, поезда.....
Сообщение от godsi
Показать скрытый текст
Хюндай Киев-Львов-Киев
СМИ: на совести поездов Хюндая уже смерти и кровь
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки