
Сообщение от
Langust
Я спросил показать конкретно, хотя бы по последним видосам, где ложь?
Это супер и супер аргументированный ответ.
не поленился, зашел на один из последних "видосиков педофила"... и так, запасаемся попкорном и разбираем на "правда/ложь".
шмара очень обеспокоен тем что полудурка в ушанке арестовали в центре Львова... хотя по закону все правильно, на это есть статья: ст.436-1 ч.1 (изготовление, распространение коммунистической, нацистской символики и пропаганда коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов) Уголовного кодекса.
Дальше - утверждает что убийца Бузины на свободе, а этого полудурка приняли и грозт 5 лет. - ЛОЖЬ... Убицу Бузины до сих пор еще не нашли, есть только подозреваемые.
Потом шмара возмущается что за ушанку грозит до 5 лет, а за фашистскую символику никого не сажают... опять ЛОЖЬ.
Показать скрытый текст приговор
«
Вынесен обвинительный приговор трижды судимому 40-летнему местному жителю, который совершил уголовные преступления, предусмотренные ч. 1 ст. 436-1 (изготовление, распространение, а также публичное использование символики коммунистического, национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов) и ч. 1 ст. 296 (хулиганство) УК Украины», .
и таких много... гугл в помощь...
идем дальше: как всегда вранье и манипуляции типа в Украине, правоохранители не работают, бандитов не сажают и все в таком духе, и плачется что на него, сепаратюгу завели 6(!) дел...другими словами - обливание дерьмом Украины
Дальше тут-же обвинил Героя Украины Василя Левковича в работе на фашистов во времена ВМВ. - ЛОЖЬ...
тут шмара применил совковую пропаганду, где всех Украинских патриотов из ОУН приписывали к нацистам за то что коммунистов у себя на родине отстреливали. по факту они воевали и с фашистами и с коммунистами:
Показать скрытый текст Левкович во времена ВМВ
В березні 1943р. за наказом Проводу, ОУН перейшов в підпілля, з нього було сформовано дві чоти, командиром яких став Василь Левкович. Згодом дві чоти було передано в розпорядження ВО-1 «Заграва», яка була розміщена в північній частині Рівненської області. У районі с. Деражне їх прийняв у своє підпорядкування командир ВО-1 «Заграва» Литвинчук Іван — «Дубовий» та тимчасово призначив чоти до співдії з місцевою боївкою.
В кін. березня чоти «Воронного» і місцева боївка мали сутичку з німецьким гарнізоном з Цуманя. По короткій перестрілці німці втекли. Через кілька днів тим ж складом напали на німецький гарнізон у с. Головин.
7 квітня 1943р. на постій відділів «Воронного» в с. Бутейки напали поляки разом з червоними партизанами.
« Поляки враз з червоними партизанами несподівано напали на нас, запалили село запальними кулями, і хоч ми їх відбили і завдали їм солідних втрат (більше 40 вбитими), однак через несподіваний наскок і самі ми понесли доволі солідні втрати. З нашого боку загинуло 8 осіб. «
На Великдень, 1943 року, підпільники прийняли присягу та було проведено реорганізацію: чоти Левковича розформовано, а його назначено командиром 1-ї чоти сарненського загону «ім. Богуна» ВО-1 «Заграва» під командуванням сотника «Яреми».
Протягом 1943р. загін «Воронного» брав участь в боях з німцями біля с. Чудель, з поляками біля с. Угли, в кін. травня була спроба захопити поїзд на залізничній лінії Сарни-Костопіль (бій був невдалий), операція проти АК в Гуті Степанській, рейд по Степанщиі (бій біля Дубровиці, Володимирця, Літвиці,
Літом, Левковича назначають командиром загону «ім. Дорошенка» ВО-1 «Заграва», до котрої входила галицька сотня сотенного «Дереша». Після акту дезертирства 10 осіб з галицької сотні «Воронного» понижують до медшефа (обов'язки по контролю над шпиталями УПА на території ВО-1 «Заграва»). Осінню перейшов в штаб УПА-Північ, виконував обов'язки старшини для доручень.
1944 р.
В січні 1944 р. Левковича включено до складу командування старшинської школи (був командиром чоти). З наближенням німецько-радянського фронту школа переносилася в Волинську область в район Володимира-Волинського, а згодом її взагалі розформували, «Воронному» було надано звання старшого булавного. Після цього весь командний та інструкторський склад Головним військовим штабом УПА направлений в Карпати для поповнення інстукторського складу старшинської школи ім. Пипського «Олені», яка проходила вишкіл на горі Магурі Болехівського району. Під час переходу Левкович в сутичці з радянськими партизанами був зазнав поранення, проте продовжував перехід. В Карпати група прибула туди в березні 1944 р.
В квітня 1944 р. Василя Левковича підвищено до звання хорунжого, в червні назначено командиром ВО-2 «Буг» УПА-Захід, в жовтні став поручником.
У лютому 1946-го отримав звання майора Повстанської армії. А наприкінці того ж року йому присвоєно звання полковника.
22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВС Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів.
Вийшовши на волю, і далі боровся проти радянської влади, вимагав перегляду вироку й визнання його військовополоненим, а не злочинцем. До здобуття незалежності України не визнавав себе громадянином СРСР, узявши паспорт лише незалежної України.
10 мин. дерьма лжи и пропаганды...
Другими словами ролик ни о чем, никакой информационной нагрузки или "расследования" не несет, старая как свет кремлевская методичка... шмара с мертвечуковским пропагандоном все время поливали дерьмом и грязью все что связано с Украиной, ее героями, не забыв обвинить всех Украинцев в фашизме... и так во всем....
Социальные закладки