Країна вийшла на другий етап послаблення карантину. Люди поступово повертаються на робочі місця. Та не всім є куди повертатися. Багато хто за цей час утратив роботу.
За прогнозами ЮНІСЕФ, епідемія коронавірусу може стати причиною стрімкого зростання рівня бідності в країні з 27% до 44%. За межею бідності цього року можуть опинитися ще понад 6 млн громадян.
Замість обіцяних владою 500 тисяч нових робочих місць в Україні тільки з березня — майже 200 тисяч безробітних. Це люди, в яких ще кілька місяців тому була певна стабільність. Через відсутність системного підходу до введення карантину ситуація різко змінилася. Розраховувати ані роботодавцям, ані робітникам ні на кого. Держава ніби відмовляється помічати цю проблему.
Загальна кількість громадян, які втратили роботу, тільки за офіційними даними складає вже майже півмільйона. В Україні ж і до епідемії налічувалося як мінімум півтора мільйона безробітних, а навіть за найскромнішими прогнозами експертів і учасників ринку, внаслідок падіння економіки за березень-травень роботу втратили ще як мінімум півтора мільйона людей, довівши загальне оцінне число до 3 млн.
Додамо до цієї статистики громадян, залучених у сферах «випадкового» найму, сотні тисяч заробітчан, які через пандемію повернулися на Батьківщину. Ще значна кількість людей формально не втратила роботи, але фактично залишилась без доходу. За даними опитувань, 32% перебувають у відпустці власним коштом.
І на питання «Що з цим робити?» у владі «не знають, що відповісти». Людей фактично покинули напризволяще. Запровадивши карантин, ніхто не запропонував стратегії, як урятувати малий та середній бізнес, як забезпечити тих громадян, які внаслідок карантину залишились без роботи.
Я нагадаю, що зараз по всьому світу намагаються зробити максимум, щоб люди не лишились у безвиході. Усвідомлюючи масштаб проблеми і природу кризи, на боротьбу з нею виділяються всі можливі ресурси, не витрачаючи часу на популізм і не намагаючись схитрувати, тому що в сучасній економіці така «економія» може на дистанції означати смерть.
У США уряд виділив безробітним по 600 доларів допомоги на тиждень на додачу до стандартних виплат з безробіття.
Чехія коштом держави покриває 80% зарплат працівникам магазинів, ресторанів та інших підприємств, які зачинились через карантин.
У Польщі держава субсидує зарплати підприємству за умови вже 15% падіння доходів, спричиненого коронавірусом.
У нас же програма субсидування роботодавців хоч і заявлена, але реалізація і фінансування її явно неспівмірні рівню проблеми й потребам економіки.
Зрозуміло, що в України зараз немає таких ресурсів. Та вочевидь у такому випадку алгоритм дій влади щодо карантинних обмежень мав би бути дещо інакшим, аби мінімізувати ризики.
Люди мають право отримати гарантії чи принаймні пояснення від держави, чого їм чекати далі. Немає чіткої стратегії, як саме держава планує долучатися до розв’язання цієї проблеми. Та чи взагалі планує долучатися?
Що мала б зробити влада, аби пом’якшити вплив кризи, враховуючи ситуацію?
— Зробити державний фонд боротьби з COVID-19 більш прозорим та значно збільшити фінансування;
— Розробити та впровадити послідовну програму фіскальних та монетарних стимулів, за прикладом провідних держав світу;
— Підтримати та захистити національного виробника, сприяти імпортозаміщенню;
— Субсидувати всіх роботодавців, чиї доходи впали у зв’язку з епідемією, зменшити податкове навантаження, скасувати штрафні санкції;
— Допомагати не лише офіційним безробітним, а всім, хто потребує допомоги;
— Забезпечити безвідсоткове або пільгове кредитування для населення і бізнесу.
Програма створення робочих місць, запропонована урядом, за словами самого ж прем'єр-міністра, — не панацея, а досить низькооплачуваний тимчасовий заробіток. Хочеться вірити, що обіцяні 500 тисяч робочих місць усе ж таки будуть створені найближчим часом. Саме у тих сферах, які найбільше потребують реабілітації після карантину. І що чиновники чітко усвідомлюють, як на запропоновану заробітну плату у 6 тисяч гривень можливо (та чи можливо) гідно прожити в країні.
Социальные закладки