Тема: 
Это "шутники" из "Памяти" во главе с Васильевом так "говорили".Надо очень много выпить,что бы Бориса Николаевича так называть.Было бы желание.А оно было ОЧЕНЬ сильным.Смешно,но правда.
| ||
Это "шутники" из "Памяти" во главе с Васильевом так "говорили".Надо очень много выпить,что бы Бориса Николаевича так называть.Было бы желание.А оно было ОЧЕНЬ сильным.Смешно,но правда.
Останки замученных в тюрьмах НКВД похоронили на Ивано-Франковщине
За два года раскопок активисты "Мемориала" нашли около шестисот тел
На Ивано-Франковщине почтили память жертв сталинского режима. Останки замученных в тюрьмах НКВД положили в гроб и похоронили в Тисменицком районе.
За два года раскопок активисты "Мемориала" нашли около шестисот тел.
Стефания Костюк одна из немногих собственными глазами видела, как вывозили из тюрем трупы расстрелянных и замученных земляков: "Мы пошли с подругой среди ночи, спрятались в подъезде, насчитали 12 машин, видно было головы, стояли 4 солдата, через час-полтора машины возвращались пустые".
Редкие свидетели рассказывают о технологии уничтожения людей. "Говорили раздеться, потому что ведут в баню мыться – шли голые, проходили по коридору, их током шльопало, и на машину", – рассказывает Иван Павлыкивский.
Трупы сбрасывали на этом поле. Здесь они пролежали более полувека. Кости местные жители постоянно находили во время мелиорации. Два года назад добровольцы принялись раскапывать захоронения. На площади в полгектара нашли останки 623 тел, среди которых 82 ребенка. В течение последней недели останки складывали в гробы. Перезахоронение по христианскому обычаю произошло сегодня.
На протяжении 20 лет в области раскопано уже около семидесяти стихийных захоронений. Однако "духовные" наследники советских коммунистов сомневаются, что найдены останки жертв сталинского террора.
"Ученые из нашего Прикарпатья отнеслись скептически к тому, что это жертвы НКВД, считают, что это захоронения эпидемии ХІХ века. Никакой независимой экспертизы нет, у нас есть большое сомнение", – говорит Владимир Стула, первый секретарь Ивано-франковского обкома КПУ.
Представители "Мемориала" основываются на свидетельствах очевидцев и настаивают: здесь похоронены именно жертвы репрессий 1940-х годов. Генеральная прокуратура уже назначила экспертизу. На перезахоронение ждут еще более ста безымянных могил.
источник: ТВі
За расстрел царской семьи несет ответсвенность его ближайшее окружение и его друзья по классу:Сообщение от Clift22
- буржуазия России, которая отстранила царя от власти,
- Британия, которая не захотела принимать у себя царскую семью
- и христианская церковь, РПЦ в частности, которая сделала царей наместниками бога на земле, в силу чего только отрубив голову всем наследникам трона можно было уничтожить царизм.
Что в свое время впервые и демонстирирует Великая Французская Буржуазная революция, отрубившая голову королю и наследникам, а так же уничтожавшая буквально дворянское сословие (к примеру беременным дворянкам французские буржуа вспаривали животы, чтобы не родилось дворянское сословие. Сена была красной от крови.))
Гитлер учился у Сталина и комунистов НКВД- ГЕСТАПО
Что же следует из всего вышеизложенного? А следует из него очень простая истина, которую упорно продолжают отрицать всевозможные российские «ура-патриоты». Нет никакой существенной разницы между Бутовским полигоном и Освенцимом; между ГУЛАГом и гитлеровской системой лагерей смерти.Иса́й Дави́дович Берг— начальник АХО Управления НКВД по Московской области, изобретатель машин по удушению осуждённых к смертной казни выхлопными газами.Родился в Москве в еврейской семье. В 1920 году вступил в ряды Красной Армии, с 1925 года — командир взвода. С 1930 года — член ВКП(б).
С 1934 года года работал в Московском областном управлении НКВД в должности начальника административно-хозяйственной частизанимался исполнением смертных приговоров, выносимых «тройками»
Исай Берг проявил редкостную изобретательность и инициативу, предложив использовать передвижную газовую камеру на основе широко распространённого фургона для перевозки хлеба, созданного на основе шасси стандартного грузовика ГАЗ-АА (лицензионной копии американского грузовика Форд модели АА образца 1929 года.). В кузов, обшитый изнутри оцинкованным железом, проделывалось отверстие, в которое с помощью резинового шланга, надетого на выхлопную трубу грузовика, подавались выхлопные газыК1917 года Россию интернационального большевистского режима была рабовладельческая Система концлагерей, являвшихся главнейшим орудием коммунистического террора и геноцида. Следует отметить, что первые лагеря возникли ещё во время Гражданской войны.
Инициатором их создания был Л. Троцкий (Лейба Давидович Бронштейн), который 4 августа 1918 года в телеграмме Вологодскому губвоенкому указывал: "Заключение подозрительных в концлагеря есть необходимое условие успеха" (см. "Военно-исторический журнал", 1989, °8 с.53). Троцкого поддержал Ленин в адресованной председателю Пензенского губкома РКП(б) Евгении Готлибовне Бош телеграмме от 9 августа 1918 года о "беспощадном массовом терроре": "Сомнительных запереть в концентрационный лагерь вне города" концлагеря - вещь, конечно, ужасная, но ведь весь руководящий аппарат этого ужасного репрессивного Молоха состоял Ужасные преступления против человечества .- Ягода -Фирин — Берман — Френкель — Коган — Раппопорт Все это - рафинированные садисты...
Из этого следует, что концлагеря придумади англичане еще в 19 столетии, а первый концлагерь на территории России был открыт во время Гражданской войны и интервенции именно англичанами в 1918 году в Мурманске.
Кстати в отношени имено украинцев еще до первой мировой войны были открыты концлагеря по этническому принципу в Канаде и в Австровенгрии. Почему то эти концлагеря не вошли в аналы современной украиснкой истории и если о концлагерях в Австровенгрии для украинцев еще иногда говорят, то о Канаде полное табу.
Ростріляне відродження Червоний ренесанс
И. Р.: Мифом, например, является Дора Явлинская, которой приписывали ужасные зверства в одесской ЧК. Белые даже сняли о ней фильм. Но этот образ создан белой пропагандой. На самом деле Доры не существовало, как и негра Джонсона, якобы командовавшего отрядом китайцев в одесской ЧК, о котором тоже много писали.
Когда, скажем, пишут о полутора — двух с половиной тысячах жертв красного террора в Харькове, источником являются данные ОСВАГа (Освободительное агентство — информационно-пропагандистский орган Добровольческой армии. — «Эксперт»), но документально они не подтверждены. А между тем в течение своего кратковременного пребывания в Харькове белые расстреляли 1268 человек. Эта цифра получена петербургским историком, доктором исторических наук Полтораком — он установил пофамильные списки погибших по данным архивов.
В 1920 году выделяются расстрелы в Крыму. Сейчас установлены достаточно точные данные о количестве жертв по ялтинскому, симферопольскому и феодосийскому ЧК. Это три крупнейшие ЧК, и в целом получается меньше восьми тысяч расстрелянных. Но, очевидно, были расстрелы и в менее значимых пунктах. То есть окончательное количество жертв — 10–12 тысяч человек. Хотя тот же Мельгунов говорит о 150 тысячах, но это фантастика.
М. Х.: По подсчетам историков, к декабрю 1920 года из 131 тысячи человек командного состава РККА бывшие генералы и офицеры составляли 75 тысяч, или 56 процентов. Достаточно сказать, что в Красной армии служили 775 бывших генералов, среди которых были Бонч-Бруевич, Верховский, Зайончковский, Свечин, Парский, Клембовский, и 1726 штаб-офицеров, то есть полковников и подполковников: Карбышев, Шапошников, Егоров, Вацетис, Каменев и другие. Разумеется, далеко не все командовали армиями или фронтами — новая власть доверяла не всем и не сразу. Некоторые преподавали или занимались военной историей. Кого-то, как, например, генерала Брусилова, старались использовать, учитывая его необычайную популярность в различных слоях общества. Но полагаю, что большинство генералов и офицеров служили новому режиму не за страх, а на совесть.
Задумайтесь, кого ви закликаєте вшановувати 9 травня. На парадах та мітингах по Україні знову були сотні, тисячі обвішаних медальками дідів, влада їм дарувала квіточки та рушники, грав "Етот Дєнь Пабєди порахам прапах..."
А звідки вони беруться, ці "асвабадітєлі"? Зараз 2013 рік. Війна скінчилася 68 років тому. Якщо взяти вже гранічну межу у складні 41-42 роки, то до армії приймали навіть 14-річних (і то не завжди, бо ще був резерв чоловіків більш боєздатного віку), не менше за віком. Інші працювали у тилу або просто ще не доросли. Після 43 року, коли ЧА погнала німців на Захід, хлопців до армії вже не брали, не було потреби.
А зараз підрахуємо. Хлопцю у 42 році 14. Тобто, народився він у 1928. Зараз йому має бути 85 років. Це наймінімальний варіант.
Як вважаєте, багато 85 - річних дідів дожило до наших днів? Тих дідів, які пройшли війну, а зараз виходять на паради. Та одиниці їх залишилися.
І ті (в основній масі) ледь пересуваються.
Плюс рани, травми психічні, каліцтва, ГУЛАГ, усі "прєлєсті" комунізму.
А на площах спостерігаються сотні.
А ви питали сьогодні, скільки їм років? Якщо 75-82, то це ті, хто робили зачистки в Західній Україні, вивозили до Сибіру цілими селами після війни і боролися з УПА, охороняли концентраційні табори з "врагами народа", а живих німців і в очі не бачили. Тож чи є серед ряжених на 9 травня довгожителів справжні учасники "атєчєственной" (не розбираючись навіть в тому, чи були вони визволителями чи окупантами)? Це як правило ветерани НКВД... Тож "ветерани" чи "тирани" - вирішувати вам...
Подумайте, чи ті, хто начепив георгієвські стрічки, чи є вони усі насправді солдатами? Чи то представники карательних інквізицій комуністичної Системи? Ті, хто зничтожував ваших пращурів навіть по закінченню війни. Ті, хто насправді стріляв у спини.
Подумайте.
Велика Інвалідна...
Страна Савєтав карала своїх інвалідів - переможців за їх каліцтва, за втрату ними сімей, даху над головою, рідних гнізд, розорених війною. Карала убогістю існування, самотністю, безвихіддю, відчаєм.
Фактично смертю. Гіршої з смертей...
Засилали не всіх поголовно безруких - безногих, а тих, хто побирався, жебракував, не мав житла. Їх були сотні тисяч, які втратили сім'ї, житло, нікому не потрібні, без грошей, зате обвішані нагородами. Їх збирали за одну ніч з усього міста спеціальними нарядами міліції та держбезпеки, відвозили на залізничні станції, вантажили в теплушки і відправляли в ці самі «будинки-інтернати».
У них відбирали паспорти і солдатські книжки - фактично їх переводили у статус соціальних порожнин. Та й самі інтернати були у відомстві НКВД. Суть цих інтернатів була в тому, щоб спровадити інвалідів на той світ якомога швидше.
Острів Валаам, 200 кілометрів на північ від Світлани в 1952-1984 роках - місце одного з найбільш нелюдських експериментів з формування найбільшої людської «фабрики». Сюди з Ленінграда і Ленінградської області, щоб не псували міський ландшафт, засилали інвалідів - самих різних, від безногих і безруких, до олігофренів і туберкульозників. Вважалося, що інваліди псують вигляд радянських міст. На Валаамі їх мало не по головах рахували, «цих інвалідів». Вони «мерли» сотнями, але на Валаамскому кладовищі були відшукані тільки 2 прогнилих стовпчики з... номерами.
Не залишилося нічого - вони всі пішли в землю, не залишивши пам'ятника жахливого експерименту людського зоопарку радянського острову...
Не пусте, ймовірно, питання: чому ж тут, на острові, а не де-небудь на материку? Адже і постачати простіше і містити дешевше. Формальне пояснення: тут багато житла, підсобних приміщень, господарських (одна ферма чого варта), орні землі для підсобного господарства, фруктові сади, ягідні розплідники, а неформальна, справжня причина: аж надто намозолили очі радянському народові - переможцю сотні тисяч інвалідів: безруких, безногих, неприкаяних, які промишляли жебрацтвом по вокзалах, у поїздах, на вулицях, та мало ще де.
Ну, посудіть самі: груди в орденах, а він біля булочної милостиню просить. Нікуди не годиться! Позбутися від них, у що б то не стало позбутися.
Але куди їх дівати? А в колишні монастирі, на острови! З очей геть - з серця геть. Протягом декількох місяців країна - "переможниця" очистила свої вулиці від цієї "ганьби". Ось так виникли ці богадільні в Кирило-Білозерському, Олександро-Свірськогому, Валаамскому та інших монастирях.
Точніше сказати: на руїнах монастирських.
Кожен, хто потрапляв на Валаам, миттєво усвідомлював: «Ось це все!» Далі - тупик.
«Далі тиша» в безвісній могилі на покинутому монастирському кладовищі.
Після війни радянські міста були затоплені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але вони втратили в боях руки і ноги. Саморобні візки, на яких звивалися між ногами перехожих людські обрубки, милиці і протези героїв війни псували благовидність світлого соціалістичного сьогодні.
Одного разу радянські громадяни прокинулися і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Інваліди в одночас були видалені з міст. Одним з місць їх посилання і став острів Валаам. Це були різні інваліди без рук, без ніг, осліплі і оглухлі. Привезли і найважчих.
У людей відібрали паспорти і солдатські книжки, фактично переклавши їх на становище ув'язнених. Це зараз на їх могилах стоять хрести, поставлені два десятки років тому ченцями, а тоді інвалідів ховали безіменними, під кілочками і табличкою з номером. Так, як ховають злочинців. А від багатьох і могил не залишилося - заростає земля травою, вже і горбків не видно, зникають кладовища безслідно.
Веліка Інвалідна війна закінчилась повною перемогою тих, кому зараз поють шану масовки та "дємонстрациї" з червоними прапорами своєї, на щастя, вже не існуючої країни Савєтав.
Поють, бо плювати на все. Головне - пабєда.
А за ценой нє пастаім.
Велика Інвалідна...
Страна Савєтав карала своїх інвалідів - переможців за їх каліцтва, за втрату ними сімей, даху над головою, рідних гнізд, розорених війною. Карала убогістю існування, самотністю, безвихіддю, відчаєм.
Фактично смертю. Гіршої з смертей...
Засилали не всіх поголовно безруких - безногих, а тих, хто побирався, жебракував, не мав житла. Їх були сотні тисяч, які втратили сім'ї, житло, нікому не потрібні, без грошей, зате обвішані нагородами. Їх збирали за одну ніч з усього міста спеціальними нарядами міліції та держбезпеки, відвозили на залізничні станції, вантажили в теплушки і відправляли в ці самі «будинки-інтернати».
У них відбирали паспорти і солдатські книжки - фактично їх переводили у статус соціальних порожнин. Та й самі інтернати були у відомстві НКВД. Суть цих інтернатів була в тому, щоб спровадити інвалідів на той світ якомога швидше.
Острів Валаам, 200 кілометрів на північ від Світлани в 1952-1984 роках - місце одного з найбільш нелюдських експериментів з формування найбільшої людської «фабрики». Сюди з Ленінграда і Ленінградської області, щоб не псували міський ландшафт, засилали інвалідів - самих різних, від безногих і безруких, до олігофренів і туберкульозників. Вважалося, що інваліди псують вигляд радянських міст. На Валаамі їх мало не по головах рахували, «цих інвалідів». Вони «мерли» сотнями, але на Валаамскому кладовищі були відшукані тільки 2 прогнилих стовпчики з... номерами.
Не залишилося нічого - вони всі пішли в землю, не залишивши пам'ятника жахливого експерименту людського зоопарку радянського острову...
Не пусте, ймовірно, питання: чому ж тут, на острові, а не де-небудь на материку? Адже і постачати простіше і містити дешевше. Формальне пояснення: тут багато житла, підсобних приміщень, господарських (одна ферма чого варта), орні землі для підсобного господарства, фруктові сади, ягідні розплідники, а неформальна, справжня причина: аж надто намозолили очі радянському народові - переможцю сотні тисяч інвалідів: безруких, безногих, неприкаяних, які промишляли жебрацтвом по вокзалах, у поїздах, на вулицях, та мало ще де.
Ну, посудіть самі: груди в орденах, а він біля булочної милостиню просить. Нікуди не годиться! Позбутися від них, у що б то не стало позбутися.
Але куди їх дівати? А в колишні монастирі, на острови! З очей геть - з серця геть. Протягом декількох місяців країна - "переможниця" очистила свої вулиці від цієї "ганьби". Ось так виникли ці богадільні в Кирило-Білозерському, Олександро-Свірськогому, Валаамскому та інших монастирях.
Точніше сказати: на руїнах монастирських.
Кожен, хто потрапляв на Валаам, миттєво усвідомлював: «Ось це все!» Далі - тупик.
«Далі тиша» в безвісній могилі на покинутому монастирському кладовищі.
Після війни радянські міста були затоплені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але вони втратили в боях руки і ноги. Саморобні візки, на яких звивалися між ногами перехожих людські обрубки, милиці і протези героїв війни псували благовидність світлого соціалістичного сьогодні.
Одного разу радянські громадяни прокинулися і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Інваліди в одночас були видалені з міст. Одним з місць їх посилання і став острів Валаам. Це були різні інваліди без рук, без ніг, осліплі і оглухлі. Привезли і найважчих.
У людей відібрали паспорти і солдатські книжки, фактично переклавши їх на становище ув'язнених. Це зараз на їх могилах стоять хрести, поставлені два десятки років тому ченцями, а тоді інвалідів ховали безіменними, під кілочками і табличкою з номером. Так, як ховають злочинців. А від багатьох і могил не залишилося - заростає земля травою, вже і горбків не видно, зникають кладовища безслідно.
Веліка Інвалідна війна закінчилась повною перемогою тих, кому зараз поють шану масовки та "дємонстрациї" з червоними прапорами своєї, на щастя, вже не існуючої країни Савєтав.
Поють, бо плювати на все. Головне - пабєда.
А за ценой нє пастаім.
Жаль, что не провели в 90-х аналог Нюрнбергскому процессу... над коммуняками...
Последний раз редактировалось bobchinskiy; 14.05.2013 в 20:53.
коммунизьм = идиотизьм
"Разоблачитель", ты совесть поимей! Зачем к своим копипастам "клеить" картинки фашистских концлагерей? В частности фото выше : Человеческие останки на территории концлагеря Майданек недалеко от Люблина (Польша). 1944 г. Текст, кстати имеет такое же отношение к реальности.Велика Інвалідна...
Страна Савєтав карала своїх інвалідів - переможців за їх каліцтва, за втрату ними сімей, даху над головою, рідних гнізд, розорених війною. Карала убогістю існування,
вам, чисто зашоренным, вбили в бошку не гвоздь, лом вогнали. И вы от него никуда не уйдете.
Теперь вопрос, на твой ублюдочный тезис.
Кто мог судить СССР? Когда он был.
Мертвого льва и шакал облает. Это давно известно.
Вывод ведь прост-Шакалья много развелось.
Был на Севере на полугодичной практике и с ребятами поднялись на гору,где когда-то был лагерь.Жутко.Кладбище на склоне горы,одни железные таблички с номерами.В августе-ледяной ветерзамёрзли здорово.Слава КПСС!
Чего там делаль? Фантазер ты общефорумный)
А чем сталинские лагеря были лучше фашистских?
Ответ прост-ничем...........но сейчас найдутся "личности",которые будут говорить,что немецкие расстрелы-это плохо,а советские-это хорошо........
Порт Певек.Полугодичная практика после 3-го курса ОМУ ММФ."Пинсах"-пора похмелится,"Гений ОФ".
А где про белый террор? А где про террор всяких банд и петлюр?Белые были белые и пушистые.
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки