Пам'ятаю, ще колись до війни Дюс бухий зламав в общазі ногу, і я тащив його на собі в кінотеатр, бо в нього був гіпс, а в кіно вийшов якийсь новий крутий фільмєц, який ми дуже хотіли подивитися..))
Було ще темно, ми вирішили зачистити подвір'я і будинок, що здавався нам підозрілим. Зайшли втрьох: Сід пішов прямо, Дюс наліво, я - направо. Сідаю на коліно за 5 метрів від Дюса, повертаю до нього голову - сильний вибух, і він весь в диму лежить на землі. В шоці підбігаємо до нього, починаємо облапувати всього та шукати рани, а він спокійно та врівноважено каже:
-Немає ноги, і пальців на руці.. Накладайте мені джгут, накладайте бігом!..
Я взяв в руки його ногу і побачив, що частина її відірвана, але коліно є.. А він не видав жодного крику, жодного стогону, просто вказував нам що робити. Раніше я думав, що таке буває лише в кіно, шо людина може спокійно накладати джгут на свою відірвану ногу.. А він постав таким героєм наяву.
Ми виносили його звідти по черзі так швидко, як тільки могли. Несли по черзі, бігли у повному фарші й броні з Дюсом на плечах. І коли він опинився на мені, я біг з останніх сил. І тоді згадав, як біг з ним в той кінотеатр, і подумав, як хєрово може інколи обернутися життя.. І в нещасті знаходив радість, що залишилось коліно, і що скоро купимо самий афігенний протез, й все буде добре.
Вчора я назавжди втратив не свого бійця, а друга, якого не зміг вберегти. Досі не тямлю, що тебе немає..
Йому був 21 рік, пам'ятайте і знайте Героя в обличчя.
Тема: 
Политические разговоры на актуальные темы II
Ответить с цитированием
Сообщение от Ляриса
Социальные закладки