Волна.

[Аркадий]

Ой сину мій, сину,
Моя ти дитино!
Чи є кращий на всім світі,
На всій Україні!
Нема кращого й не буде —
Дивуйтеся, люди!
Нема кращого!.. а долю...
Долю роздобуде».
Ой зозуле, зозуленько,
Нащо ти кувала,
Нащо ти їй довгі літа,
Сто літ накувала?
Чи є ж таки на сім світі
Слухняная доля?
Ох, якби-то... вміла б мати
З німецького поля
Своїм діточкам закликать
І долю, і волю,
Та ба... а зле безталання
Зустрінеться всюди —
І на шляху, і без шляху,
Усюди, де люди.
Кохалася мати сином,
Як квіткою в гаї,
Кохалася... а тим часом
Батько умирає.
Осталася удовою,
Хоч і молодою,
І не одна... та все ж тяжко...
З горем та нудьгою
Пішла вона до сусідів
Поради просити...
Присудили сусідоньки
У наймах служити.
Ізнищіла, ізмарніла,
Кинула господу,
Пішла в найми... не минула
Лихої пригоди.
І день і ніч працювала,
Подушне платила...
І синові за три копи
Жупанок купила.
Щоб і воно, удовине,
До школи ходило.
...

[Аркадий]

Ой талане, талане,
Удовиний поганий!
Чи ти в полі, чи ти в гаї,
Обідраний цигане,
З бурлаками гуляєш?
Тече вода і на гору
Багатому в хату.
А вбогому в яру треба
Криницю копати.
У багатих ростуть діти —
Верби при долині;
А у вдови одним одно,
Та й те, як билина.
...

[Аркадий]

Діждалася вдова долі,
Зросту того сина.
І письменний, і вродливий —
Квіточка дитина!
Як у бога за дверима,
Вдова панувала;
А дівчата лицялися
І рушники дбали.
Полюбила багатая —
Не поцілувала,
Вишивала шовком хустку —
Не подарувала.
Крались злидні із-за моря
В удовину хату.
Та й підкрались... Стали хлопців
В кайдани кувати
Та повезли до прийому
Битими шляхами.
Пішла й вдова з матерями
З дрібними сльозами.
Де на ніч ставали,
Сторожу давали,
Стару вдову до обозу
Та й не допускали.
Ой привезли до прийому
Чуприну голити;
Усе дрібні, усе малі,
Все багатих діти.
Той каліка недоріка,
Той не вміє стати.
Той горбатий, той багатий,
Тих чотири в хаті.
Усі невлад, усіх назад,
В усіх доля мати.
А у вдови один син,
Та й той якраз під аршин.
Покинула знову хату,
Синову господу;
Пішла в найми, за хліб черствий
Жидам носить воду.
Бо хрещені не приймають:
«Стара,— кажуть,— стала,
Нездужує...» — і огризок
В вікно подавали
Христа ради. Не дай, боже,
Такого дожити,
Не дай, боже, в багатого
І пить попросити.
По копійці заробляла,
Копу назбирала.
Та до сина лист писала,
У військо послала —
Полегшало. Минає рік,
І другий минає,
І четвертий, і десятий,
А чутки немає.
Нема чутки; що тут робить?
Треба торбу брати
Та йти... іти собак дражнить
Од хати до хати.
Взяла торбу, пішла селом,
На вигоні сіла
І в село вже не верталась,
День і ніч сиділа
Коло коворот. А літо
За літом минає.
Помарніла, скалічіла,
Ніхто й не пізнає.
Та й кому там пізнавати
Каліку убогу.
Сидить собі та дивиться
В поле на дорогу.
І світає, і смеркає,
І знову смеркає,
А москаля, її сина,
Немає, немає.
...

[Мэри_Поппинс]

Нальёт сентябрь вино с горчинкой,
И будет дождь шептать опять,
Про то, что мы две невидимки,
Друг друга нам не отыскать.
Про то, что мы две половинки,
Разъединённые давно,
И снова ночь закрасит синькой
Тобой забытое окно.
Нальёт вино, когда так зыбко,
Когда тоска висит в углах,
И смоет дождь мою улыбку,
Сотрёт любовь в моих глазах.
Сентябрь накапает дождинки,
И загрустив, прильнёт к окну,
И выпью я за две тропинки.
Так и не слившихся в одну.

[Аркадий]

Що я зробив для України.

http://forum.meta.ua/topic/t/44766.html

[cheburapin]

Можна і я напишу улюблені рядки?

Т.Г. Шевченко
І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані раю,

Немає й бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» – «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав'яне».

«Слав'яне! слав'яне!»

Славних прадідів великих

Правнукі погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав'янофіли

Так і претесь… І всі мови

Слав'янського люду –

Всі знаєте. А своєї

Дас[т]ьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, –

Отойді ми заходимось!..

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те щоб прості люде.

А гвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,

Музика, та й годі.

А історія!.. поема

Вольного народа!

Що ті римляне убогі!

Чортзна-що – не Брути!

У нас Брути! і Коклекси!

Славні, незабуті!

У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!»

Кров\'ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивиться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть… та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної України!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучше, як батьки ходили.

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

А з їх, бувало, й лій топили.

[Аркадий]

Можна і я напишу улюблені рядки?
Т.Г. Шевченко
І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє

Чого питаєш.
Вали все, що на душi є. В цьго вiршика є ще початок, а ось кiнець:
...
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

[cheburapin]

я знаю, просто пожаліла тих, хто буде читати)

Іван Франко

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько колюче терня?
Чом твої вустонька тиха молитва,
А твоє слово - остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ой, тії очі, темніші ночі,
Хто в них задивиться, сонця не хоче!
І чом твій усміх - для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре...
Ти мої радощі, ти ж моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, - загублю душу.
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти ж моє горе!

[Аркадий]

А я ростом невеличка

А я ростом невеличка
I в косi у мене стрiчка,
Мене мама годувала
I на добре наставляла.

Час проходив дуже швидко,
Пiдросла я майже миттю,
Мамi рiднiй помогаю
I до всього я встигаю.

Ось прасую мить сорочку,
Прошиваю сбоку строчку.
Причесатись не забула,
Вже i черевички взула.

Вибiгаю я хутенько,
Там хлопчина вже давненько
Надворi мене чекає,
I до школи провожає.

А дiвчата менi заздрять
I не рiдко зуби скалять,-
Подивися, подивися,
В неї хлопець вже влюбився!

А я зовсiм не журуся,
Смiло в свiт собi дивлюся,
Весело пiснi спiваю
I добра я всiм бажаю.

[Tessa_V]

+1 !
хорошие стихи

[Аркадий]

+1 !
хорошие стихи

Что можно тут сказать,
Коль я не равнодушен к вам.
Уж лучше помолчать...
Судьба, не будь жестока к нам!

[Аркадий]

* * *
Ой я дівчина полтавка,
А зовуть мене Наталка.
Дівка проста, некрасива,
З добрим серцем, неспесива.

Коло мене хлопці в'ються
І за мене часто б'ються.
А я люблю Петра дуже,
До других мені байдуже.

Мої подруги пустують
І зо всякими жартують,
А я без Петра скучаю
І веселості не знаю.

Я з Петром моїм щаслива,
І весела, й жартівлива,
Я Петра люблю душею,
Він один владіє нею.

(Іван Котляревський)

[cheburapin]

Іван Франко

прошу не судити з пісні Козловського...

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

[Squee]

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

[Аркадий]

Іван Франко
Чого являєшся мені
У сні?
...
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Франко написав про свої вiдчуття до нереальної жiнки, видуманої.
Написав правда сильно.
Якщо ти вибираєш вiршi чутливi, значить i твоя душа чутлива.
Цiкаво, а в тебе вистачить поeтiв, якi пишуть сильно про свої почуття?

[Аркадий]

Рiдна мати моя, ти ночей не доспала.

З дитинства спiвав. Моя пiсня.

[Squee]

Я теж. Згадав завдяки "Ой ти, дівчино, з горіха зерня". Почав шукати та натрапив на чудовий сайт української пісні. Знайшов багато пісень, яких не чув уже чимало років - "Гандзя", "З сиром пироги", "Чорнії брови, карії очі", "Ой, летіли дикі гуси" (останню колись чув a cappella, дуже сподобалась, але ніяк не можу знайти).
Повертаючись до теми та дитячих спогадів, не можу не згадати вірша, перші рядки з якого висіли над шкільною дошкою в кабінеті української мови:

Вивчайте, любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.

Нехай в твоїм серці любові
не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого.

Як сонця безсмертного коло,
що кресить у небі путі,
любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті

Ми з нею відомі усюди,
усе в ній, що треба нам, є,
а хто свою мову забуде,
той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,
що сяє з небесних висот,
і там, де звучить рідна мова,
живе український народ.

Народ наш, трудар наш і воїн,
що тьму подолав у бою.
І той лиш пошани достоїн,
хто мову шанує свою.

Володимир Сосюра, РІДНА МОВА, 1931

[Аркадий]

(останню колись чув a cappella, дуже сподобалась, але ніяк не можу знайти).

Ти цi пiснi не можеш найти?

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.
Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.

Не подолати мені глибокої води.
І безнадійно чорніють спалені мости,
Така далека та дорога до мети.
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Чую я твій голос і бачу я тебе,
Та тільки крила мої обламані давно,
Я на цій знедоленій землі забув, коли літав.
І не збагнути тобі там, на березі твоїм,
Чого вартує зробити один рішучий крок
Тому, хто на інших берегах ніколи не бував.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.
Не подолати мені глибокої води.

І безнадійно чорніють спалені мости,
Така далека та дорога до мети.
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

[Аркадий]

http://www.pisni.org.ua/hview.php?id=33

[Squee]

Цю знайти не важко: Береги ріки

Жанр і назва альбому: Сад Ангельских Пісень
Виконавець: Піккардійська Терція
Пісня: Береги ріки
Скачано: 393
Розмір файлу: 7,95 Mb
Час звучання: 04:20
Бітрейт: 256

Тут лежить весь альбом