Лист із Самбірщини Львівської області:
«Ми просимо вас зачитати цей лист депутатам і передати його Прем’єр-міністру, оскільки іншим способом, іншим шляхом він його не отримає. Ми, мешканці Самбірщини, звертаємось до вас із проханням, і звертались неодноразово, але результату немає. Життя дуже важке, харчування дуже дороге, а про ліки й мови не може бути. Міністрів міняють, а результату немає. Навпаки – кожного тижня дорожчають ліки. Ми вже писали вам, що український народ вмирає, бо не має можливості лікуватись. Пенсії малі, робіт немає, Верховна Рада декларує свої статки, а людям плакати хочеться. Депутати задекларували свої статки, будинки, квартири і машини. Приїжджали і до Самбора агітувати за себе – не просто так, а за дещо, і є свідки. Голосували ми і за президента. Голосували, агітували, але ми помилилися. Скажіть, будь ласка, чому ніхто не покараний за злочини перед Майданом, за цю корупцію, яка процвітає. Невже треба знову збирати народний майдан? Чому дотепер ніхто не звільнив голову Національного банку? Вона нас обциганила, тобто доларом підняла ціни на все. Шановний прем’єре! Ми хочемо на вас розраховувати. Генеральний прокурор також тільки обіцяє розглядати справи, а насправді нічого не робить».
Інший лист – з Троїцького району Луганської області:
«Шановні депутати! Будемо дуже вдячні, якщо допоможете нам полікуватися! Це дуже соромно з нашого боку, але це – крик душі, вже не знаємо, що робити. Пенсії у нас «чудні», бо як можна жити за 1300 гривень із теперішніми цінами на все, особливо – на ліки і лікування. Та й тарифи на ЖКП. Я не буду гнівити Бога – хоч дали субсидію. Якби ні – то це життя – не життя, а мука. Простіть мене за мій плач, буду вдячна за допомогу».
На думку Олега Березюка, народні депутати не читають листів та не чують простих людей.
Социальные закладки