...
Зупинитись на мить захотіла,
Щоб проглянути те, що було.
Але час підганяє невпинно,
І минуле не спинить ніщо.
Та й майбутнє непевне й вертливе,
Моя доля незнана, незрима.
Моє серце жахливо нестримне,
Ну а я, яка є - нещаслива…
Бо болять в мене рани свої та чужі.
Бо болять однаково давні й нові.
Бо болять, не вщухають,
І нестерпний той біль.
Невблаганно питаю:
Ти ще мій чи не мій?
Я нестримно ридаю:
Ти не мій, більш не мій!
Я палаю, згасаю
Від розбитих надій.
Я жива? Ні, вмираю.
В серці бджіл шумний рій.
Я в майбутнє тікаю,
Але що там? Не знаю, повір!..
Социальные закладки