Да по вашей просьбе пересмотрел пару страниц. У меня в отличии от вас времнеи нету.Но вы насстаиваете. Ксати зря забанили.Боятся.А откуда Вы знаете Кертиса ?Он в бане, а у Вас два сообщения на форуме всего.
__________________
| ||
Тема: Поговорим об ОУН - УПА
Да по вашей просьбе пересмотрел пару страниц. У меня в отличии от вас времнеи нету.Но вы насстаиваете. Ксати зря забанили.Боятся.А откуда Вы знаете Кертиса ?Он в бане, а у Вас два сообщения на форуме всего.
__________________
Однако, хорошо начинаете общение на форуме. Многообещающе. С истеричного хамства. Так и продолжите?Сообщение от Noyabr
И это пройдет.
Маджжентіс,скажу Вам,що не все так однозначно в історії.Єдине,що можу сказати,це підтвердити сказане Юрою.Не став би народ підтримувати стільки років бандитів,якими їх подавала сталінська пропаганда.
Так,для мене і моїх земляків УПА - це герої апріорі.Для всіх,хто прийшов з і за ЧА - вони - вороги.Але розпитайтесь у справжніх ветеранів - чи все так було гладенько,як подає агітпроп?
Дуже цікаво це подає Микола Горбатюк.
"На "визволених" землях України червоноармійці всіх - від малого до старого забирали до війська. Людей хапали на вулицях, у полі, де зустрівся, і, не даючи навіть зайти додому, щоб узяти належний одяг, взуття чи бодай повідомити родину, зганяли в місця, поспіхом обгороджені колючим дротом. Зареєструвавши їх, повісивши чи розстрілявши яких 10-15 відсотків, решту, ненавчених військової справи, майже беззбройних ("Оружие добудете у врага!"), гнали на передову. Тільки перші лави наступаючих мали гвинтівки, друга і третя повинні були забирати зброю в тих, що загинули, і з нею наступати на німецькі позиції. Армійського обмундирування не давали і тому їх називали "чорножупанниками". Гнали, як отару ("искупить грех перед Родиной"?). Гнали на масове убивство саме за те, і тільки за те, що вони були українці! За те, що в перших місяцях війни населення України опинилося під німцями.
І вони йшли у бій, сотні тисяч... "Заґрадітєльниє отряди" - енкаведисти підганяли їх пострілами в потилицю. Йшли голі, босі, в солом'яних брилях, в уславлених радянських "балетках", йшли беззбройні проти вогняних лав ворога... Величезні простори від Дніпра до Будапешта й Берліна густо вкриті трупами тих, що їм "Родіна" дозволила "іскупіть свою віну" перед Сталіним. Скільки їх отак "іскупіло ґрєх", ніхто не скаже, бо ніхто не знає... Лише одиниці з числа тих приречених уціліли, потрапивши до німецького полону, щоб розповісти світові про гекатомби жертв сталінської помсти.
Так звані "жовтневі свята" 1943 року відбували кияни в димі згарищ колишнього красеня Східної Європи - Києва. "Звільнений" від гітлерівців Київ уквітчався шибеницями. Вітер розгойдував почорнілі трупи повішених на вулицях та міських площах киян. Хто ж вони, за що послано їх на шибениці? А то "звільнені від фашистської неволі" громадяни Української ССР, виключно українські інтелігенти - інженери, видатні лікарі тощо. А вішано й стріляно їх за "співпрацю" з ворогом. Ця співпраця в більшості повішених полягала лише в тому, що вони два роки жили на окупованій території.
У "визволеному" Києві на плакатах та в газетах писали: "Восстановим гордость Украины Крещатик, зверски разрушенный фашистскими захватчиками".
Але що там тих кілька тисяч повішених чи розстріляних киян - це лише маленька краплина в морі крови, що нею затопив Сталін "звільнену" Україну.
На театральній площі нашого міста 4 лютого 1945 року співробітники НКВС привселюдно повісили вісім молодих бійців Української Повстанської Армії. Ось так щирі українці прийняли смерть за те, що не змогли змиритись з комуністичним рабством, за те що бажали жити у власній державі…
Не про таку Україну мріяли бійці ОУН-УПА і тому продовжували боротьбу за незалежність, волю своєї Батьківщини. Збройний спротив українців був спровокований нечуваними безчинствами військ НКВС та представників радянської влади. Кожен, хто вважав себе справжнім українцем, брав у руки зброю й чинив відчайдушний опір окупантам отож діяльність ОУН-УПА була логічною відповіддю на безчинства НКВС. Пізніше російський солдат, котрий був свідком тодішніх подій, так заявив родичам: "Будь я украинцем, то после увиденного беспредела тоже пошёл бы в ОУН-УПА бить поработителей!" Це так, але основна маса народу повстанців не підтримала.
Хитруни розуміли, що партизанська війна 120-150 тисяч вояків УПА проти багатомільйонної добре озброєної армії з її мільйонними спецвійськами, репресивним апаратом та сексотами без підтримки із-за кордону абсолютно безглузда. Кажуть, що краще померти стоячи, ніж жити на колінах. А може хоч на колінах, але все ж жити? Люди хотіли хоч як, але все-таки якось жити. Ось тому земля не горіла під ногами сталінських ставлеників. Не стала Україна для Сталіна новою Фінляндією. Для того, щоб пожертвувати життям ради свого народу, потрібно дуже любити волю та своїх співвітчизників. А як любити волю коли за довгий час рабства люди забули, що воно таке та воля і що з нею робити... А інакше й бути не могло: так історично склалось, що Україна завжди була буферною зоною між Росією та войовничими державами Європи. Іншими словами Україна завжди опинялась між молотом та ковадлом воюючих сторін - їхні поєдинки за сфери впливу завжди точились на нашій землі з усіма витікаючими звідси наслідками. За злочини керованих комуністичною Москвою партизан фашисти наші хати палили, наших людей убивали. Як то кажуть в народі: "Пани б'ються, а у холопів чуби тріщать". Здавна різноманітні "визволителі" грабували Україну, а людей використовували як дармову робочу силу та, обробивши ідеологічно, як яничар. (Яничари - українці, котрих у давнину турки немовлятами вивозили у Туреччину і там, виховавши у своїй вірі та озброївши, посилали на кровну Батьківщину… убивати на грабувати свій же народ!) Якщо німці людей вивезених у Німеччину на рабську працю називали остарбайтерами, то росіяни людей вивезених на рабську працю у Сибір називали… ворогами народу! У подібному хаосі, як правило, виживають пристосуванці. От і пристосовувались як хто міг.
"Якщо ворог не здається - його знищують". (Сталін)
Вождь радянського народу - товариш Сталін зробив хитрий хід: вояків Української Повстанської Армії проголосив… бандитами. Чому? Якщо би УПА була справедливо визнана воюючою стороною, то захоплені бійці являлись би військовополоненими з усіма витікаючими звідси наслідками: захист міжнародних конвенцій стосовно поводження з полоненими, опіка Червоного Хреста, тощо. А так вони… порушники законності, кримінальні злочинці. З бандитами ж поводились так, як це здавна у нас прийнято - як із покидьками суспільства…
У грудні 1944 року вийшло звернення радянського уряду, яке повідомило про "останній" термін добровільного виходу з лісу. Наступного року в подальших зверненнях ультимативним тоном йшлося про те, що у випадку, якщо УПА не капітулює, то проти неї уряд СРСР кине усю військову машину, яка розгромила гітлерівську Німеччину. П'яте звернення Нарком МВС УРСР видав в середині листопада 1945 року. Названі документи розповсюджувалися масово, за допомогою преси, афіш, листівок, по радіо. Щоб довести свою "доброзичливість", більшовицькі вожді звільнили із заслання і дали можливість повернутися додому певній частині українців, вивезених із західних областей України у 1939-1941 роках. Прагнучи надати успіху своїм операціям, чекісти використовували такий спосіб: обравши який-небудь район, війська МДБ його оточували, зганяли на майдан чоловіче населення і примушували підписувати відповідно укладену заяву про вихід з УПА та засудження українського повстанського руху. Фотознімки таких заяв з підписами публікувались у пресі, як доказ того, скільки "бандерівців" склало зброю. Слід зауважити, що бійці УПА, переважно багатодітні селяни, справді покидали її лави. Кількість повстанців, які здалися МВС-МДБ у 1944-1945 роках сягає 55 тисяч чоловік.
Suum cuique
Успокойтесь. Вы, я, Ленс, Минаев, Ат и т.д. -
имбецилы.
Противники - сказочники и рифмоплеты, кроме сказаний да былин про УПА ничего вразумительного не могут привести.
Я, действительно, не очень хорошо понимаю по украински.
Янычары тут при чем ?
Есть же документ, там черным по белому. Гражданских за что положили ?
Після повернення з рейду на Сан і Віслу 5 вересня 1944 року 1-ша Українська партизанська дивізія імені Двічі Героя Радянського Союзу С.А.Ковпака була направлена на боротьбу проти повстанців, ставши, фактично, суто каральним з'єднанням. Кремль проти ОУН-УПА став використовувати авіацію, танки та артилерію. Для поневолення України Кремль не шкодував живої сили та військової техніки.
У 1944-1950 роках, в основному із ковпаківців-українців набиралися так звані "спец-групи" МВС-МДБ. Ці загони діяли під виглядом бійців УПА, вони провокували місцеве населення (розкриваючи мережу ОУН-УПА) і вбивали та всіляко знущалися над простими селянами з метою компрометування бандерівців. Партизанів залучили до такої діяльності, тому що наджорстокий терор проти місцевого населення не був для них якоюсь новою "роботою". Члени тих "спец-груп" жорстоко знущалися над населенням, грабували людей, ґвалтували дівчат та жінок при цьому часто заражуючи їх венеричними хворобами.
З польських шовіністів, колишніх москвофілів, злочинних елементів та заляканих, морально зламаних людей МВС-МДБ організовує колабораційні "истрєбітельниє отряди", або як їх називали в народі "стрибки". Загони "стрибків" становили велику небезпеку для УПА, оскільки ті знали мову, психологію місцевих людей і тому досягли значних успіхів у боротьбі проти повстанців. На 15 лютого 1945 року у західних областях України діяло 292 винищувальні батальйони, у складі яких налічувалося 24000 чоловік.
В 1944-1945 роках керівництво МВС та МДБ кинули на боротьбу проти повстанців великі військові сили, застосовуючи два види облав: великі і малі. У великих брало участь по кілька тисяч солдатів МВС-МДБ. Тактика була такою: за кілька днів перед самою акцією з'являлись невеликі відділи МВС, силами однієї роти провокували сутичку з УПА, і визначивши місце розташування ворога, відступали втягуючи противника у "мішок". Після цього підтягувалась артилерія, танки, літаки і з усіх боків починався "концентричний" наступ. Акція тривала доти, поки частини МВС "не прочісували" крок за кроком всього оточеного району. Після того, як навколишня місцевість була перевірена великою облавою, проводились малі, переважно силами однієї роти. Метою малих облав було переслідування розпорошених частин УПА, пошуки поранених, терор серед мирного населення.
З полоненими воїнами УПА карателі поводились надзвичайно жорстоко. Навіть важкохворих і поранених бійців, а також медсестер Українського Червоного Хреста чекісти по звірячому закатовували, трупи вішали на придорожніх стовпах або кидали на вулицю, забороняючи населенню їх хоронити і змушували людей переїздити через них підводами.
Ось що почув у розмові з одним чекістом і записав з його вуст у щоденнику 1945 року Олександр Довженко: "Одного націоналіста я повісив вниз головою і палив на повільному вогні, вирізав з нього шматки м'яса (...), а він гадюка, так і помер з криком "Слався Україно". Скільки я їх перемордував..."
Пригадує колишній учасник УПА В. Максимович: "Знаю, як одну дівчину мучили. Це була станична (адміністративна посада за ОУН) жіночої сітки. Її взяли на допит, били, всіляко катували, а потім роздягли догола і посадили на розжарену піч. Вона не витримала таких тортур і померла". Дівчатам-зв'язковим УПА чекісти часто влаштовували "червоні чобітки": садили босими ногами в киплячу воду і тримали півгодини, а потім вивозили в ліс і кидали. Більшість з оцих дівчат вмирали у нелюдських муках.
Садизм МДБ не знав меж. З 1945 року відновлюється середньовічна практика прилюдних катувань. На площу зганяють місцевих жителів, приводять заарештованих, звичайно, важкопоранених бійців УПА і на очах у всіх влаштовують варварське катування. Були випадки, що люди, яких змушували дивитись на ці криваві оргії, божеволіли.
З метою деморалізації всього населення працівники МДБ, застосовуючи терор, шантаж і підкуп, створюють в кожній місцевості розгалужену мережу донощиків, так званих сексотів. Слід зазначити, що створенням агентурної сітки радянські репресивно-каральні органи добилися дуже багато. На 1липня 1945 року на НКВС в західних областях України працювало 175 резидентів, 1196 агентів і 9843 інформатори. За період з 1 січня по 1 липня 1946 року НКВС завербував 5671 людину, в тому числі 596 агентів, 93 резиденти, 4941 інформатори і 41 господаря явочних і конспіративних квартир.
"Одна паршива овечка все стадо псує". (Народна приказка)
Люди хотіли миру, спокою і тому покірно пригинали голови під нове ярмо. Є в народі така приказка: "Одна паршива овечка все стадо псує". Знайшовся і серед наших односельчан зрадник. Приїхали в село НКВСники, а той, одягнувши на голову панчоху (щоб не впізнали) водив їх по селу, - показував хати тих, хто допомагав повстанцям. Сім'ї всіх тих зраджених швидко вивезли до Сибіру. Та конспірація зрадникові не допомогла - люди впізнали негідника по поставі, ході і невдовзі вбили…
В той час розпочалася нагінка на західноукраїнську інтелігенцію. Найавторитетніших представників інтелігенції примусили вести агітацію проти "націоналістів". В школах активно ведеться пропаганда ідей марксизму-ленінізму - школярів примушують вступати в "жовтенята", "піонери", "комсомол".
Водночас розпочалася відверта русифікація. Адміністративний апарат був майже повністю укомплектований росіянами або вихідцями із Східної України. На жодні відповідальні посади місцеві українці не призначалися. Російську мову введено як мову навчання у вищій школі. Театр, кіно стали засобами пропаганди російського патріотизму, звеличування історичного минулого Росії.
Нищівного удару було завдано українським церквам - православній автокефальній, що відродилася у воєнні роки, та греко-католицькій. Православну церкву підпорядкували московському патріарху, а непокірних священиків заарештовували нібито "за співпрацю з німцями". Незабаром дійшла черга до Української Греко-католицької церкви. 12 квітня 1945 р. МДБ заарештувало митрополита Йосипа Сліпого, єпископів Микиту Будку та Степана Чернецького. Через деякий час у в'язниці МДБ опинились перемиський єпископ Йосафат Коциловський, станіславський єпископ Григорій Хомишин та інші. Всі вони були засуджені на довгі роки тюремного ув'язнення.
Весною 1946 року більшовики у боротьбі з УПА застосовували методи масового випалювання лісів у тих теренах, де сподівалися більшого скупчення повстанців. До такого засобу, незважаючи на те, що Україна - одна з найменш заліснених країн Європи, вони вдавалися вже попередніми роками, але тоді ці акції не були такими масштабними. Намагаючись позбавити партизанів лісового середовища, у якому ті почувалися господарями, більшовики дуже часто підпалювали окремі сектори лісу, створюючи на сусідніх просіках і стежках застави, які мали винищувати вогнем повстанців, що рятуватимуться від пожежі.
Напасники не обмежувалися лише паленням лісів. У багатьох випадках разом з лісами вони спалювали і прилеглі села. Запалювали ліси НКВСники, сексоти, або ж ранньою весною авіація запалювальними бомбами.
Улюбленою формою роботи МВС-МДБ стають найрізноманітніші провокації. Це, наприклад, підробка заяв. Якщо до рук чекістів потрапляв видний командир УПА, вони таємно його знищували, а потім публікували нібито написану ним, а насправді сфабриковану, "покаянну" заяву. Чекісти не гребували жодними методами.
В боях з відділами УПА, порушуючи міжнародні закони, чекісти використовували розривні набої. Війська МВС-МДБ також впроваджували практику затруювання криниць. Знаючи що, основним джерелом медикаментів для повстанців є чорний ринок, через своїх агентів продавали отруєні ліки, зокрема вакцину від тифу, котра містила... збудники тифу. Життя мирного населення не бралося до уваги.
Масове і цілеспрямоване застосування терору завдавало болючих ударів Українській Повстанській Армії. Її чисельність різко зменшується. Однак УПА не капітулює, а шукає і знаходить нові форми боротьби, її командування приймає рішення про розчленування загонів армії на оперативно самостійні одиниці кількістю 11-15 чоловік. Таким чином, УПА переходить від повстанських форм масової збройної боротьби в глибоке підпілля, головним завданням якого стає організаторська і широка політико-пропагандистська робота, невпинний опір агресорам.
Мкола Горбатюк Біла ворона
Suum cuique
Ладно, ясно ведь - хамят, как правило, от бессилия, отсутствия аргументов, да когда с воспитанием проблемы. Перевоспитывать не будем))
И это пройдет.
Просто ответьте на вопрос, за что погибли гражданские люди - соотечественники - украинцы ?
Не надо про репрессии НКВД (моя семья тоже пострадала), не надо про что-то иное.
Зачем от действий УПА погибло мирное население (в количестве большем чем солдаты СА) ?
да ты повторяешся "рифмоплет". А на щот хамства- не я начал. Читайте выше свои писули.Успокойтесь. Вы, я, Ленс, Минаев, Ат и т.д. -имбецилы.Противники - сказочники и рифмоплеты, кроме сказаний да былин про УПА ничего вразумительного не могут привести.
__________________
че, спокійно, дихайте повільно і рівно! чому так ручки затряслися?
1. твій неіскушенний взгляд мене мало цікавить. я писав в чому моя біда. а що не помітно? сумбур доводить що я злий?
2. так, ви ухватилися в бідолаху Хартмана. з памяттю поганенько, так? жалко...
авіацію в упа пропускаемо.
3. у нас я бачу різні суспільства, і мені на твое так само на....ь як тобі на моє, якщо вже прямо казати.
4. відповіді я дочекався. на твою і не розраховував.
вибач!
я спокоен. я просто констатировал факт
А ви можете сказати скільки з тих вбитих цивільних людей були завербовані органами гб?
А Вы можете? В документе, который обсуждается, отдельной графой идут дети, старики, домохозяйки. В чем состояло их преступление перед ОУН-УПА?
И это пройдет.
Вопросом отвечать на вопрос - "а у вас негров бьют".
Потрудитесь ответить на мой вопрос, а потом поговорим про НКВД, а лучше создайте тему про их зверства.
Повторяю.
Зачем гражданских уничтожали ?
я хочу вибачитись перед тими, кого я образив.
lens, ти не права, я скажу чому я хамлю-
гілка повторно однобока, від неї за 100 км. смердить такою собі ситою лінивою впевненістю в власні правоті, яку не зрушиш нічим і яка плює на тих, хто думає не так як вони. я не прав? порахуйте скільки я вже отримува відповідей-типу в нас різні країни, заспокойся малиш, візьми пустушку і ляга
Может какую-то тему создать про фольклор УПА ?я спокоен. я просто констатировал факт
еще один. да все нормальноили неуравновешенный. мне, в принципе, все равно.1. твій неіскушенний взгляд мене мало цікавить. я писав в чому моя біда. а що не помітно? сумбур доводить що я злий?ну, в общем, не жалолуюсь. меня (или кого еще кроме меня?) обвинили в любви к гражданину Хартману. это заставило меня задуматься.2. так, ви ухватилися в бідолаху Хартмана. з памяттю поганенько, так? жалко...что, стало неинтересно?авіацію в упа пропускаемо.да наверное разные. хорошо, что ты это осознаешь. день соборности как отраздновал?3. у нас я бачу різні суспільства, і мені на твое так само на....ь як тобі на моє, якщо вже прямо казати.э? тут немного недопонял.4. відповіді я дочекався. на твою і не розраховував.да ради бога!вибач!
старики, домохозяйки - не можуть бути завербованими?
соррі, не на те натиснув, засинаю вже.
продовжу. малиш візьми соску і лягай спати, казкар.
це й злить, а сказати є що.
всім все ясно???
Нелишне будет, с удовольствием поучаствую как литературный пародист...
Ваши права
Социальные закладки