Сотник Кривоніс, Мирослав Симчич. 7 років в УПА, 32 роки в радянських тюрмах і таборах. Все своє життя боровся. Боровся за Україну на полі бою, боровся зі знущаннями та приниженням у неволі, боровся за життя, маючи клеймо “ворога народу” та ”асоба апаснава бандіта”. Вижив, переміг, дочекався омріяної України, а клеймо, навішане тими, хто цю Україну нищив та зневажав, ще й досі змушений носити.
А я для себе визначився твердо: поки влада не визнає УПА – доти вона не буде українською.
Славні сторінки були в історії обох армій. Так само, як і сторінки прикрі та ганебні. Мудра країна, яка дбає про свої інтереси та про виховання нових поколінь, має відібрати з історії те, чим можна пишатися, на чому можна виховувати національну гордість та самоповагу, і те, чого треба навчитися уникати в майбутньому
Не може існувати народ, який не поважає своїх героїв. Не може існувати країна, яка не винагороджує тих, хто за неї бореться. Не можна будувати майбутнього, забуваючи про минуле.
Сьогодні буде Святий вечір.
І,одна з найвідоміших колядок,які в нас будуть звучати у кожній родині,це:
Сумний Святий Вечір в 46-м році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
Сіли вечеряти, а діти питають:
Мамо, Мамо, де наш Тато? Чом не вечеряють?
Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.
Один син у Сибіру, другий у Берліні,
Третій пішов у Бандери щоб служити Україні!
Вона має стільки куплетів, що співати можна цілу ніч, від Свят Вечора й до рана.
Социальные закладки