Приватизація, що відбувалася в Україні, проходила в інтересах вузького кола людей і її справжнім завданням був розподіл у нібито "законний" спосіб загальнонародної власності між декількома угрупуваннями, які згодом преса почала називати олігархічними кланами, політично-фінансовими групами тощо. Адже зрозуміло, що, стартуючи із зарплати радянського держслужбовця, компартійного діяча, директора заводу, простого юриста чи комсомольського функціонера, неможливо було у чесний спосіб буквально за лічені роки стати володарем крупних пакетів акцій промислових гігантів, фінансово контролювати цілі галузі, бути власником загальнонаціональних телеканалів, газет, журналів, радіо. ВО "Свобода" - за негайну націоналізацію заводів і фабрик, які належать вітчизняним власникам або націоналізацію їхньої частки власності в підприємствах, які були приватизовані незаконним шляхом. Партія вважає, що для подальшої чесної приватизації необхідно створити такі передумови: на законодавчому рівні заборонити приватизацію на конкурсній основі, проводити приватизацію лише шляхом вільного продажу акцій на фондових біржах, роль Фонду держмайна звести до встановлення стартової ціни на акції, якими володіє держава і які йдуть у вільний продаж на фондову біржу, участь у торгах на фондовій біржі можуть приймати через брокера як юридичні, так і фізичні особи, на законодавчому рівні заборонити форму продажу акцій пакетом.
Социальные закладки