Показать скрытый текст ТАК ХТО Ж ВІДКРИВ АМЕРИКУ?
Олександр ДУБИНА,
кандидат історичних наук
Останнім часом українська історична наука зробила величезний поступ, який має всесвітнє значення. Завдяки титанічній дослідницькій праці наших провідних учених, звитяжному пошуку патріотів-ентузіастів, на основі невідпорних фактів, нарешті, було частково відновлено історичну правду, котра полягає в тому, що Україна є колискою світової цивілізації, а ми, українці, — її творцями. Так, наприклад, видатний український шумеролог, етнолог, філософ та історик Лев Силенко (США) у своїй 1427-ми сторінковій безсмертній класичній праці «Мага віра» (українською мовою видана у Нью-Йорку 1979 року) беззаперечно довів, що саме гиксоси — одне з давньоукраїнських племен «розбудували місто Єрусалим десь за 500 років перед вторгненням жидів до Ханаану. Ханаани — свідчить Л. Силенко, — звали гиксосів «русами». Ці руси збудували селище Русасалем, тобто «Русів постій». З назви - Русасалем постало — Єрусалим», — робить цілком обгрунтований висновок великий шумеролог-єрусалимолог. Навмисно заплутану впливовими антиукраїнськими силами проблему розселення народів на земній кулі в давнину блискавично розв'язав наш славетний письменник Серпи
Плачинда: «Ще за трипільської доби (IV тисячоліття до Р. X.) волхви створили демографічну концепцію, котра не дозволяла перенаселяти наддніпрянський регіон, де мешкали багатодітні племена й родини. Внаслідок цього волхви що три роки влаштовували жеребкування, за допомогою якого формувалися молоді общини ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ «НА НОВІ ЗЕМЛІ». Так під проводом волхвів давньоукраїнські племена й общини заселяли Індію, Месопотамію, Малу Азію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, о. Крит, Західну Європу. Волхви сприяли повній колонізації Балкан» (Сергій Плачимда. Словник давньоукраїнської міфології, Київ, 1993, С. 19). І все ж, навіть у цій геніальній концепції відчувається певна обмеженість: розселення українців лімітується лише євразійським континентом. Причини цієї обмеженості зрозуміти неважко — вони полягають, насамперед, у тому, що протягом століть різномасті зайди й чужинці штучно стримували розвиток української політичної думки, прищеплювали й провінційність і містечковість. Зараз вже добре відома присутність українців у Африці Зокрема, доведено українське походження мамелюків, як урядували в Єгипті з 1250 по 1517 рік. Ми ж звернемо свою увагу на іншу частину Земної кулі.
* * *
Ще в юнацтві я захопився Латинською Америкою. Але, вивчаючи історію цього далекого континенту, я щоразу натрапляв на загадкові свідчення впливу української культури на розвиток тамтешніх народів.
Візьмемо, наприклад, назву індіанського племен: що мешкає на території Чилі —арауканн. До іспанської колонізації вони називали себе мапуче. І раптом — зміна назви цілого народу, що сталося у першій половині 16 століття. Спробуємо проаналізувати, чим це було обумовлено. Для цього звернемося до найавторитетніших довідкових видань. Латинская Америка. Энциклопедический справочник. Т. І, Москва, 1980, С. 259: «У культурі арауканів багато своєрідних рис — ритуальні танці...» СТОП!
Український радянський енциклопедичний словник. Т. І, Київ, 1966, С. 101: «АРКАН—1). Старовинний український чоловічий танець... Аркан танцюють з топірцями в руках. 2). Довгий мотузок із зашморгом на кінці, яким ловлять тварин. У скотарів Південної Америки аркан називається ласо». Тільки глухий і сліпий не почує й не побачить, що «араукан» — це трансформований «аркан», а трансформація українського слова в індіанське сталася завдяки гортанній вимові південноамериканських тубільців. Аналізуючи причини зміни назви мапуче на аркан, неможливо не дійти до єдиного логічного висновку: побачивши ритуальні танці з томагавками, та ще й ласо, наші предки, цілком природно, назвали
аборигенів того краю арканами, арауканами. Загадкою залишалося лише те, як потрапили українці до тих далеких країв у 16 столітті. Втім, про це — трохи згодом. А тепер — про ще один вельми промовистий факт. 30 листопада 1966 року було проголошено незалежність острівної карибської країни — Барбадосу. Так от: барвами
державного прапора цієї країни стали... синя і жовта! Крім того, посередині прапора міститься зображення тридента, яке являє собою стилізацію класичного українського тризуба.
А може, наведені факти і безліч інших свідоцтв українських впливів на народи Західної півкулі, зупинитись на яких не дозволяє обсяг журнальної публікації, обумовлені випадковим збігом обставин? Для негативної відповіді на це запитання знадобилися довгі роки копіткої праці над історичними документами, а також — матеріалами топоніміки, порівняльного мовознавства, етнографії тощо.
* * *
Якісне зрушення у моїх дослідженнях сталося 1992 року, коли все прогресивне людство святкувало 500-річчя народження українського козацтва і таку саму дату з дня відкриття Америки.
Святкуючи ці доленосні ювілеї, я раптом поставив перед собою несподіване запитання: а чи не пов'язані вони між собою? Давайте поміркуємо разом, шановний читачу.
Як відомо, українське козацтво виникло набагато раніш, ніж п'ять століть тому - цей факт вже переконливо доведено і тому не будемо на цьому зупинятися. А 1492 роком датується перша сучасна автентична письмова згадка про наше козацтво. Йдеться про лист великого князя литовського Олександра до кримського хана Менглі-Гірея (див.: Михайло Грушевський. Історія України-Руси, Т. VII, С. 82—83). У своєму посланні князь Олександр у відповідь на скаргу хана про те, що кияни й черкасці розбили під Тягинею (при гирлі Дніпра) татарський корабель, обіцяє «зробити трус між козаками» і покарати винних. «Але з цього листа виходить заразом, що назва «козак» у приложенню до українських воєнних людей була вже тоді загальновідома і не потребувала ніякого ближчого пояснення», — цілком слушно зауважує український історик Мирон Кордуба (див.: Володимир Антонович. Про козацькі часи на Україні. К., 1991, С. 49). Чому ж доти загальновідома назва не потрапляла до письмових джерел? Очевидно, вся справа в тому, що козацька морська експедиція 1492 року набагато перевершувала за кількістю учасників І потугою всі попередні походи, тому й привернула
до себе особливу увагу сучасників. Та незважаючи на розміри козацької армади, звісток про її подальшу долю не маємо. Але приймемо до уваги, що всі козацькі походи починалися в перші дні літа і експедиція, про яку йдеться, не могла бути виключенням з цього неписаного закону.
...3 серпня 1492 року з андалузького порту Палос (Іспанія) вирушила у далеку подорож перша експедиція під проводом Христофора Колумба, як у нас його прийнято називати. Ким він був? Звідки походив? З цього приводу вже 500 років точаться запеклі суперечки. Нині деяку перевагу має версія, згідно з якою Коломб є уродженцем Генуї. Втім, не будемо поспішати з остаточними висновками.
В різних країнах першовідкривача Америки називають по-різному: в Іспанії — Колон, в Італії - Коломбо; французи пишуть Коломб, англійці — Колумбус. Нас же найбільше за все цікавить, як звали великого мореплавця в Португалії, де він вперше отримав відомість і звідки здійснив свою першу морську подорож на далеку відстань (до Ісландії у 1477 році). А звали його в Португалії — КОЛОМ. Відомо, що у середньовічній Європи призвіща давалися, як правило, за місцем походження. Подивимося ж уважно на географічну карту. Ось воно! КОЛОМИЯ! Христофор з Коломиї чи можливо таке взагалі, а якщо можливо, то яким чином молодий українець опинився у далекій західноєвропейській країні І що він там робив? Те що безпосередній зв'язок між Центральною і Західною Європою існував, не викликає ніяких сумнівів Про спорідненість північно-західної іспанської області Галісія з українською Галичиною писалося вже багато, тому не буду зупинятися на цьому питанні окремо Лише наведу для скептиків один топонімічний приклад в Галки є провінція й місто під назвою Луго — Іспанський варіант назви нашого козацького Лугу Ну, що ви на це скажете, Хоми невіруючі? А на крайньому заході континенту молодий Христофор з Коломиї робив ось що свідомо чи підсвідоме виконував заповіт волхвів — шукав можливості для переселення українців на нові землі І зовсім не випадково, що відкритий ним материк згодом отримав назву Новий Світ.
Та повернемось трошки назад, до генуезької версії, поза як вона має під собою деяке підґрунтя. Допитливий юнак, що провів перші роки свого життя у важливому осередку транс європейської торгівлі, яким була Коломия у 15 столітті безумовно чув захоплюючі розповіді про далекі заморські країни Цілком природно, що погляди молодого
Христофора обернулися у бік найближчого моря — Чорного, яке у давнину називали ще й Руським. Береги цього моря на той час рясніли численними генуезькими колоніями Чи то самотужки, чи то у складі козацьких загонів (що найбільш Імовірно) юнак дістався цих колоній і отримав там перший досвід у морській справі. Відвідав він і Геную,
проте переконавшись, що інтереси тамтешніх купців обмежуються густонаселеним Середземномор'ям, Христофор вирушає до Португалії, яка була піонером у дослідженні невідомих частин Атлантичного океану Але й там йому не поталанило зібрати необхідні для далекої експедиції кошти, і він переїздить до Іспанії. Втім їхні Величності Фердінанд та Ізабелла були зайняті справами визволення країни від мавританського панування. І тільки у квітні 1492 року, вже після падіння останнього бастіону маврів — Гранади, іспанські монархи погоджуються Із запропонованим Христофором з Коломиї планом Але грошей на той час у казни не було Отож, їхня Величності зобов'язали місто Палос забезпечити експедицію Коломийця двома кораблями. Палос виконав наказ монархів і надав Христофорові два кораблі — «Пінту» і «Нінью» Та звідки ж узявся третій, флагманський корабель — «Санта-МарІя», який сам Христофор, на відміну від двох Інших кораблів, називав не «каравелою», з загадковим
словом «нао»? Для відповіді на це запитання ще раз уважно переглянемо списки експедиції, що вирушила до Нового Світу 3 серпня 1492 року Ось, нарешті! Шкіпером на «Санта-Марії», тобто правицею Колома, був Хуан де ла Коса. Але ж усі ми добре знаємо, що слово «козак» походить від слова «коса»! А щодо Імені «Хуан» — то воно є нічим іншим, як Іспанською модифікацією нашого українського «Івана». Отже, маємо найближчим соратником Коломийця був Іван Козак! Тепер стає зрозумілим, звідки потрапила до експедиції Христофора з Коломиї загадкова «Санта-Марія». Діставши згоду іспанських монархів на здійснення далекої подорожі, великий мореплавець повідомив про це своїх співвітчизників. Ті, у свою чергу, спорядили на допомогу Коломийцеві корабель. Саме це судно розбило татарський корабель, який заважав козакам вийти у Чорне море під Тяги нею. Десь у червні-липні Іван Козак приєднався до свого співвітчизника — Христофора з Коломиї.
Вони добре знали, що вирушають відкривати зовсім не новий шлях до Індії, а саме НОВІ ЗЕМЛІ, як заповідали далекі предки — волхви Для підтвердження цієї тези наведу
уривок з дослідження Н. Н. Непомнящего «Так кто же открыл Америку?» (Москва, 1990) «Друг дитинства Колумба і учасник його другої експедиції Мікеле ді Кунес у листі від
15—28 жовтня 1495 року писав, що коли Колумб заявив, що Куба — це берег Китаю, один з учасників плавання з цим не погодився і більшість супутників також. Тоді адмірал вдався до загроз і примусив людей принести заздалегідь підготовану клятву, що вони згідні з ним у всьому і зобов'язуються ніколи не висловлювати інших поглядів. У такий спосіб керівники експедиції розповсюдили брехливі відомості, буцімто відкриті ними землі—Азія, і мета експедиції — лише досягнути її Таким чином, Колумб свідомо приховував і мету, і результати своїх подорожей, аби здійснити у майбутньому переселення українців на відкриті ним землі. Та реалізувати ці геніальні плани не вдалося На той час Україна була виснажена боротьбою за своє існування відразу на трьох фронтах вона мала чинити спротив польському гніту, турецько-татарським наїздам та експансії Московії.
І все ж, деякі з наших співвітчизників дісталися далеких країн, про що промовисто свідчать наведені на початку цієї статті факти Але у подальшому Ініціативу освоєння нових земель перехопили більш стабільні Іспанія і Португалія Разом а тим, є вагомі підстави стверджувати, що в колонізації американських земель брали участь представники нашого народу.
Зокрема, досі незрозумілою і недослідженою є постать конкістадора Франсіско Пісарро. Радянська Історіографія робила з нього неписьменного головоріза. А між іншим,
Іспанське слово «pizarra», яке лежить в основі прізвища «Рizarro», означає не що інше, як «шкільну дошку», і підозріло нагадує «писаря» українського козацького війська. Втім, українське походження Пісарро потребує більш переконливих доказів, а поки що зауважимо, що своєрідним гімном підкореної ним Перу є пісня «Летить кондор», тематика якої перегукується з шедеврами української народної творчості, наприклад—піснею «Летить галка через балку».
А щодо жорстокості, з якою Пісарро підкорював нові землі, варто навести слова Дмитра Донцова « Галятовський (видатний український письменник і філософ 17 століття —
О.Д.) готов був уважати український народ за спеціального носія одвічної мудрості природи, за особливого виконавця її законів». Він писав, що «український народ живе під
небесним знаком Скорпіона Гнівний скорпіон своїм небесним впливом побуджує народ руський к войнам» (Д Донцов Дух нашої давнини, Дрогобич, 1991, С 184). Нагадаємо, що й Христофор з Коломиї народився під знаком скорпіона — 29 жовтня 1451 року.
Ще один важливий аспект відкриття Нового Світу нашим співвітчизником За даними відомого німецького «колумбознавця» Пауля Вернера Ланге, тільки севільське
товариство по контролю за торгівлею з Вест-Індією «Каса де контрацюн» (засноване 1503 року) до 1660 року вивезло до Іспанії 185 мільйонів кілограмів золота й 16 мільйонів
кілограмів срібла (див Пауль Вернер Ланге. Великий скиталец. Жизнь Христофора Колумба. Москва, 1984, С 45). Частина цього багатства по праву належить Україні, представники якої відкрили Новий Світ.
І, нарешті, ще одне міркування Багато географічних назв пов'язано з ім'ям першовідкривача. Всі ми добре знаємо південноамериканську країну Колумбію, або округ Колумбія у Вашингтон. Якщо бути вірним історичній правді, то ця країна мала б називатися Коломиєю, а округ столиці США — Коломиївським районом Вашингтона Може й слід керівникам нашої держави, виходячи з незаперечних фактів, натякнути відповідним Іноземним Інстанціям про необхідність відновлення Історично обумовлених географічних назв?
Сотні тисяч українців мешкають нині у Новому Світі Свідомо, чи підсвідомо, вони вирушили туди, виконуючи стародавній заповіт волхвів Разом з американськими
українцями ми могли б добитися торжества розуму й історичної справедливості.
Журнал “Українська культура”, №1, 1997 год
Сообщение от taras
Тема: НОВОРОССИЯ (*)
Ваши права
Социальные закладки