| ||
Буду краток (с)Сообщение от St-Andre
Закона вполне достаточно. Демократия хорошо, но не обязательно. До истинной демократии нашим странам, как до Пекина на карачках.
Андрэ, еще раз - не нужно отождествлять нацье с Украиной.Идеология ваших националистов - это прямой путь к тоталитаризму.
Любой нацизм является тоталитарным по определению, что тут обсуждать?
вот и я об этом.твёрдо, но демократически, выкуривать экстремистов - силой закона, а не произвола,
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Збільшили?
Територію України?
Чи територію есересер?
В про яку законність ви лепечете?
Де?
В Росії?
Не смішіть...
І досить вже українофобство виливати....
До росіян я ставлюсь прекрасно,а тупорилих шовіністів,які готові лизати дупу тим,хто їх копає таки бриджусь.
Відверто кажучи,від вас,St-Andre я не очікував подібно тупості,щодо української поезії.
Я постійний відвідувач оцієї гілки і ніколи собі не дозволив схожого,щодо російської поезії.Я поважаю росіян і себе.
Правда,вам цього не зрозуміти,бо шовіністам повага до іншої нації непритаманна.
А до себе і подавно.
А своє ставлення до совдепу,на який ви молитесь,я вже висловив.
Последний раз редактировалось Romko; 18.04.2010 в 23:56.
Suum cuique
Ну, это то же самое, как если бы я заговорил о "ваших" вшах или фурункулах - с тела Украины, но с которыми можно и в конфликт вступать и даже со свету сживать.ваших националистов
Музыка ... Милые, задушевные речи, диктуемые любящим сердцем. Дай Вам Бог дальше родного хутора не выбегать и хранить при себе такие замечательные откровения.
Последний раз редактировалось St-Andre; 19.04.2010 в 00:00.
нынешняя Украины получила свою территорию в наследство от УССР.
возражения будут?
Не понял посыла, прошу пояснить.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
А що таке урср?
Ублюдочний придаток совдепії.
Де про українців думали в останню чергу.
ЗАХОПЛЕННЯ БОЛЬШЕВИКАМИ УКРАЇНИ.
1. Перший похід большевиків Росії на Україну.
17 грудня 1917 року Рада народних комісарів Росії в порядку підготовки війни проти України пред'явила уряду України ультиматум «Про визнання Радою Народних Комісарів Росії Української Народної республіки та про пред'явлення Центральній Раді ультиматуму за її контрреволюційну діяльність». Даний ультиматум є грубим втручанням у внутрішні справи України, він означав початок першої військової агресії проти України, що є порушенням права кожної нації на самовизначення. Це порушення є триваючим і таким, що протягом свого здійснення порушувало п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
22 грудня до Харкова прибули російські червоногвардійські загони на чолі з Ховріним і Сіверсом, які почали роззброювати українські військові підрозділи Центральної Ради і масово розстрілювати харків'ян, що є прямим порушенням ст. 4 Додатку до Конвенції про закони та звичаї війни від 5 (13) жовтня 1907 року, яка встановлює гуманне ставлення до військовополонених: “до військовополонених належить ставитися гуманно. Все що належить їм особисто, за винятком зброї, коней, військових документів, є їхньою особистою власністю. Це порушення є триваючим і таким, що протягом свого здійснення порушувало пп. “в”, “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (військові злочини та злочини проти людяності), а саме, порушення принципів ведення війни: вбивства, застосування тортур, уведення в рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузде руйнування міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів.
Просування большовицьких військ супроводжувалось масовими розстрілами українців, інтелігенції, духовенства. Червоний терор і масові розстріли стали повсякденним звичайним явищем, що є порушенням пп. “б”, “в”, “г”, “д” ч. 1 ст. 23 Конвенції про закони та звичаї війни та пп. “в”, “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (військові злочини та злочини проти людяності), а саме порушення принципів ведення війни: вбивства, застосування тортур, уведення в рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів.
Після кількаденних бомбардувань з важких гармат, навіть снарядами з отруйними газами, Києва, московські большевики 26 січня ввірвалися в місто. За декілька тижнів було розстріляно без суду і слідства біля 5 тис. киян - ці дії є порушенням ст.ст. 25, 26 Додатку до Конвенції про закони та звичаї війни від 1907 року, які встановлюють, що “забороняється атакувати чи бомбардувати, будь - яким способом незахищені міста, селища або будівлі. Начальник військ, що нападає, перед тим як почати бомбардування, за винятком випадків атак відкритою силою, має зробити все, що від нього залежить, для попередження про це влади” та ст. 28 вказаної Конвенції, якою “забороняється віддавати місто на розграбування, навіть взяте приступом” та пп. “в”, “с” ст. 6 Статуту міжнародного військового трибуналу (військові злочини та злочини проти людства), а саме порушення принципів ведення війни: вбивства, застосування тортур, уведення в рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів, а також порушенням Декларації про відміну використання вибухових та запальних куль 1868 року.
Після підписання Брестського миру большевики змушені були покинути територію України, але в той же час використали відтягнутий ними час виводу своїх військ для пограбування української власності. Зокрема вивозився хліб, цукор, вугілля, обладнання великих промислових заводів, всі матеріальні та культурні цінності, що стали потім чомусь "достоянием великой русской культуры", це є порушенням ст. 46 Додатку до Конвенції про закони та звичаї війни від 1907 року, про те, що “приватна власність не підлягає конфіскації”, ст. 47 Конвенції про закони та звичаї війни, яка встановлює, що “пограбування в будь - якій формі забороняється”, ст. 56 Конвенції про закони та звичаї війни яка вказує, що “власність громад, установ церковних, благодійних і освітніх, художніх і наукових, навіть та, що належить державі, прирівнюється до приватної власності і не може бути конфіскована”. Цей злочин має рецидивний характер, оскільки вчинявся з боку Компартії по відношенню до України неодноразово.
Suum cuique
І далі...
Другий похід большевиків Росії на Україну.
9-10 грудня 1918 року комуністично-більшовицький режим Росії розв’язав другий військовий похід проти України, що підпадає під кваліфікацію п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
Протягом січня 1919 року значна частина території України вже контролювалась Червоною армією, а з 3 січня в Харкові функціонував Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, на одному з перших засідань якого вказувалось, що він "створений за постановою ЦК РКП, є його органом і проводить всі розпорядження та накази ЦК РКП(б) безумовно."
Таким чином, встановилась аналогічна Совєтській Росії структура влади, яку було псевдозаконодавчо легітимізовано прийняттям першої Конституції УСРР у березні 1919 року, яка повністю повторювала Конституцію РСФРР, що є порушенням ст. 43 Конвенції про закони та звичаї війни від 1907 року, “з фактичним переходом влади з рук законного уряду до захопившого територію неприятеля, останній зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для того щоб, наскільки це можливо, відновити та забезпечити громадський порядок та суспільне життя, поважаючи існуючі в країні закони, крім випадків коли до цього були перешкоди”.
3. Третій похід большевиків Росії на Україну.
7.11.1919 року - комуністи розв'язали третю агресивну війну проти України, що підпадає під кваліфікацію п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
Під час проведення агресивних воєн були створенні терористичні організації у вигляді регулярних військ червоної армії, ЧК. Військове командування Червоної армії (ЧА) грубо порушувало закони і звичаї війни:
У 1920 році Червона армія підійшла до міста Борисполя і запропонувала його оборонцям здатися. Загін української армії відмовився. ЧА захопила місто і розстріляла кожного десятого цивільного мешканця міста! Ці дії підпадають під квіліфікацію п. ”с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти людяності), вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів.
22.11.1921 р. у с. Базар ЧА взяла в полон 359 українських військових серед яких було і багато поранених, і запропонувала їм перейти на службу до комуністів. Вони відмовилися, за що були розстріляні. Тим самим ЧА, будучи органом Компартії, вчинила злочин, передбачений п. “в”, ч. 1, ст. 23 додатку до Конвенції про закони та звичаї війни від 5 (18) жовтня 1907 року, яким забороняється "вбивати ворога, який склав зброю, не має засобів до оборони і безумовно здався" та ч. 2 ст. 23 яка не дозволяє "вимагати від військовополонених брати участь в військових діях проти своєї країни".
Діяльність большевиків на території України була спрямована на тотальне знищення українського населення, є злочином триваючим і таким, що протягом свого здійснення порушував природнє право людини на життя, а в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього такі дії кваліфікуються як геноцид проти окремої етнічної групи.
За період 1921-22 pp. після поразки армії Української Народної Республіки, російські комуністи в місті Вінниці розстріляли понад 10 тисяч керівників, офіцерів і солдатів УНР за участь у національно-визвольній війні. Це є порушенням п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру) а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
Розв’язання масового та індивідуального терору щодо українського населення, провідників української держави є геноцидом проти всього українського народу і передбачає кримінальну відповідальність у відповідності з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
30.12.1922 року - оформлення окупації України комуністичною Росією у формі створення так званого Союзу РСР (без ратифікації договору Верховною Радою України).
Усі вищевказані війни мають ознаки неспровокованих агресивних воєн, які Компартія планувала, готувала і здійснювала в різний час з агресивною метою, носять загарбницький неоколоніалістичний характер, велися антилюдськими методами, тобто є злочинами, передбаченими п. «а» ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
Війна, яку розв'язали російські більшовики проти УНР була неоколоніалістичною війною соціалістичного типу за збереження "єдиної і неділимої Росії". Такі дії носять антилюдський характер і у відповідності з п. “а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу кваліфікуються як злочин проти миру, а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи заговорі направлення на здійснення будь – якого з перелічених дій.
Прагнучи необмеженої диктатури, більшовики 19.01.1918 року Декретом ВЦВК ліквідували парламентаризм в Росії. Після захоплення України комуністи розповсюдили дію цього декрету і на Україну, ліквідувавши український парламент, що є порушенням 4-ї Гаагзької конвенції 1907 року, яка не дозволяє загарбнику скасовувати закони на окупованій території. Відповідно до ст.43 даної Конвенції “з фактичним переходом влади з рук законного уряду до захопившого територію неприятеля, останній зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для того щоб, наскільки це можливо, відновити та забезпечити громадський порядок та суспільне життя, поважаючи існуючі в країні закони, крім випадків коли до цього були перешкоди”.
Масові репресії, терор і розстріли були постійним супутником більшовицького режиму в Україні, спрямовані в першу чергу проти учасників національно-визвольного руху, опозиційних партій і національного духовенства. Ці дії, а саме: вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів, у відповідності до п “с”, ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу кваліфікуються, як злочин проти людства.
Надхненником і організатором терору та репресій було партійне керівництво ВКП(б), а їх виконавцем - армія, каральні, місцеві та партійні державні органи.
Результатом розв’язаної большевиками Росії агресивної війни проти України - була анексія українських земель, ліквідація незалежної Української держави, створення аналогічного з Російським тоталітарного режиму і на території України.
Suum cuique
еще раз повторить вопрос о территориях?
или Крым (а заодно и Одессу) вернете России, чтобы "ублюдочный придаток" не тяготил?
Що Одеса має до Росії?
А Крим?
Suum cuique
К счастью, вопросы такого рода уже не смогут решать верные жополизы Бандеры.
Так что вышеприведенные сопли не стоят внимания, хоть и изложены не без следов литературного таланта.
Истеричек не убеждают прекратить истерику. Им отвешивают пару пощечин и обливают холодной водой.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Ваш "кумовской" теж нічого не вирішить...
Не надійтесь...
Я розумію ваше обурення..бо ж тії...новороси...хм..малороси...точніше недороси....
Ні росіяни..ні українці...ущербність свої відчуваєте...от і біситесь...
Насєлєніє...
«Население» - це ті, якими свого часу населяли українські села, виморені голодом.
«Население» - це ті, які займали садиби, вивезених у Сибір «куркулів».
«Население» - це ті, які займали квартири, розстріляних по застінках НКВД та КГБ...
[MOD] Неуважительное отношение к участникам форума
Последний раз редактировалось Pablo Escobar; 19.04.2010 в 14:37.
Suum cuique
хороший вопрос.
историю почитайте, что ли...
и Одесса, и Крым стали украинскими благодаря коммунистам, к-рых вы ненавидите.
а ваш бандера Украине ничего не дал, кроме слез и горя.
У слова "ваш" может быть несколько значений : "ваше мнение" или "ваши блохи" - это же не значит, что они вам "принадлежат" в одном и том же смысле.
"Ваши" националисты - это как и "ваши горы", "ваши коровы" или "ваши разбойники" - то-есть просто с Украины, даже если вы никогда не лазили по горам, не доили коров и не встречались с разбойниками. Короче : ничего обидного в выражение "ваши националисты" я не вкладывал. Вот если бы я сказал : "вот они, вами вскормлённые, ваши родные националисты", тогда бы это было и несправедливо и обидно.
За "кумовского" тебе лучше знать, мил человек,
сподівайся, що не вилізе назовні)
даже не пытайся меряться титульностью,Ні росіяни..ні українці
не тянешь.
По сути вопроса комментарии будут?
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
Да меня нельзя обидеть выражением "ваши нацисты", не мои они, как не крути.
Предлагаю вернуться к методу избавления от этой парши.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
В 70 роках вийти по УДО з "малолєтки...
Фантастика....то ж стукати треба було як дятел...
А по суті я відповів вище...
МІЛІТАРИЗАЦІЯ НІМЕЧЧИНИ.
Різними шляхами Сталін та Гітлер йшли назустріч один одному - Гітлеру потрібна була російська сировина, Сталіну - німецька технологія.
Договір позбавив Німеччину міжнародної ізоляції, відкрив перед нею вигідні перспективи в придбанні через посередників стратегічних видів сировини, без якої жодна армія не могла взутися й вдягтися. За нових умов чорноморські, далекосхідні та незамерзаючі північні порти СССР можна було використовувати дня транзиту таких закуплених через посередників стратегічних матеріалів як каучук, соя, нафта та інші, що іх Німеччина під час морської блокади не могла транспортувати морем, а лише совєтськими залізницями. Також можна додати олово, боксити, текстиль, бавовну, що йшли з країн Південно-Східної Азії, графіт із Мадагаскару, вольфрам та каучук з Індокитаю, сою, жири, консервовані молочні продукти.
Відповідно до господарського договору 1939 р. Сталін направив до Німеччини спеціальну комісію, що мала визначати якість запропонованих німецькою стороною товарів.
Паралельно німецька делегація вела інтенсивні переговори в Москві з Мікояном. 11 лютого 1940 р. було підписано новий економічний договір, розрахований на 27 місяців. При чому СССР мав виконати свої поставки за 18 місяців (якраз до літа 1941 р.), а Німеччина — впродовж усього договірного терміну.
За цим договором СССР мав поставити в Німеччину сировини й матеріалів на суму понад 500 млн. марок.
Взаємною торгівлею, спільними діями проти Польщі совєтсько-німецьке співробітництво не обмежувалося. Пакт і договір про дружбу й кордон регламентували ще й воєнно-стратегічне співробітництво. Так, Німеччина цілковито підтримала СССР у його окупаційній війні проти Фінляндії, а СССР надав послуги Німеччині в організації на території Мурманської області спеціальної военно-морської бази "База-Норд", що обслуговувала німецькі підводні човни під час кампанії проти Норвегії. Це були ті самі човни, що 1939 — 1941 рр. розстрілювали британські конвої у Північній Атлантиці. У тому ж Мурманську німецькі кораблі переховувалися від англійських торпедоносців, поповнювали свої запаси, води, продовольства, зброї, ремонтувалися. Особливо дошкуляв англійським кораблям рейдер "Бремен", що також базувався в районі Мурманська.
Цей економічний договір, а також інші, що були підписані згодом, сприяв озброєнню вермахту, що є порушенням Версальського договору 1919 року, за яким Німеччині заборонялось мати важку артилерію, танки, підводні човни та військову авіацію, а відтак і порушенням п. ”а” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу (злочини проти миру), а саме: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з перелічених дій.
ЗЛОЧИНИ КОМУНІЗМУ ПЕРІОДУ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.
1. Організація, спільно з гітлерівціми, комуністичною владою СССР ІІ Світової війни.
23 серпня 1939 року було підписано пакт Молотова - Рібентропа, додатком до якого були секретні протоколи. За ними був проведений поділ українських земель, які входили станом на 1939 рік до складу Польщі, що їх мали зайняти нацисти та комуністи. Також Червона Армія мала допомогти Вермахту окупувати Польщу.
1 вересня Вермахт почав агресивну війну проти Польщі, а 17 вересня Червона Армія розпочала бойові дії проти Польщі зі свого боку, виконуючи секретну угоду про розподіл сфер впливу в Європі. Під час польської компанії Вермахт і Червона армія проводили спільні бойові операції. Наприклад, по захопленню Бреста.
Так і не дочекавшись повідомлень про падіння Варшави чи про втечу польського уряду за кордон, Сталін віддає наказ розпочати воєнні-дії проти Польщі. 17 вересня 1939 р. совєтські війська перейшли польський кордон.
Таким чином Совєтський Союз разом зі своїм спільником – нацистською Німечинною розв’язав агресивну війну проти Польші і такі дії у відповідності до Статуту Міжнародного Військового Трибуналу кваліфікуються як злочин проти миру, а саме: “планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи заговорі направлення на здійснення будь – якого з перелічених дій.”
Переважна більшість території Західньої України увійшла у межі- СССР, але, бажаючи добитись контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до УССР Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. В результаті ці українські етнічні території (близько 16 тис. кв. км. з 1,2 млн. населення) опинилися під німецькою окупацією.
Таким чином західноукраїнські землі були приєднані до СССР шляхом анексії.
Suum cuique
І продовжу
Отже СССР з метою захоплення все нових і нових територій, розв’язує агресивну війну проти Польської держави в процесі війни було взято в полон, а згодом ростріляно декілька тисяч польських військовополонених, що є порушенням п. “а” та “в” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу, а саме: вбивства, застосування тортур, увід у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю.
2. Масові репресії на окупованих територіях, що їх за спільною угодою планово проводили НКВД та гестапо.
На окупованих теритоторіях НКВД та гестапо здійснювались масові репресії та розстріли української і польської інтелігенції, державних службовців, військових, духовенства. У березні 1940 року на спільному симпозіумі гестапо-НКВД сторони обмінялися списками осіб які підлягали знищенню та обговорювали подальшу долю польських військовополонених. Навесні і влітку цими службами, на території Польщі була проведена “Акція АБ”, в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури, мистецтва. Також за спільною угодою відбулась передача СС і гестапо 800 німецьких та австрійських антифашистів, що спочатку переховувалися в СССР, а потім стали мешканцями ГУЛАГу.
Треба відзначити, що під час цих спільних “акцій” радянські карателі діяли набагато маштабніше ніж німці. За нещодавно розсекречених матеріалів “Особой папки” дізнаємось, що в “комитете государственной безопасности при совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетние дела и другие материалы на расстреляных в том же году пленных и интернированых офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек, из них: в Катынском лесу Смоленская область 4421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3820 человек и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Беларуссии.
Вся операция по ликвидации указаных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года.”
Дії більшості засуджених до страти кваліфікувались за статтею діючого на той час Кримінального кодексу СССР як “Зрада Батьківщини”, однак населення окупованих територій не можна було вважати громадянами Радянського Союзу , оскільки приєднання західноукраїнських територій відбулося насильницьким шляхом, в односторонньму порядку і в загальному носило фіктивний характер. В той же час мирне населення , яке з приходом неприятеля взяло в руки зброю, не можна розглядати як зрадників країни-завойовника.
Вказані злочини Компартії підлягають відповідальності згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.
3. Репресії комуністичного режиму на Західній Україні 1939-40 рр.
Масові репресії були застосовані також до населення Західної України та Західної Білорусі. Навесні 1940 року звідти до Казахстану були депортовані близько 25 тис. сімейств, а також тисячі біженців. Про маштаби репресій можна судити з того, що для перевезення депортованих виділили 81 ешелон по 55 вагонів у кожному. В Західній Україні в 1939-1941 роках було репресовано 1 мільйон 70 тисяч осіб, що, в основному, передбачало виселення за межі України без права повернення або на тривалий строк.
В порушення ст. 102 Конституції СССР, згідно якої правосуддя мало б здійснюватися виключно судами, депортація проводилася за рішеннями органів НКВД та вироками позасудових органів („трійок”). Таким чином державні органи Компартії порушували навіть власне законодавство, не кажучи вже про норми міжнародного права.
4. Масові розстріли у в’язницях на території України 1941 році.
Водночас із поширенням репресій на території Галичини було створено широку мережу в’язниць. Додатково було відкрито 25 в’язниць і дві внутрішні тюремні камери, які протягом короткого часу були переповнені. Встановлених лімітів ніколи не дотримувалися і вже невдовзі камери були настільки переповнені, що люди були змушені спати стоячи. В’язниці перебували в антисанітарному стані, в них час від часу спалахували епідемічні захворювання.
Під час відступу радянських військ під натиском військ Вермахту без вироку суду репресивні органи держбезпеки масово розстрілювали в’язнів, що були зараховані до “ворогів народу”.
У відповідності із наказами працівників НКДБ у в’язницях Львівської області було розстріляно 2464 в’язні, звільнено 808 в’язнів, переважно звинувачуваних у побутових злочинах. У двох в’язницях Дрогобицької області, у містах Самбір і Стрий розстріляний 1101 в’язень; у в’язницях Станіславської області розстріляно 1000 в’язнів, міста Луцька - 2000, у Ковелі - 194, у Дубно - 260; із Чорткова було евакуйовано 954 в’язні, по дорозі розстріляно 123, а у місті Умані - 767 в’язнів; у Перемишльській в’язниці розстріляно 267 в’язнів, у Вінниці – 22756 в’язнів, у Києві – 150000 в’язнів, в Заліщиках – 2500 в’язнів.
Такі дії, що були вчинені за наказом радянського керівництва, є нічим іншим як масові вбивства, що здійснювались в порушення загальної процедури кримінального судочинства, з перевищенням владних повноважень та порушенням основних прав людини, а також статті 102 Конституції СССР 1936 року за якою „правосуддя в совєтському союзі здійснюється виключно судами.” Такі дії кваліфікуються згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.
Suum cuique
почему они не умеют отвечать на простые вопросы?
например, что бандера дал Украине, так никто и не сказал
Подробней, пожалуйста, когда и как ты вышел? И зачем стучал?
Не заметил.А по суті я відповів вище...
Кстати, прячь свои простыни под кат, прояви уважение к людям - все равно никто не читает.
С титульностью мы, полагаю, разобрались.
А и очень просто,
ответов не существует.
Устал от всех… Хочу пожить немного один. [I](с) изобретатель водородной бомбы[/I]
УК и европейские нормы борьбы с экстремизмом и негационизмом.
Нужно отбить у них охоту упоминать "совдепию" как первопричину их злопыхательства. От "совдепии" надо решительно и недвусмысленно отвернуться. И даже добавить, что националистический путь - это путь в стократ худшую совдепию : национализм - это не просто всегда - война, но и война бежалостная и людоедская.
Отмывать "совдепию" - это давать националистам удобную ширму для их идиотской идеологии. А нужно дать понять, что она основана на одной слепой ненависти и ни к чему, кроме ненависти, привести не может.
Пока у вас будут восхвалять Сталина, у националистов найдётся, хоть и надуманный, но всё же повод для болтовни о "боротьбе с совком".
Ваши права
Тема: 
Ответить с цитированием
Социальные закладки