Быстрее бы.Чекати залишилося недовго.
|
Да тут не один из оппонентов не заклемил данное профашисткое действие. Что, не запрещено.20. Пропаганда фашизма, нацизма, и так же попытки ущемления меньшинств (по любому признаку) или любых социальных групп на этом форуме запрещены – в сообщениях, на аватарах, подписях и в любом другом виде.
Нарушение этого правила влечёт бан.
Кому же бан? Дедушке?
Да, Яга, ты права... Вот занятно: люди с пеной у рта рубятся в ветке о сталинском тоталитаризме - можно или нет использовать на форуме аватар с портретом Сталина, а постить листовки с призывами к уничтожению "уничижительное наименование еврейского народа" - оказывается, в порядке вещей...
Хотя, впрочем, что это я? Не занятно это. Вовсе.
И это пройдет.
Та,прошу дуже.
У Заксенхаузені були ув'язнені провідні члени Організації українських націоналістів — Андрій Мельник і його дружина, Степан Бандера, Ярослав Стецько, а також провідник «Поліської Січі» Тарас Бульба-Боровець і багато інших провідних політичних і військових українських діячів. Згодом тут опинився й Олег Ольжич, якому судилося загинути в цьому концтаборі.
30 червня 1941 року ОУН(Б) без згоди німецької адміністрації проголосила у Львові Акт відновлення Української держави і створила уряд з 15 міністрів, на чолі якого став Ярослав Стецько. Бандеру арештували п'ятого липня, а Стецька — дев'ятого. Їх відвезли в Берлін до тюрми, а через кілька місяців ув'язнили в концтаборі Заксенхаузен. У серпні 1944-го німці звільнили Бандеру, марно сподіваючись на співпрацю.
Прихильники Андрія Мельника спробували сформувати український уряд у Києві восени 1941-го. Активістів арештували і розстріляли у Бабиному Яру. Самого Мельника ув'язнили в Заксенхаузені аж 26 лютого 1944-го.
Поета, археолога і видатного політичного діяча, «мельниківця» Олега Ольжича гестапо заарештувало у Львові 25 травня 1944 року. Його відправили до Берліна для допитів, як особливо небезпечного для Рейху, і потім до концтабору Заксенхаузен. Він загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р., закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц). Місяць не дожив до 37-річчя. Вольф повідомив Мельнику, що Ольжич наклав на себе руки. У доказ надав два аркуші, списані почерком Ольжича. Там говорилося про причини, чому Ольжич, мовляв, пішов у петлю. Цим він відмовлявся від будь-яких зізнань і зради друзів. Також не хотів зашкодити справам, які вів у ОУН. Однак невдовзі стало відомо, що Ольжича допитували, піддаючи тортурам, щоб дізнатися хоч якісь відомості. Від тортур він помер, але щоб приховати злочин, нацисти розповіли про самогубство. Тіло Ольжича спалили в крематорії концтабору.
Через півроку в'язнів почали звільняти з табору: Степана Бандеру та Ярослава Стецька — 27 вересня 1944 року, Стахіва та Романа Ільницького — 30 вересня, 18 жовтня — Андрія Мельника з дружиною, Тараса Бульбу-Боровця, Костя Мельника та інших.
Архів табору Заксенхаузен НКВД переправило до Москви. За словами директора бібліотеки ім. Олега Ольжича Олександра Кучерука, українські вчені кілька разів надсилали до Москви прохання передати в Україну частину архіву концтабору Заксенхаузен, що стосується українського питання. Проте російська сторона прислала матеріали тільки про загальновідомі факти. Отож доступ до правдивої інформації про місце ув'язнення провідних політичних діячів України досі перекритий. Про деякі деталі ув'язнення можемо дізнатися хіба що зі спогадів очевидців. Заксенхаузен є однією з багатьох білих плям, на якій червоніє кров омани. Залишається питання, чи продовжувати складати легенди про це знакове для українців місце, чи офіційно вимагати правдивої інформації про Заксенхаузен?
Місце нацистського ув'язнення Степана Бандери, Андрія Мельника та Олега Ольжича залишається маловідомим для українців
Suum cuique
Роман, я просила ответить на вопросы, а не постить очередную простыню, которая ответов на мои вопросы не содержит. Желательно - своими словами.
И это пройдет.
Лєна,якщо в даній цитаті міститься відповідь на запитання,то,чому б і не запостити?.
А,стосовно того,чому Бандера залишився живий?
Потрібно запитати в’язнів,тих,що вижили в концтаборах:а,чому.це ви підлі вижили.в той час.коли тисячі інших загинули.Ніпанятно...
До речі,совєцький режим теж полюбляв отакі запитання.І дуже багато в’язнів транзитом перекочувало з Освенціму(і т.д.) в ГУЛАГ.
Suum cuique
Не передергивайте, пожалуйста. Вы прекрасно знаете, что я имела в виду. Единственной антинацистской группой в украинском националистическом движении была группа Ольжича. Она и была уничтожена - нацистами. А разговоры об антинемецких позициях Бандеры, Стецько и пр. - это, пардон, от лукавого.
И это пройдет.
Упс. И меня Маканаки об этом же спросил...Сообщение от Makanaki
А ви єврей?
https://forumodua.com/showpost.php?p=2242598&postcount=1374
Красивая легенда.
Только Бандеру не арестовали, а отозвали в Берлин - устроить головомойку за то, что накосячил во Львове. Он там долго валил всё на Стецька - мол, меня там не было, ничего не знаю. Потом Бандера долго приставал к немцам с разными деловыми предложениями, а они посылали его на фиг. Потом он сильно надоел, и его из Берлина убрали в Заксенхаузен. Только не подумайте, что в бараки! Просто там на охраняемой территории было спецпоселение для разных нужных людей из национальных меньшинств. Не по гостиницам же их было держать. Так что жили они там неплохо и было при деле, просто уже шататься куда захочется не могли. Когда немцев Советская Армия начала сильно бить, Бандера имел неосторожность порадоваться, что зря они от его услуг отказались. Немцы взбеленились и на всякий случай посадили в лагерь двух братьев Бандеры - типа как заложников, чтобы сильно не выдрючивался и помнил, кто в доме хозяин. Но когда польские лагерники узнали, кого к ним подсадили - бандеровские братья недолго прожили...
Ну а выпустили Бандеру - точнее, пустили в дело - когда немцам было уже совсем хреново и они хватались за любую соломинку, даже за Бандеру. Но он и тогда тоже сильно старался отработать высокое доверие.
Когда немцев не стало - его передали другим хозяевам.
Ну а потом - приговор Советского правительства и приведение его в исполнение.
За всё хорошее.
Да нет. Им по даче не выделяли.А,стосовно того,чому Бандера залишився живий?
Потрібно запитати в’язнів,тих,що вижили в концтаборах:а,чому.це ви підлі вижили.в той час.коли тисячі інших загинули.Ніпанятно...
Показания бывшего сотрудника гестапо и абвера лейтенанта Зигфрида Мюллера, данных им на следствии 19 сентября 1945 года.
Центральный Государственный Архив Общественных Объединений Украины .-Ф. 57.-Оп. 1.– Д. 338.-Л. 268-279....
В декабре 1944 года главное управление имперской безопасности освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.
Бандера с того времени находился под персональным надзором и работал по указанию вновь назначенного начальника отдела 4-Д оберштурмбанфюрера Вольфа. В том же месяце Степан Бандера прибыл в распоряжение абверкоманды-202 в г. Краков и лично инструктировал Данылива, а также подготовленную нами агентуру, направляемую для связи в штаб УПА.
Таким образом, диверсионная работа, которую проводили в тылу Красной Армии украинские националисты, была санкционированная Степаном Бандерой и проводилась под руководством немецкой разведки.
Вопрос: Вы лично встречались с Бандерой в деле разведки?
Ответ: Да. По случаю приезда Бандеры в абверкоманду-202 капитан Кирн устроил банкет на вилле нашей команды, которая находилась по Гартенштрассе 1 (возле краковского стадиона), на котором выступали с речами Бандера, капитан Кирн и профессор Данылив. Там я познакомился с Бандерой, а потом через несколько дней встретился с ним уже на деловой почве.
27 декабря 1944 года я подготовил группу диверсантов для переброски её в тыл Красной Армии со специальным заданием. Эта группа состояла из трех украинских националистов - Лопатинского, «Демеда» и одного радиста, фамилии которого не помню.
Степан Бандера в моем присутствии лично инструктировал этих агентов и передал через них в штаб УПА приказ об активизации подрывной работы в тылу Красной Армии и налаживании регулярной радиосвязи с абверкомандой-202.
Я был представлен группе как офицер абверкоманды-202, назначенный на должность офицера связи в штаб УПА с тем, чтобы когда я прибуду в штаб УПА, они смогли меня узнать как представителя абверкоманды-202.
Вся группа Лопатинского, переброшенная мною в тыл Красной Армии немецким самолётом с краковского аэродрома в район г. Львова, имела при себе для передачи в штаб УПА один миллион рублей, медикаменты, обмундирование, взрывчатку и рацию.
...
В связи с приближавшимся окончательным разгромом Германии я, осуществив заброску последней группы, 21 апреля 1945 года перешел в Праге на нелегальное положение и больше в абверкоманду-202 не явился. О судьбе и дальнейших действиях группы Кирна мне ничего неизвестно.
Однако мне известно, что украинские националисты предприняли меры к установлению связи с командованием англо-американских войск. Данылив и Бурлай имели указание штаба УПА, чтобы перейти через линию фронта к англо-американским войскам, проинформировать их о жела¬нии украинских националистов контактировать свою подрывную деятельность на территории Украины с командованием англо-американских войск. Часть группы должна была сопровождать Бурлая к американцам. Данылив намеревался бежать к союзникам вместе с Бандерой. Зная, что я владею английским и французским языками, Бурлай предлагал мне присоединится к его группе и вместе перейти к американцам.
В начале апреля 1945 года Бандера имел указание Главного управления имперской безопасности собрать всех украинских националистов в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной Армии. Бандера создал отряды украинских националистов, которые действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу отдела 4-Д и бежал в г.Веймар. Бурлай мне рассказывал, что Бандера договорился с Даныливым о совместном переходе на сторону американцев...
19 сентября 1946 года.
Когда немцев не стало - его передали другим хозяевам.
Вы ничем не отличаетесь от своих предшественников. То фашистская Германия, теперь Европа. А когда нет никого - в лесу отсиживаетесь и листовочки печатаете. Уберите это и не позорьтесь тем, что за вас вопросы решают.
С таким отношением к себе вы НИКОГДА не возродите свою придуманную Украину!
СС и другая мерзость в центре Киева - это уже показатель. Доиграетесь вы в свою незалэжнисть, голодоморы и украинизацию.
Не ми засудили комунізм, а Парламентська асамблея Ради Європи.
В перший рік незалежності у нас був шанс усе змінити. У своїх виступах на мітингах розумні люди пропонували: "Давайте поступимо, як у країнах Прибалтики: усунемо перефарбованих комуністів та кадебістів від влади". Але… їх підтримувала лише купка патріотів, котра в основному складалась з уцілілих в комуністичних концтаборах повстанців.
Ви можете собі уявити, що після поразки націонал-соціалістичної ідеології німецький народ обрав керувати державою… високопоставленого офіцера колишнього Гестапо? Та таке у страшному сні не присниться.
Нам потрібно сказати собі всю гірку правду, очиститись від крові та бруду - назвати злочини та катів поіменно. Це дуже болючий процес, але він необхідний - інакше не зрушимо з мертвої точки.. Так зробили у Німеччині, так нещодавно робили у країнах Прибалтики, так мусимо зробити і ми. Праця в НКВС та КДБ СРСР буде прирівнюватись до роботи в нацистському Гестапо з усіма витікаючими звідси наслідками.
Але до цього ще далеко.Поки ще живе в людях ностальгія за совковим минулим,ґарантованою мискою помиїв.
У всьому цивілізованому світі за вбивство лише однієї людини злочинця суворо карають, а у нас організатора величезного злочинного угрупування за вбивство десятків мільйонів безневинних громадян називають генієм, вождем світового пролетаріатуА тих,хто намагався боротися проти цієї системи,називають бандитами..От в цьому парадокс.
Suum cuique
Вы отстали от времени, Рома. Ленина у нас если кто и называет гением, так разве что электорат КПУ и Витренко (их результаты на выборах говорят о величине этого электората). А вообще в стране другая тенденция: в то время, как в мире за убийство одного человека сурово наказывают, у нас людям, причастным к сотрудничеству с нацистами, этнической резне и убийствам мирного населения, присваивают звания Героя. Таков вот парадокс...
И это пройдет.
Социальные закладки