Полiтикою в Росiї займатися не вiльно, коли пiд словами "займатися полiтикою" схочемо розумiти свобiдний обсуд дiлань i розпоряджень уряду, свобiдну критику державного устрою та публiчного життя. В абсолютнiй державi, де воля царя - закон, i де тим самим закон угрунтований не на якихось, для кожного ясних i зрозумiлих принципах, але на волi одної, всевладної одиницi, нема нiякої пiдстави анi можностi - критикувати закони, критикувати будову та хiд державної машини. Коли правда те, що сказав Щедрiн про росiйську свободу слова взагалi, що в Росiї вiльно тiльки "молоть пустяки", то подвiйно правдивий буде такий суд про критику полiтичного устрою та дiлань властi, а особливо єдиної, всемогущої властi - царя. А де нема свободи слова, там нiщо й говорити про полiтичну поезiю, нiщо й говорити про свобiдний вислов почувань, якi будяться в серцi вiльного та мислячого чоловiка пiд тиском полiтичної самоволi. Тож i досi великоруська лiтература не має того, що називається полiтичною поезiєю, окрiм хiба двох-трьох невеличких нiби iсторичних поем Рилєєва: хiба би хто хотiв назвати тим iменем шумнi, в основi царофiльськi та панславiстичнi вигуки поетичнi слов'янофiлiв вродi Хомякова... З усiх тих росiйських нiби полiтичних поезiй, крiм Рилєєвих, так i вiє глухим петербурзько-московським централiзмом, котрий не знає нiяких прав вiльної людини, крiм права фiзичної сили, котрий i чути нiчого не хоче про природне право кожної народностi до свобiдного розвою i вважає братнi слов'янськi землi не бiльш як теперiшнiми або будущими провiнцiями Росiї, обов'язаними якнайшвидше позбутися своєї народної iндивiдуальностi та розплистися цiлком у "руськiм морi".
Социальные закладки