
Сообщение от
English Bulldog
«Край наш, Новороссия» – це територія колишнього Війська Запорізького (сучасні Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, а також Кубань, республіка Адигея та Ростовська область у Росії). В часи перебування України в складі Речі Посполитої ці землі називалися Диким полем. Саме їх заселили українські козаки, які започаткували тут засади вільного народного самоврядування. У ті часи Москві ці землі не належали. Після знищення військами Катерини II Запорозької Січі російська влада зажадала стерти саму пам’ять про козаків (цариця навіть оголосила, що одне використання слова «козак» буде вважатися образою її царської величності).
Спочатку було ліквідовано гетьманство: у 1764 р. Катерина примусила гетьмана Кирила Розумовського зректися булави. Саме
тоді на запорізьких землях була утворена Новоросійська губернія (Новоросія). Але козаки продовжували жити в своїй автономній республіці, не переймаючись тим, що в Петербурзі її стали інакше називати.
І якщо вже говорити про перехрещення, то це не Новоросію перехрестили в південно-східну Україну у XX ст., а, навпаки, південно-східну Україну – в Новоросію наприкінці століття XVIII-го.
Росія привласнює собі все українське – не тільки Русь за її розквіту і сили, коли російські Новгород і Псков були її колоніями і хоч умовно мали деякий стосунок до Русі, а й непокірного Євпатія Коловрата, і навіть українських («руських») козаків, що воювали проти польських шляхтичів в часи перебування України в складі Польщі, без жодного стосунку до Московії. Сучасний творчо-ідеологічний світ Росії відверто продемонстрував цю національну особливість, знявши виховний художній фільм з елементами російського патріотизму про гоголівського Тараса Бульбу. У цьому фільмі головні герої, вільнолюбні українські козаки, були майстерно подані, як родичі і предки нинішніх свободофобних росіян. Кіно припало до душі російській людності. Розчулившись до світлих сліз, вона по самі вінця пройнялася незаслуженою гордістю за «свій народ», який боровся за свободу проти католицької експансії – коли це православ’я у Московії-Росії відчувало утиск з боку папського престолу? Російські громадяни повсякчас перебували в колі православно-мусульманської опіки і ніколи не страждали від католицького диктату. А щодо власних, доморощених героїв великого російського народу, то це у жоднім разі не були козаки чи будь-хто з тих, хто ставив на меті свободу. Російські видатні герої – це Дмитро Донський, Олександр Невський і т.п., що самовіддано служили своїм монгольським ханам, придушуючи всі повстання власного народу та заколоти ханських конкурентів – за це й отримували від «хазяїна» заслужені відзнаки.
Усім «пацакам»-«малоросам» хотілося хоч трошки сповнитися тієї величі і дорости до неї – найпершим чином, через «наднаціональну», «надлюдську» російську мову. (c)
манкурти клятi.. повиздихайте вже до однього.
Социальные закладки