Волна.

[Аркадий]

Василь СТУС

БЕЗСОННОЇ НОЧІ

Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози. Колючі сльози.
Остюками — в очах.

Ніч протовпиться, як п'яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.

За вікном гуркотять літаки,
ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,
понад затихлими,
понад притахлим Києвом — гуркотять.

Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,
і скуйовджена голова.

Що ви ловите, телевізорні
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —
комини почорнілі?

Вам повітря забракло? Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.

[Аркадий]

Иоганн Гете

Фауст

Мефистофель
(про себя)

Я выдохся как педагог
И превращаюсь в черта снова.
(Вслух.)
Смысл медицины очень прост.
Вот общая ее идея:
Все в мире изучив до звезд,
Все за борт выбросьте позднее.
Зачем трудить мозги напрасно?
Валяйте лучше напрямик.
Кто улучит удобный миг,
Тот и устроится прекрасно.
Вы стройны и во всей красе,
Ваш вид надменен, взгляд рассеян.
В того невольно верят все,
Кто больше всех самонадеян.
Ступайте к дамам в будуар.
Они - податливый товар.
Их обмороки, ахи, охи,
Одышки и переполохи
Лечить возьмитесь не за страх -
И все они у вас в руках.
Вы так почтенны в их оценке.
Хозяйничайте ж без стыда,
Так наклоняясь к пациентке,
Как жаждет кто-нибудь года.
Исследуя очаг недуга,
Рукой проверьте, сердцеед.
Не слишком ли затянут туго
На страждущей ее корсет.

[Мэри_Поппинс]

НОВОЛУНЬЕ

Новый месяц встал над лугом,
Над росистою межой.
Милый, дальний и чужой,
Приходи, ты будешь другом.

Днем — скрываю, днем — молчу.
Месяц в небе,— нету мочи!
В эти месячные ночи
Рвусь к любимому плечу.

Не спрошу себя: «Кто ж он?»
Все расскажут — твои губы!
Только днем объятья грубы,
Только днем порыв смешон.

Днем, томима гордым бесом,
Лгу с улыбкой на устах.
Ночью ж... Милый, дальний... Ах!
Лунный серп уже над лесом!

[Мэри_Поппинс]

Храм из веточек тени
Свит душой моей птицей,
Пред алтарём на колени
Падаю чистой страницей...

Тихое пение, ангел
Буквы роняет и строчки,
В белом стихе я оставлен
Чёрною капелькой точки...

[Аркадий]

Тарас Шевченко

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо, та тихо,
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

[Аркадий]

НОВОЛУНЬЕ

Новый месяц встал над лугом,
Над росистою межой.
Милый, дальний и чужой,
Приходи, ты будешь другом.

Днем — скрываю, днем — молчу.
Месяц в небе,— нету мочи!
В эти месячные ночи
Рвусь к любимому плечу.

Не спрошу себя: «Кто ж он?»
Все расскажут — твои губы!
Только днем объятья грубы,
Только днем порыв смешон.

Днем, томима гордым бесом,
Лгу с улыбкой на устах.
Ночью ж... Милый, дальний... Ах!
Лунный серп уже над лесом!

http://www.likimas.com/Tamsa/bend/stix297.htm

[Мэри_Поппинс]

А за дождями - лето,
Великое тепло,
Ударенное светом,
Расколется стекло...

Во сомкнутые очи,
Угасшие в дожде,
Вложи, Небесный Отче,
По огненной звезде...

[Аркадий]

Храм из веточек тени
Свит душой моей птицей,
Пред алтарём на колени
Падаю чистой страницей...

Тихое пение, ангел
Буквы роняет и строчки,
В белом стихе я оставлен
Чёрною капелькой точки...

Небесный бог



Согнулась ива над водою
И наслаждается прохладой.
Стояла тишь, была немою,
Боясь небесного разлада.

И тут явился Зевс великий,
И полетел по небосводу.
Деревьев кроны стали крышей,
Беды неждавшему, народу.

Сверкнула молния и хладом,
Наполнено сверх меры всякой,
К земле летело небо градом
И превращалось в воду талу.

Погромыхав железной цепью,
Устал небесный бог и вскоре
Унёсся вдаль, обнявшись с ветром,-
Ищи-свищи, его нет боле.

http://www.likimas.com/Tamsa/bend/stix293.htm

[Аркадий]

...

Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі:
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає —
Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;
Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.

[Аркадий]

А за дождями - лето,
Великое тепло,
Ударенное светом,
Расколется стекло...

Во сомкнутые очи,
Угасшие в дожде,
Вложи, Небесный Отче,
По огненной звезде...

Налилися очi кров'ю



Налилися очi кров'ю,
Голова шукала гострих слiв,
Завтра, завтра ми покажем
Матiр вашу, вашу долю,-
Голi стiни вiдбивали крик.

Через край лилась водяра,
Горло дерла до сльози в очах,
Завтра, завтра ми покажем
Без Росiї ти пропала,-
Газ i нафта в наших є руках.

В горлi булькало словами:
Українець нас продав, це - факт;
Завтра, завтра ми покажем,
Як це вмiють росiяни,-
Ти тепер для нас заклятий, брат.

Ми пiдем на всiх вiйною,
Як колись ходили на татар,
Завтра, завтра всiм покажем,
Тiльки вийдем iз запою..,-
Стихло... Чути в голих стiнах храп.

http://www.likimas.com/Tamsa/bend/stix306.htm

[Аркадий]

Маркіян Шашкевич

СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА

Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє,—
Разом к світлу, други жваві!

[Аркадий]

Як вибрати кохану



Як вибрати кохану,
Для спiльного життя?
Не вчила цьому мама...
I де тепер вона?

Женитись на багатiй
Кишеня не дає,
Слугою можна стати,-
Багато так живе.

Подумав я про бiдну,-
Чимало є таких,
Чекатимуть нас злиднi
I праця на чужих.

Женюсь тодi на волi,
Гулятиму один,
Такая в мене доля,-
Пiснi спiвати всiм.

Нiхто i не побачить
Тi сльози на очах,
Хiба що мiсяць часом,
На небi пролiта.

http://www.likimas.com/Tamsa/bend/stix300.htm

[Аркадий]

Маруся ВОЛЬВАЧІВНА

ЗРАДА ДІВЧИНІ

Ой де тої правди певної шукати,
Кому своє щире серденько віддати?
Ой до кого тихо головой схилюся.
До кого серденьком міцно пригорнуся?
Кохала козака, щиро та ще й дуже.
А він підневидів, кинув та й байдуже.
Кинув козак, кинув – із якої ради?
Насміявся з мене і не дав поради.
Не судіть, сусіди, що зі мною буде,
Болить моє серце, та не знають люди.
Ой, тяжко та важко, не маю вже й мочі,
І світ той нелюбий, туманяться очі.
Розступися, земле, прийми моє тіло,
Заціп моє серце, ти й так уже стліло!

[Аркадий]

Життєвий плин

Життєвий плин марнот нікчемних,
Що в сутності своїй несуть тугу,
В бентежній поспілі привів мене до втоми,
Навіщо і куди я так спішу?

Летить невпинно час. І б’є ключем тривоги:
“Хутчій, не зволікай, іди!” а як іти?
Де впевненність знання дороги?
Невже іду, аби лиш йти?

За кроком крок у ритмі звички
І швидкий темп. Шукаю всюди й все.
Натомість радості – скорбота серця.
Натомість миру – бідкання душі.

Обтяжена неспокоєм вона,
Занепокоєна невіданням дороги,
Втомилась у надмірі поривань,
У суті – поривань тривожних.

Час зупинитись і прийти у себе
Змінитися до глибини душі,
І в чистоті бажань споглянути у небо,
Де святість Божа – втілення мети.

Безкрая синь простору пролягла
Милує око славна височінь.
Чаруєш ти мене і кличеш: “Без вагань
Готуйся до підхоплення у Рідний Дім!”

О, Батьківська країно, рідна сторона,
Я прагну з серцем мудрим увійти до Тебе,
В Тобі – любові,миру, святості сповна,
“Вся Богу слава!” – у житті твоєму кредо

у злеті погляду торкаюсь небосхилу,
вдивляюсь зором в світлу дивину,
Спокоє неба, я до тебе серцем лину,
Полониш все моє єство, шліфуючи мету.

Жива надія нівелює втому
В тобі, Христос і сила є і міць.
Твоє життя – зразок любові,
Якщо люблю – знання шляху подасть Отець.

Якщо люблю – то хоч впаду я, встану.
У час скорботи спокій Ти зішлеш
Навчи ж довіритись Тобі у всьому,
Довіритись в земнім шляху, аж доки Ти прийдеш.
Амінь.

(Юлія Мельничук)

[Аркадий]

Євген ГРЕБІНКА

* * *
— Ні, мамо, не можна нелюба любить,
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти
Хай лучче буду я ввесь вік дівувати.

— Хіба ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна сиротою.

А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
А дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану.

— Ой мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники й хустинки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу,
Ти будеш весела, одна я заплачу.

Гей, там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ранок й під вечір матуся квилить:
— Ой Боже мій, Боже! Що я наробила?
Дочку, як схотіла, із світа згубила!

[Аркадий]

Надія ДИЧКА

* * *
Двері зачинені…
нема тобі місця, дитино,
серед багатих…
нема й серед жебраків…
Всі двері зачинені!
То відчини власноруч
хоча б чиєсь вікно!..
Знову земну душу сприйняли за…
… інопланетянина…

[Мэри_Поппинс]

[Аркадий]

Журився я влiтку



Журився я влiтку
А також зимою,
Коли був пiдлiтком,-
Шукав свою долю.

Шукав я полями,
I там де є гори,
I навiть ночами,
Стрiчаючи зорю.

Вона десь блукає,
I є одинока,
I щастя немає
Моя кароока.

Сiдав я за книжки,
Читав про кохання,
Хтiв очi тi стрiти,-
Таке мав бажання.

Звертався до неба,
Питаючи зорi,
Де мила сховалась,
А може - в неволi?

А небо мовчало,
I зорi марнiли,
I сонце вставало,
Пташки гомонiли.

Чекав я i мрiяв,-
Зустрiв я кохану...
Збудив мене пiвень,
Той день, спозаранку.

Шукаю я досi
Свою карооку,
I де її носить,
Скажи менi, боже?

http://www.likimas.com/Tamsa/bend/stix294.htm

[Аркадий]

То ли я в бою
и со мною пушка ...
Иль лесник я добрый
в старенькой избушке...
Или альпинист -
на горочке, на Кушке,
на ейненькой макушке!

[Мэри_Поппинс]

Эти строчки - чисты, ярки,
Потому они летают,
Этот стих - горящий, жаркий,
Потому его читают...

Эти губы - для молитвы,
Потому не поцелую,
Пальцы, золотом обвиты,
Упадут в ладонь чужую...