Юрченко Вікторія Миколаївна
Доктор психологічних наук, Завідувач кафедри психології, Рівненський Інститут Слов’янознавства Київського Славістичного Університету (Рівне, Україна)
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ НАВЧАННЯ НЕРІДНОЮ МОВОЮ НА РОЗВИТОК КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Відомо, що в сучасному глобалізованому світі тільки 22 країни можна вважати одномовними, тобто в усіх інших, в тому числі і в Україні, спостерігається масова дво- або багатомовність. При цьому серед мов, якими володіє конкретна людина, якщо це не випадок природного білінгвізму, обов’язково існує функціональний розподіл на так звану «рідну» і «нерідну». В зв’язку з цим перед дослідниками вже досить давно постало питання про вплив кожної з цих двох мов, обраної як засобу навчання, на інтелектуальний розвиток особистості школярів (1).
Існують декілька підходів до розуміння змісту поняття «рідна мова», які свідчать про складність і багатофункціональність цього засобу мислення і спілкування людини: 1) першість у засвоєнні - «материнська мова» (О.Потебня, 1993, О.Шахнарович,1991); 2)рівень володіння - «функціонально перша мова» як найкращий засіб мислення і мовного спілкування» (Х.Ібрагимов, К.Зачесов, 1990); 3) зв'язок з етносом - «етнічна мова» як мова нації, яка пов'язує людину з її народом, його духовним світом. (В.Iванишин, Я.Радевич-Винницький 1994).
В зв'язку із сучасними мовними ситуаціями в багатьох країнах світу, які мають глибоке історичне коріння (наприклад, історично обумовлена двомовність населення України ), не можна погодитись з категоричністю останнього підходу, бо рідна мова людини не завжди одночасно є її етнічною мовою, тобто може не збігатися з її національністю, залишаючись найбільш дієвим засобом її мислення і викладу думок. При цьому, як показує практика, при умові володіння людиною ще і етнічною мовою її зв'язок зі своєю національною історією і культурою не переривається.
Зрозуміло, що якщо дитина починає навчатися в школі мовою, яка відповідає усім трьом підходам (критеріям) рідної мови, то це оптимальна умова для її інтелектуального та особистісного розвитку. У випадку ж коли мова навчання молодшого школяра не відповідає головному критерію, тобто не є для нього «материнською» (хоч і етнічною), як правило, виникає велика перешкода для розвитку його інтелекту. Саме тому О.О.Потебня був прибічником навчання дітей (перш за все раннього віку) тільки материнською мовою (2). Cummins (1979), досліджуючи проблему білінгвізму, дійшов до висновку, що ранній етап навчання повинен проходити на рідній мові дитини і забезпечити достатній рівень розвитку її мисленнєвих і мовних навичок, а тільки після цього можлива успішна інтеграція другої мови (7).
Щодо практики, то, наприклад, про сумні наслідки примусового навчання україномовних дітей російською мовою в ХІХ ст. (уповільнення розумового розвитку, гальмування пізнавальних процесів, виникнення відрази до навчання, формування особистості, яка не може «зв'язно послуговуватись жодною з 2-х мов») з болем писав ще І.Нечуй- Левицький (5). В наш час опубліковані матеріали про аналогічні результати подібної реформи російських шкіл в Латвії (6).
Експерти ЮНЕСКО, базуючись на результатах досліджень, наводять дані про зниження інтелекту учнів молодших і середніх класів шкіл, які навчаються нерідною мовою, в різних країнах світу від 15% до 55%. На превеликий жаль, слід констатувати, що ця проблема втрати інтелекту нації існує в Україні і потребує нагального вирішення.
Тема: 
Ответить с цитированием
Сообщение от Bird
Социальные закладки