'Співпраця ОУН з абвером — факт цілком достовірний, однак його значення не слід переоцінювати. Українські націоналісти й німецькі розвідники намагалися використати один одного винятково у власних цілях, стосунки ці були не щирими, а скоріше прагматичними. Подібна практика існувала десятиліттями — розвідки різ¬них країн використовували для своєї мети революційні рухи в країнах-противни-ках, незважаючи на їхнє ідеологічне забарвлення. У свою чергу, революціонери за¬любки користувалися допомогою іноземних розвідок, бо часто така допомога була єдиним реальним шансом скріпити свою матеріально-технічну базу. Лідери біль¬шовиків, сіоністів, польських і вірменських націоналістів, іспанських комуністів та анархістів, курдських повстанців й афганських моджахедів — усі без винятку були в тісному контакті з різноманітними іноземними розвідками. Стосовно ж співпраці ОУН та абверу варто підкреслити, що її масштаби дуже сильно перебільшені у ра¬дянській та деякій сучасній науковій літературі. Насправді навіть у 1939—1941 рр. (у пік співробггництва) націоналісти не становили більше ЗО % агентури абверу на Західній Україні, тоді як поляки складали 52 % німецької агентури, решта припада¬ла здебільшого на російських білогвардійців (Ткачук А. В. Перед судом истории. — С. ЗО, 48). Потрібно також зазначити, що абвер переважно вербував свою агенту¬ру з числа українських націоналістів у індивідуальному порядку, хоча керівництво ОУН і не чинило спротив такій вербовці, намагаючись використати завербованих людей у своїх інтересах (даючи закиненим на територію УРСР абверівським диве¬рсантам завдання по організаційній лінії). Багато українців, які працювали на аб¬вер, взагалі ніколи не були оунівцями, а належали до різних емігрантських угрупо¬вань. Окремі групи диверсантів, що діяли в Україні, мали інтернаціональний хара¬ктер, як-от; знаменитий абверівський загін "Чорний туман", який складався з українців, по-ляків, росіян, білорусів і прибалтів (детальніше див.: Боляновсь-кий А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945). — Львів, 2003. — С. 54—55.).
Социальные закладки