Волна.

[Мэри_Поппинс]

"... - Отпусти мне грехи! Я не помню молитв.
Если хочешь - стихами грехи замолю,
Но объясни - я люблю оттого, что болит,
Или это болит, оттого, что люблю? ..."

("Посошок"; Александр Башлачев)

[Аркадий]

ЗАКУЧЕРЯВИЛИСЯ ХМАРИ...
ПАВЛО ТИЧИНА

Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить...
О милий друже, — знов недуже —
О любий брате, — розіп'яте —
Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.

Закучерявилися хмари...
Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть...
З душі моєї — мов лілеї —
Ростуть прекрасні — ясні, ясні —
З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.
Женуть вітри, мов буйні тури!

Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим...
Я хочу бути — як забути? —
Я хочу знову — чорноброву? —
Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!
Одбивсь в озерах настрій сонця.

І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум...
Сум серце тисне: — сонце! пісне! —
В душі я ставлю — вас я славлю! —
В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.
І сміх, і дзвони, й радість тепла.

[Аркадий]

Ой, тi очi, очi синi,
Щось з моїм серцем наробили,-
Ой, ви очi, очi синi,
Забути вас, не маю сили...

[Аркадий]

Ой, тi очi волошковi
Та й запали менi в душу.
Ой, ви очi волошковi
Всюди вас шукати мушу.

[mist]

Чорний колір — колір зради,
а червоний — то любов,
очі в мене два свічада
і палка татарська кров.
О тікай, стрункий юначе,
стережись моїх очей:
подивлюсь — припадком наче —
і не спатимеш ночей.
Поцілую — і до скону
будеш прагнуть уст моїх,
і затроїть кров червону,
кров юначу п'яний гріх.

[Аркадий]

...
Очi синi волошковi
Вже шукаю цiле лiто,
Очi рiзнокольоровi,
Я без вас не можу жити.

[Аркадий]

I тi очi, такi милi
Засвiтились мiж зiрками.
I вас очi, очi зорi,
Полюбив я до нестями.

[Мэри_Поппинс]

...В слепой и нежной страсти
Переболей, перегори,
Рви сердце, как письмо, на части,
Сойди с ума, потом умри.


(Ходасевич)

[Аркадий]

...В слепой и нежной страсти
Переболей, перегори,
Рви сердце, как письмо, на части,
Сойди с ума, потом умри.
(Ходасевич)

Не спав, не їв, не пив – любив.
Його хватило на пiвроку,
А щоб вогонь любовi тлiв,
Сусiд прийшов надопомогу.

[Аркадий]

Любив я квiти до нестями,
Навiть тi, що квiтли в полi,
I дарував своїй коханiй,-
Сохли квiти у неволi…

[Аркадий]

* * *

А вже третій вечір, як дівчину бачив,
Ходжу коло хати, її не видати.

Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденько моє.

Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Не буду стояти цей вечір з тобою.

Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденько моє.

Допоможи, Боже, на рушники стати,
Тоді не розлучать ні батько ні мати.

Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденько моє.

***

[Squee]

ВИКЛИК

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною -
І над панами я пан...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями -
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала -
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?

1870

[Taureg]

Мда..понравился очень стих что Squee вывесл...я его давно еще пытался выучить..._)

[Аркадий]

ВИКЛИК
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Фактично - це душа народу, який живе на територiї України.
Це i моя душа, засмоктана разом з материнським молоком.

[Аркадий]

Костянтин ДУМИТРАШКО
(народний варіант)

* * *

Чоpнiї бpови, каpiї очi,
Темнi, як нiчка, яснi, як день!
Ой, очi, очi, очi дiвочi,
Де ж ви навчились зводить людей?

Вас i немає, а ви мов тута,
Свiтите в душу як двi зоpi.
Чи в вас улита якась отpута,
Чи, може, спpавдi ви знахаpi?

Чоpнiї бpови — стpiчки шовковi,
Все б тiльки вами я любувавсь.
Каpiї очi, очi дiвочi,
Все б тiльки я дивився на вас.

Чоpнiї бpови, каpiї очi!
Стpашно дивитись пiдчас на вас:
Не будеш спати нi вдень, нi вночi,
Все будеш думать, очi, пpо вас.

[Аркадий]

Григорій ЧУБАЙ

* * *

О хто ти о хто
Що вже маєш похмурого мужа
О хто ти о хто
Що вже маєш багато дітей

Віддалась йому вперше
У високій траві
Серед білого дня
На забутому цвинтарі

Хто ж поверне тепер
Білі сніги до берега
Хто прокаже ім'я
Для найтоншого світла
Що так запізнилося

Вже прудко ніхто не біжить від сосни до сосни
На вологім піску ніхто не танцює екстазно вдосвіта
Бачу в дзеркалі срібні телеграми хмар, що ніким не підписані
Бо для найтоншого світла як не шукай не віднайдеш ім'я

Воно з-за безлюдних горбів виринає і летить як стріла
На тіло незаймане
О хто ти о хто
Хто ти є

[Аркадий]

Де правда?

Якщо слух ти маєш, то можеш вночi
Почути такого, що навiть боги
За серце беруться i плачуть навзрид,-
Як люди не можуть позбавитись кривд?

Не мiг я заснути в ту нiч рокову,
I чув як кричав хтось на жiнку свою.
Свiтилось вiкно, де цi люди живуть,
I бачив там все, не забуду мабуть.

Все золото свiту дарую тобi,
Ростеш ти, як квiтка, в теплi, без журби,
Чого же ти хочеш, менi поясни,
А може дарунки - тобi замалi?

Заплаканi очi були, як смола,-
Мовчала вона, ще дитятком була,
Все тiло скулилось, злякалося слiв,
Чекаючи болю вiд цiх матюкiв.

Де правда закопана, люди, скажiть?
Що краще: любов чи та лютая злiсть?
З пiтьми на цю сцену дивилась душа,
Що в тiлi моїм, i була чуть жива.

[Аркадий]

Напишу

Я напишу тобi листа,
I що в душi у мене є,
I що любов моя жива,-
А вiтер все це донесе.

Ось попiр бiлий лiг на стiл,
I швидко пише щось рука,
I появився цiлий вiрш,-
Його читатиме вона.

Душа розтаяла в листi,
Квiточками вся зацвiла.
Весна любовi всi цi днi
До неба мрiю пiдiйма.

I вiтер вже летить сюди
З тих мiсць, де бiлий снiг лежить.
Цей час чекаю я завжди,-
Сьогоднi теж дивлюсь в блакить.

Не забарився, вже шумить.
Дописую я пару слiв:
З надiєю на вiдповiдь,
Як потече водою снiг.

Вже написав я все тобi,
I вiтру дарував без слiв,
I лист мiй швидко вiдлетiв
Зi мрiями, з’якими жив.

I знову я пишу вiршi,-
В них сповiдь про життя моє.
Рiк в рiк все шлю свої листи,
А вiтер їх кудись несе.

http://www.stihi.ru/poems/2008/09/02/2223.html

[Tessa_V]

Святослав Гординський

НА СТАНЦІЇ

Лиш хвилинку я бачив Вас:
Висідав я з вагону, — при вході
Повійнув на мене нараз
Фіалкових парфум Ваших подих.

Я пристанув хвилинку, на миг
Просвердлили очима мене Ви, —
Подививсь я і втонув у них,
Наче в ночах тьмяних, вересневих.

Подививсь я і втонув у них,
І незчувся, як свиснув кондуктор,
Як вагони зірвалися й зник
Потяг з стукотом за віадуком...

Лиш хвилинка — розвіявся дим,
Лиш хвилинка — зник погляд очей цих,
І лиш серце котилось за ним
По холодній, безжалісній рейці.

[Tessa_V]

а ось ще один. улюблений.

Майк Йогансен (Михайло) Гервасійович

ЛЮБОВ

(із циклу)

В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.

Стала хмара у вікні — агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину.
Всяка хмара в березні — любов,
І від мене і до неї лине.

Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї,
І за неї хвилювався вітер.

Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п'яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.

І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам'яті і прерій.

Гей, як кречет, міліціонер свистав,
У траві гримів трамвай, і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари.

Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінг, Інно,
Чи не хочете, чи хочеш ти...
Чи не підеш ти зі мною в кіно?