Шановні автори колективного звернення!
До Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшов лист із Верховної Ради України з проханням надати роз’яснення по суті вашого колективного звернення.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – це конституційний постійно діючий орган, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. У своїй діяльності Національна рада керується Конституцією України, Законами України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, „Про телебачення і радіомовлення” та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Закону „Про Національну раду”, повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є: участь у розробці й реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення; здійснення аналізу стану телерадіомовлення в Україні; прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу та ін. Національна рада дбає про забезпечення інформаційних потреб громадян, захист інтересів держави, національних мовників, розвиток національної бази телебачення і радіомовлення.
У своєму зверненні ви нарікаєте на те, що держава взяла „на вооружение политику глобальной украинизации”, а Національна рада „выдвинула жестокие требования лицензирования телепрограмм из стран СНД в части адаптации их к украинскому законодательству”.
Стосовно цих закидів повідомляємо, що в Україні, як і будь-якій іншій цивілізованій країні,
існують закони, обов’язкові для всіх. Відповідно до Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Українська держава керується також нормами міжнародного права, вітчизняна законодавча база поступово удосконалюється та приводиться у відповідність до загальноприйнятих світових норм.
Нещодавно, 21 березня 2008 року, відбулося засідання Ради Національної безпеки і оборони України, присвячене розгляду комплексу питань щодо реалізації державної політики та гарантування національної безпеки в інформаційній сфері.
Під час засідання було констатовано наявність гострих проблем, явищ та чинників, що становлять небезпеку національним інтересам України у цій сфері та негативно впливають на суспільний розвиток держави та реалізацію її євроінтеграційних прагнень. Рада національної безпеки та оборони України ухвалила рішення, яке уведене в дію Указом Президента України № 377/2008 від 23 квітня 2008 року.
Згідно із цим рішенням, Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення зобов’язано вжити невідкладних заходів щодо удосконалення ліцензування мовлення, зокрема у частині забезпечення національних інтересів в інформаційній сфері, поліпшення охоплення населення вітчизняним інформаційним продуктом і підвищення якості наповнення національного інформаційного простору та посилити контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями й провайдерами програмної послуги вимог законодавства про телебачення і радіомовлення, зокрема щодо частки національного продукту в загальному обсязі мовлення телерадіоорганізацій та обов’язкової частини мовлення українською мовою.
Що ж Національна рада вимагає від телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги?
Дотримуватися норм чинного законодавства.
Законом України „Про телебачення і радіомовлення” регламентовано: „Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків від загального обсягу добового мовлення” (ч. 4 ст. 10).
„Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (телепередачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою” (ч. 3 ст. 10).
„У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50% має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців” (ч. 1 ст. 9).
Щодо іншого питання, яке ви порушуєте у своєму зверненні, так само існує чітке визначення, стаття 42 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” вимагає:
„1. Ретрансляція телепрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.
2. Суб’єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зобов’язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України”.
Доводимо до вашого відома, що профільний закон, який регулює телерадіоінформаційну галузь, „Про телебачення і радіомовлення” набув чинності ще в березні 2006 року. Отже, всі телерадіоорганізації та провайдери програмної послуги мали вдосталь часу, аби привести свою діяльність у відповідність до його вимог.
Протягом двох років Національна рада йшла на поступки ТРО, розуміючи, що відразу виконати всі норми нового закону непросто. Видаючи ліцензію провайдера програмної послуги, Національна рада в рішенні окремим пунктом вписувала вимогу ч. 2 ст. 42, та зобов’язувала протягом трьох місяців надати інформацію про її виконання.
Відповідно до Положення Національної ради про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач, при адаптації програм до чинного законодавства України необхідно враховувати вимоги чотирьох законів України, а саме: „Про захист суспільної моралі”, „Про авторське право та суміжні права”, „Про рекламу” та „Про телебачення і радіомовлення”. Причому там, де йдеться про адаптацію, називаються лише чотири статті закону „Про телебачення і радіомовлення: 6, 47, 59 і 62, статті 10 (Вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій) не зазначено. Отже, численні повідомлення громадських об’єднань кабельних операторів, які вимогу про адаптацію програм до норм вітчизняного законодавства охрестили „адаптацією державною мовою” не відповідають дійсності.
Багато плутанини окремі „кабельні діячі” внесли й до питання, хто саме має здійснювати адаптацію. Безперечно, відповідальність за адаптацію лежить на провайдері програмної послуги, який надає громадянам послуги кабельного мовлення. Одначе, як саме здійснювати адаптацію іноземного програмного продукту, мають вирішувати правовласники програм. Вони або на договірних засадах доручають робити це провайдерові програмної послуги, тоді цей суб’єкт інформаційних відносин має отримати ліцензію кабельного мовника, або ж іноземні компанії повинні зареєструвати в Україні дочірню компанію і купувати права на показ свого програмного продукту на території нашої країни. А це, до речі, зовсім немалі кошти, які мають надходити до Державного бюджету України.
Якщо іноземні телеканали зацікавлені в українському глядачеві, вони зроблять усе необхідне для того, щоб їхній продукт транслювався в кабельних мережах України.
І ще одне уточнення, Національна рада не раз наголошувала, що перелік іноземних каналів (налічує 34 позиції), які не потребують адаптації, не є сталим. Він уточнюється і доопрацьовується структурними підрозділами Національної ради, а отже, буде змінюватись і доповнюватися.
Прес-служба Національної ради
Тема: 
Сообщение от conquer
Ваши права
Социальные закладки