РАБ. Законсервовані залишки російського кріпосного ладу, включаючого і сталінський період, все ще сумують за тим часом, коли "пан" придумував для них роботу, встановлював режим життя і інколи забеспечував ковбасою за 2 рублі. Подібні люди зараз навіть не знають, що робити з землею, яка їм дісталася від приватизації, бо їх в рабстві не привчили думати своєю головою, а лиш виконувати чужі настанови. Цих людей досить радикально охарактеризував Ніцше, як недостойних уваги. І нам, я думаю, потрібно залишити їх без особливого розгляду, бо вони просто домирають, як прямий пе-режиток колоніалізму. Та все ж вони продовжують продукувати на-ступну категорію в своїх дітях, не давши їм бази для входу в цивілі-зоване життя, та правлять опорою залишкам більшовицьких структур на наших тере-нах.
ЖЛОБ. Є такий вираз - "Із грязі та в князі". Цим сам народ пока-зав майже неможливість швидкої культурної трансформації людини з низів. Життя показало нам лиш унікальні винятки, коли ге-нна жадоба до знань та благодійне навколишнє середовище прис-корювало цей процес. Але прикладів типу Т.Шевченка чи М.Щепкі-на історія нам надала мало. Тому, щоб з раба перетворитися в ци-вілізовану людину зазвичай потрібно пройти проміжкові етапи. На них можна застрягти протягом багатьох поколінь (і ніякі бірки типу "коренной киевлянин" не прикриють цього), а можна (при наявності хорошого оточення і впер-тості в досягненні мети) пройти цей шлях прискорено. І ніякі нинішні дипломи не прикриють цього статусу, бо вихованням в ВУЗах нікому займатися. Тому серед робітників можна зустріти більш цивілізованих людей ніж власники дипломів. Все залежить від самого пацієнта – ким він хоче бути. Яскравий приклад цього нам надала англійська література в образі продавщиці квітів Елізи Дулітл, яку талановиті й наполегливі вчителі досить швидко вивели в леді. Але проблема в тому, де найти такого сумлінного учня, а ще більше - таких вчителів. Отже йдеться про черговий щабель виходу з рабства. Цей соціально-культурний прототип мало чим по суті відрізняється від свого аналога ХІХ століття. На відміну від раба він вже пробує сам побудувати своє життя. Але, маючи мізерний світогляд, він по мавп'ячому просто старається лиш копіювати більш "просунутих". Своє невігластво наш герой пробує прикрити прибамбасами типу вживання малознайомого йому інозе-много суржика, на яке він проміняв рідну мову. Він вже відгороджу-ється від свого рабського прошлого з батьками чи дідами та їх куль-турою, соромиться цього. Хоча при цьому у першого покоління жло-бів часто виникає туга за рабським дитинством з вишневим садоч-ком. Не маючи достатнього розуму, він не може знати суть шляхет-ного способу життя та оцінити його ефективність, тому замінює його хитрістю, підлістю та іншими рисами своєї моралі. Звідси в нього весь час напоготові гострі і енергійні лікті.
Якщо в раба життєве кредо "вижити", то в цього нашого "ге-роя" інше завдання на життя - пробитися любим шляхом хоч трошки "наверх" (подивіться склад наших "керівників"). Хоч він і любить на-питися на Великдень чи Різдво, але в нього відсутнє навіть уявлення про християнську мораль. Жлоб любить показуху в вигляді нового жупана, подачки на церкву чи щеголяння в "мерседесі". Дітей своїх він хоче "вивести в люди", маючи для прикладу досвід сусідського міщанина. При цьому він все ж приділяє їм менше уваги ніж собачці, яку він замав, щоб "було як у людей". Ремесло його відносно обмежене: десь щось вкрасти; купити дешевше – дорожче продати; якщо і виробляти продукцію, то по злодійськи фальсифіковану. Він не погребує і вбивством для потреб свого "его", а також марить грошовитою посадою з тим, щоб його боялись і "поважали". Ради грошей він готовий принижуватися, поміняти свою релігійну віру чи, навіть, знову повернутися до вживання рідної мови, хоча йому і далі "удобно думать на суржике". Любиме його культурне середовище - це так звана "поп"-(жлобська) культу-ра, хоча "для понта" через силу він може відвідати музей чи театр. А ще він обожнює показушні "тусовки" подібних собі. Рабів і шляхет-них людей він називає "лохами" за їх невміння жити по його прави-лах. Цей сурогатний індивідуум, не створивши нічого корисного за своє життя, користуючись збудованим німцем "мерседесом" чи американцем Інтернетом, вже причисляє і себе до цивілізованих людей, але в силу свого обмеженого інтелекту не може оцінити свою справжню нішу в сучасному світовому суспільстві. Це все тому, що в школі його намагалися вчити, а не він сам вчився (мається на увазі пасивний і активний спосіб сприйняття інформації) , а оці-нювали його знання через витвір його культури - шпаргалку. Хоча він може вже вникнути в якийсь підрозділ знань людства, але обши-рність інтелекту його не цікавить. Тому, щось знаючи з якогось пра-вового кодексу, яким його напихнули в університеті, він абсолютно не цікавиться роллю професійної етики в суспільстві. Головне його чтиво – детективи, останні історії з життя подібної йому Пугачової та сенсаційні відкриття жовтої преси. До Шекспіра чи історії Давнього Риму у нього "руки не доходять", хоча він уже може мати "для пока-зухи" на полиці подібні видання. Далі "два-надцяти страв на різдвя-ному столі" вивчення основ християнства у цього "віруючого" справа не пішла. Тому, видаючи себе за православного, він хреститься, ви-бігаючи на футбольне поле, як його бабушка вчила (справа – налі-во), але потім по мавп'ячому (так модно) цілує по-католицьки собі руку. Він, як і його давній попередник (пле-бей) з Риму, взяв для життя тільки дві складові - хліба та розваг, не цікавлячись багажем, залишеним давніми греками чи італійським Відродженням. Не зна-ючи своєї вітчизняної історії та культури частина з них живе під ско-пійованою назвою "новый русский", не розуміючи свого справжнього імення –УКРАЇНСЬКИЙ ЖЛОБ. Ще його можна на-звати старим грецьким словом "ідіот", що 2500 років назад означало - "той, хто живе не для суспільства, а виключно навколо себе і для себе". Ось такий наймасовіший в Україні герой і створив далі описувану суро-гатну державу під свої "понятия", бо йому так "удобнее жить". Єди-ний шлях оцивілізувати цього культурного недоросля - це через йо-го любиме мавпування привити йому моду "бути шляхетним" і вдов-бачити в його голову, що крім моди шляхетність ще й може бути ВИГІДНА, як йому особисто так і суспільству.
І ось це суспільство лінивих постколоніальних жлобів, обві-шавшись мобілками, Інтернатами та «Мерседесами», продовжує паразитувати на багатій природі та на побудованому попередніми рабами, нічого не створивши самостійно, дивується, чому ним ги-дують в Європі та чому його так бажають назад в офіційну частину культури «рашен». Та все тому, що в Європі наш ХЄрой чужий, на-віть попавши жити в Шенгенську зону. А в зоні, де «наглость вто-рое счастье», він все ще рідненький, хоча він вже щось белькоче про національний патріотизм НА ЧУЖІЙ МОВІ, бо йому так «удоб-нєє». Цей «патріот» скільки вже пасталакає на теми долі «рідної» України, що просто інколи сльози на очі навертаються. Він в зах-ваті від дій Далласа, Рейгана, УПА чи, навіть, баби Параски, а ось свого конст-руктивного в цьому напрямку в нього на «0». Він воює словесно навіть з зальотними на форум імперцями, а ось про свій реальний конструктив зміни на краще своєї культури (способу життя) ні «гу-гу». Він любить «размишлять на високіє тєми», а ось оглянути суть свого «Я» йому ніколи. Йому навіть ріжуть мізки спогади про його культуру «рашен» чи слово ЖЛОБ. Він вже навчився вимовляти на інших РОГУЛЬ, а ось суть слова ЖЛОБ ще не удосужився приміряти на себе.
Тема: 
Ответить с цитированием
Сообщение от Прокір
Социальные закладки