Останнє
У срібних проблисках осінніх,
Горить топазовим вогнем
Пожовкле листя в павутинні,
Прим’яте вітром і дощем.
Рубіни-промені повільно
Суху пронизують траву.
Лише смарагд – ялинок гілля,
Не втратить істину живу.
* * *
Плаче небо, сіє сльози.
Вітер завиває.
Кажуть, з півдня йдуть морози –
Серце потерпає.
Осінь тихо оповила
Рідний край широкий.
Небо чисте потемніло,
І тремтять осоки.
Грає стежка жовтизною -
Сліпить мої очі.
І не поруч, не зі мною
Літа теплі ночі.
Душу тихо підхопила
Туга-біль розлуки.
Як на саме дно спустила,
Де скувала руки.
Плаче небо, сіє сльози –
Серце потерпає.
Біль прощання. Вдарять грози.
Літо померає.
Социальные закладки